- •1. Сутність інвестування і його роль у розвитку національної економіки.
- •2. Поняття та принципи інвестиційної діяльності.
- •3. Поняття та види інвестицій.
- •4. Поняття, види та форми інвестиційної діяльності.
- •5. Предмет, метод та функції інвестиційного права.
- •6. Поняття, зміст та види інвестиційних правовідносин.
- •7. Суб'єкти та об'єкти інвестиційних правовідносин.
- •8. Інвестиційно-правові норми, їх особливості.
- •9. Система та джерела інвестиційного права.
- •10. Місце інвестиційного права в системі права України.
- •11. Історія розвитку інвестиційного законодавства України.
- •12. Загальна характеристика закону України „Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991р.
- •13. Поняття та система інвестиційного законодавства.
- •14. Правовий статус суб'єктів інвестиційної діяльності.
- •15. Організаційно-правові форми інвестиційної діяльності.
- •16. Об'єкти інвестиційної діяльності.
- •17. Держава як суб'єкт інвестиційної діяльності.
- •18. Підстави та напрями державного регулювання інвестування.
- •19. Нормативно-правове забезпечення державного регулювання інвестиційної діяльності.
- •20. Форми та напрями державного регулювання інвестиційної діяльності.
- •21. Органи державного регулювання інвестування в Україні.
- •22. Засоби щодо стимулювання інвестування в Україні.
- •23. Поняття „інвестор". Права і обов'язки інвестора.
- •24. Відповідальність суб'єктів інвестиційної діяльності.
- •25. Умови припинення інвестиційної діяльності.
- •26. Договір (угода), як основний правовий документ, що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності.
- •27. Поняття та ознаки інвестиційного договору, їх види та функції.
- •28. Порядок укладання, зміни та розірвання інвестиційних договорів.
- •29. Зміст та форма інвестиційного договору.
- •30. Способи забезпечення належного виконання інвестиційних договорів
- •31. Поняття, форми та види корпоративного інвестування.
- •32. Поняття капітального будівництва, його види, способи та стадії.
- •33. Організаційно-правові механізми фінансування капітального будівництва.
- •34. Правовідносини з капітального будівництва.
- •35. Правовий режим інвестиційних проектів будівництва.
- •36. Поняття інноваційного інвестування.
- •37. Загальна характеристика правового регулювання інноваційного інвестування.
- •38. Інноваційні правовідносини, їх характеристика.
- •39. Договори інноваційного інвестування.
- •40. Стимулювання інноваційного інвестування.
- •41. Види і форми іноземних інвестицій.
- •42. Поняття та види іноземних інвестицій.
- •43. Нормативно-правове забезпечення іноземного інвестування.
- •44. Об'єкти і суб'єкти іноземного інвестування.
- •45. Форми здійснення іноземних інвестицій (корпоративна і договірна).
- •46. Правовий статус іноземних інвесторів.
- •47. Поняття та нормативно-правове регулювання концесійного інвестування.
- •48. Ознаки концесійного інвестування.
- •49. Концесійний договір.
- •50. Поняття приватизаційного інвестування та його правове забезпечення.
- •51. Об'єкти приватизації та приватизаційного інвестування.
- •52. Суб'єкти приватизації та приватизаційного інвестування.
- •53. Порядок та способи приватизації.
- •54. Угоди приватизації.
- •55. Відповідальність за порушення порядку приватизаційного інвестування та угод приватизації.
- •56. Поняття лізингової форми інвестування.
- •1. Поняття, суб'єкти та об'єкти лізингу
- •57. Нормативно-правове регулювання лізингового інвестування.
- •58. Державне регулювання лізингового інвестування.
- •59. Договір лізингу.
- •60. Поняття, види та форми спільного інвестування.
- •61. Нормативно-правове забезпечення спільного інвестування.
- •62. Спеціальні форми та режим спільного інвестування (інвестиційні фонди, довірчі товариства).
- •63. Поняття спеціальної (вільної) економічної зони.
- •64. Суб'єкти економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони, їх права та обов'язки.
- •65. Порядок створення та ліквідації спеціальних (вільних) економічних зон.
- •66. Управління спеціальними (вільними) економічними зонами.
- •67. Інвестування у виключній (морській) економічній зоні України.
- •68. Інвестування на прикордонній території (державному кордоні).
- •69. Правовий режим інвестування в охоронних зонах.
- •70. Спеціальний режим інвестування в умовах надзвичайного стану, надзвичайної екологічної ситуації.
- •71. Спеціальний режим інвестування в умовах воєнного стану.
- •72. Загальна характеристика органів державного управління інвестиційною діяльністю.
- •73. Державно-правові гарантії захисту інвестицій та охорона прав учасників інвестиційної діяльності.
- •74. Міжнародні договори про захист інвестицій.
57. Нормативно-правове регулювання лізингового інвестування.
Основним нормативним актом, що регулює лізингові відносини в Україні, є Закон України «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р., в п. 1 ст. 1 якого дається визначення лізингу:
Лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізинго одержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу. Цей договір є складним за своїм змістом, оскільки містить у собі елементи декількох видів господарських договорів: договору оренди, договору купівлі-продажу, договору доручення, договору про надання кредиту.
58. Державне регулювання лізингового інвестування.
Лізинг як різновид підприємницької діяльності є вигідним не лише суб'єктам господарювання, але й державі. Підприємствам лізинг надає можливість отримати необхідні машини, устаткування, обладнання, сплачуючи їх вартість поступово, а, отже, не залучаючи кредити. Своєю чергою держава, стимулюючи розвиток лізингу шляхом надання податкових пільг і встановлення скорочених строків амортизації об'єктів лізингу, забезпечує прискорення розвитку виробництва та підвищення ефективності національної економіки,
Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме та рухоме майно, що може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства (в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами): машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телеко-мунікацій тощо, не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).
Однак закон встановлює певні обмеження щодо окремих груп об'єктів. Так, майно, яке є в державній власності, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Не можуть бути об'єктами лізингу:
• об'єкти оренди державного майна, визначені в ст. 4 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»', крім окремого індивідуально визначеного майна державних підприємств (зазначене майно, яке є в державній власності, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням у встановленому порядку з органом, що здійснює управління цим майном; перелік таких органів визначений Декретом Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» від 15 грудня 1992 р.;
• земельні ділянки та інші природні об'єкти. Об'єкт лізингу в передбачених законом випадках (транспортні засоби, обладнання підвищеної небезпеки тощо) має бути зареєстрований у встановленому порядку на ім'я лізингодавця чи лізенгоодержувача.
Ризики щодо випадкового знищення або випадкового пошкодження об'єкта лізингу несуть: а) за договором фінансового лізингу — лізенгоодержувач, якщо інше не передбачено договором лізингу;
б) за договором оперативного лізингу — лізингодавець, якщо інше не передбачено договором лізингу. У разі, якщо продавець або лізингодавець прострочили строк передачі об'єкта лізингу, ризик його випадкового знищення чи випадкового пошкодження у період прострочення несе сторона, що допустила таке прострочення.
З метою забезпечення інтересів суб'єктів лізингу під час виконання ними лізингових операцій закон передбачає обов'язковість страхування об'єкта лізингу від ризику його випадкового знищення чи пошкодження. Таке страхування здійснюється за домовленністю сторін відповідно до Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 р.
Витрати на утримання об'єкта лізингу (лізингового майна), пов'язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням і ремонтом, відповідно до ст. 15 Закону «Про лізинг» розподіляються таким чином:
• при фінансовому лізингу — вони покладаються на лізингоодержувача, якщо інше не передбачено договором лізингу;
• при оперативному лізингу — на лізингодавця, крім витрат, пов'язаних з експлуатацією та поновленням використаних матеріалів, якщо інше не передбачено договором лізингу.