37. Загальна характеристика правового регулювання інноваційного інвестування.

Інноваційна діяльність передбачає інвестування наукових досліджень і розробок, спрямованих на здійснення якісних змін у стані продуктивних сил і прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, розробки і впровадження нових видів продукції і технологій.

Інноваційна діяльність здійснюється за такими напрямами:

проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;

розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального і екологічного становища;

технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

Інвестування відтворення основних фондів і приросту матеріально-виробничих запасів здійснюється як капітальні вкладення.

38. Інноваційні правовідносини, їх характеристика.

У процесі організації, безпосереднього здійснення інноваційної діяльності та контролю за дотриманням її суб’єктами вимог чинного законодавства складається особливий різновид господарських відносин – інноваційні відносини, що, як правило, регулюються актами законодавства різної юридичної сили та договорами.

Інноваційні відносини складаються щодо певних благ. Ст. 4 Закону “Про інноваційну діяльність” визначає цінності, що можуть бути об’єктами інноваційної діяльності, а саме:

- інноваційні програми і проекти;

- нові знання та інтелектуальні продукти;

- виробниче обладнання та процеси;

- інфраструктура виробництва і підприємництва;

- організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

- сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

- товарна продукція;

- механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Учасниками інноваційних відносин є:

1) суб’єкти інноваційної діяльності;

2) органи (організації), наділені управлінсько-контрольними повноваженнями у сфері такої діяльності;

3) особи, що належать до інноваційної інфраструктури;

4) споживачі інноваційної продукції.

Суб’єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні та/або юридичні особи – як резиденти, так і нерезиденти, об’єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів (ст. 5 Закону України “Про інноваційну діяльність”).

39. Договори інноваційного інвестування.

Серед договорів, на підставі яких здійснюється використання інновацій підприємствами малого і середнього бізнесу, особливе місце належить франчайзингу.

Франчайзинг можна розуміти як пільгове підприємництво, форму тривалого ділового співробітництва, у процесі якого велика компанія надає індивідуальному підприємцю чи групі підприємців ліцензію (франшизу) на виробництво продукції, торгівлю товарами чи надання послуг під торговою маркою цієї компанії на обмеженій території, на термін і умови, визначені договором.

Для компаній франчайзинг — це спосіб поширення бізнесу. Для підприємців франчайзинг — це один зі способів стати власником бізнесу.

На зростаючих ринках франчайзинг є найшвидшим і найефективнішим способом навчання підприємців практичним стандартам, що необхідні для ведення прибуткового бізнесу.

Компанія, що передає компанії право на продаж продукту і послуг цієї компанії, називається франчайзер. Компанія, що купує ці права, називається франчайзі.

Франчайзер, як правило, видає ліцензію чи передає у право користування свій товарний знак, ноу-хау й операційні системи за франчайзинговим договором. У цьому договорі франчайзі зобов'язується продавати цей продукт чи послуги за заздалегідь визначеними правилами ведення бізнесу, що встановлює франчайзер. В обмін на здійснення всіх цих правил франчайзі одержує дозвіл використовувати ім'я компанії, її репутацію, продукт і послуги, маркетингові технології, експертизу та механізми підтримки. Щоб одержати такі права, франчайзі робить початковий внесок франчайзеру, а потім виплачує щомісячні внески. Це свого роду оренда, тому що франчайзі ніколи не є повним власником товарного знаку, а просто має право використовувати товарний знак на період виплати щомісячних внесків. Суми цих внесків обумовлюються у франчайзинговому договорі (контракті) і є предметом переговорів.

Франчайзинговий пакет (повна система ведення бізнесу, передана франчайзі) дозволяє відповідній компанії вести свій бізнес успішно, навіть не маючи попереднього досвіду чи знань у певній сфері.

Франчайзі сам оплачує витрати на створення бізнесу. Дуже часто франчайзер надає вигідні знижки на важливі поставки (матеріали, видаткові кошти). Ці знижки завжди дають можливість франчайзі купувати продукти у франчайзера за більш низькою ціною й у такий спосіб це коштує дешевше, ніж розвивати бізнес без франчайзера.

Франшиза — це повна бізнес-система, яку франчайзер продає франчайзі. Іншою назвою для подібної системи служить франчайзинговий пакет, що, зазвичай, включає в себе посібник з ведення робіт та інші важливі матеріали, що належать франчайзеру.

Міжнародна Асоціація з франчайзингу виділяє 70 галузей господарства, в яких можна використовувати методи франчайзингу.

Різновидами франчайзингу є:

1. Прямий франчайзинг. Франчайзер продає франшизу безпосередньо місцевій компанії (франчайзі). Це найкращий спосіб, щоб забезпечити взаємозв'язок між франчайзером і франчайзі. Таких франшиз з різними франчайзі може бути багато.

2. Майстер-франшиза. Відносини по майстер-франшизі виникають, коли міжнародний франчайзер продає виключні права на розвиток усієї системи на території всієї країни одному франчайзі. Такий франчайзі є власником майстер-ліцензії.

Таким чином, франчайзі стає франчайзером у країні, продаючи і пропонуючи франшизи іншим компаніям і збираючи з них сервісну плату (роялті). Це часто відбувається, коли існує очевидний попит на франшизу. У такому випадку франчайзер не турбується про те, буде його бізнес розвиватися успішно чи ні.