2. Порядок і умови виконання покарання у виді штрафу

Штраф становить собою вид кримінального покарання, що полягає у стягненні з засудженого в доход держави певної суми грошей і є найбільш м'яким видом покарання, яке може застосовуватися як основне або як додаткове покарання.

Загальні засади призначення кримінального покарання у вигляді штрафу визначаються кримінальним законодавством України, зокрема, ст. 53 Кримінального кодексу (КК) України. Штраф застосовується як основне або додаткове покарання. Розмір штрафу встановлюється залежно від тяжкості вчиненого злочину з урахуванням майнового стану винного в межах від ЗО до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини КК України не передбачено вищого розміру штрафу.

Штраф призначається як основне покарання у випадках, коли це покарання передбачене санкцією відповідної статті КК України. Як додаткове покарання штраф призначається також лише у випадках, коли він передбачений санкцією статті закону, за якою підсудний визнаний винним.

Порядок і умови виконання покарання у вигляді штрафу визначаються в Главі 5 Кримінально-виконавчого кодексу України. За нею засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом надання докумен­та про сплату штрафу. У разі несплати засудженим штрафу у цей строк його стягнення провадиться примусово органом державної виконавчої служби на підставі виконавчого листа, виданого судом, який постановив вирок, з такими особли­востями: в постанові про відкриття виконавчого провадження

18

державний виконавець не встановлює строк для добровільного виконання вироку суду; засуджений звільняється від сплати виконавчого збору.

У разі неможливості сплатити повний розмір штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських або виправних робіт відповідно до ст. 53 КК

України:

• 10 годин громадських робіт за 1 встановлений законо­давством неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

• 1 місяць виправних робіт за 4 встановлених законодав­ством неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, але на строк не більше 2 років.

Якшо засуджений ухиляється від сплати штрафу, він при­тягується до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 389 КК України.

3. Завдання.

Засуджений до позбавлення волі Батраченко звернувся до начальника колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання із заявою про надання йому можливості поїхати до місця проживання з метою укладення договору купівлі-продажу автомобіля, який належить йому на праві приватної власності.

Як повинна бути розглянута заява засудженого ?

Відповідь:

Відповідно до ч. 2 ст. Ill KBK України заява засудженого про терміновий виїзд у зв'язку з винятковими обставинами має бути розглянута протягом доби. Але відповідно до ч. 1 ст. 111 засудженим, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки та виховних коло­ніях, може бути дозволено короткочасні виїзди за межі колонії на території України на строк не більше 7 діб, не включаючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше 3 діб), у зв'язку з такими винятковими особистими обставинами:

1. смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого;

2. стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім'ї.

Враховуючи те, що причина, на підставі якої Батраченко намагався отримати право на виїзд до місця проживання, не належить до причин, що перелічені у зазначеному вище поло­женні закону, йому буде відмовлено у наданні короткочасного виїзду за межі колонії.

19

Зміст навчального матеріалу за темами

З урахуванням того, що у кожному вищому навчальному закладі відводиться різна кількість кредитів на вивчення на­вчальної дисципліни «Кримінально-виконавче право», автори вирішили надати загальне уявлення про створення методичних рекомендацій для підготовки студентів до тієї або іншої теми шляхом прикладу викладення теми 1.