- •Янсон х.В., Янсон э.Ф. Основы истории искусств – м. : икар, Harry n. Abrams, 1996 http://bibliotekar.Ru/zh-OsnovyIstorii/index.Htm
- •Основні поняття:
- •Зміст тем лекційного курсу:
- •Тема 1. Культура і суспільство – 2 год.
- •Тема 2. Філософські концепції культури – 2 год.
- •К.Маркс досліджував соціально-діяльнісні параметри культури. Сутність людини бачив як «ансамбль суспільних відносин».
- •Тема 3. Біблія у світі наукового аналізу – 2 год.
- •Тема 4. Середньовічна європейська культура – 2 год.
- •Тема 5. Основні напрямки культури нового часу – 2 год.
- •Тема 6. Європейський культурний регіон – 2 год.
- •Тема 7. Культура київської русі – 2 год.
- •Писемні джерела.
- •Тема 8. Українська культура раннього нового часу – 4 год.
- •Тема 9. Українське національно-культурне відродження хіх ст. – 2 год.
- •Тема 10. Культурна політика радянської влади у 1920 – 1930 рр. – 2 год.
- •Тема 11. Культурні процеси в сучасній україні – 4 год.
- •Зміст практичних занять
- •Тема 1. Культура стародавнього сходу – 2 год.
- •Тема 2. Культура античного світу – 2 год.
- •Тема 3. Середньовічна мусульманська культура близького та середнього сходу – 2 год.
- •Тема 4. Культура відродження й бароко – 4 год.
- •Тема 5. Культура і глобальні проблеми сучасності – 2 год.
- •Тема 6. Культура київської держави – 2 год.
- •Тема 7. Культура на українських землях литовсько-польської доби (друга половина XIV – перша половина XVII ст.) – 2 год.
- •Тема 8. Українське національно-культурне відродження хіх ст. – 2 год.
- •Тема 9. Культура урср під час другої світової війни – 2 год.
- •Довженко о. Щоденник / http://lib.Ru/su/ukraina/dovzhenko/shchoden.Txt
- •Косик в. Україна і Німеччина у другій світовій війні. – Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993.
- •Тема 10. Соціокультурний світ україни другої пол. 1940-х – 1991 рр. – 2 год.
- •Самостійна робота
- •І. Співбесіда за опрацьованою література (за вибором студента):
- •Спільне та відмінне у світорозумінні релігій Індії, Китаю та Японії.
- •Соціальна структура середньовічного західного суспільства.
- •Вплив ісламських уявлень на політичну структуру світу і сьогоденну політичну ситуацію у світі.
- •Єресі іі – V ст. Як віддзеркалення взаємодії язичницької і християнської культур.
- •Значення кальвінізму для становлення індустріального суспільства.
- •Формування українського етносу та чинники ментальності.
- •Літописні племена Південної Русі.
- •Традиції іконописання в Київській Русі.
- •Живопис українського Ренесансу: розвиток жанрів та колористики.
- •Розвиток української поезії др. Пол. Хvіі – хvііі ст.
- •Загальна картина світу в східних релігіях.
- •Загальна картина світу в західних релігіях.
- •Київська Русь та західноєвропейське середньовіччя: спільне і відмінне.
- •Слов’янська першооснова та іншоетнічні впливи у давньоруській культурі.
- •Хронологічне становлення українського модернізму.
- •Методичні рекомендації до індивідуальної роботи
- •Теми індивідуальних робіт
- •Історія зарубіжної та української культури
Тема 5. Основні напрямки культури нового часу – 2 год.
І. Формування європейської культури Нового часу.
1.1. Історичні умови та особливості розвитку культури у XVII-XVIII ст.
1.2. Епоха Просвітництва.
1.3. Характеристика художніх стилів XVII-XVIII ст.
ІІ. Культура ХIХ – початку ХХ ст.
2.1. Ідейний пошук романтизму, індивідуалізму в художній культурі.
2.2. Романтизм і реалізм (Гете, Діккенс, Стендаль, Бетховен).
2.3. Початок науково-технічної революції.
Література:
-
Гвардини Р. «Конец Нового времени» // Вопросы философии. 1990. – №4.
-
Городская культура. Средневековья и начало нового времени. Сб. статей под ред. В.И. Рутенбурга. – Л. : Наука, 1986.
-
История западноевропейского театра / Под ред. С.С. Мокульского. М. : Искусство, 1956. Т. 1.
-
Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури: Навч.посібник – К. : Знання, 2002.
-
Сильвестров В. В. Проблема преемственности в философской культуре (античность, средневековье и новое время) // Философия и история культуры – М., 1985.
Конспект лекції:
ХVІІ – ХVІІІ ст. – час коли в Європі остаточно утверджуються національні держави. Це – період грандіозних відкриттів і переворотів у науці.
У першій половині XVII ст. панує стиль бароко. Архітектура бароко – це парадний, пишний, декоративний стиль. Для нього характерні просторовий розмах, велика кількість архітектурних деталей, переважання зігнутих ліній, дуже складних композицій. Бароко відрізняє контрастність, панування яскравих кольорів, велика кількість позолоти. Представники італійського бароко – архітектор і скульптор Лоренцо Берніні, архітектори Франческо Борроміні і Карло Фонтана, засновник європейського реалістичного живопису ХVІІ ст. Мікеланджело Мерізі да Караваджо, фламандці – Рубенс і Ван Дейк. У руслі бароко з характерною для нього умовністю і поширенням синтезу мистецтв виникає новий музичний жанр – опера, який висунув на перший план красу мелодії. До періоду бароко відноситься творчість Г.Ф. Генделя, Й.С. Баха.
У другій половині XVII ст. панує класицизм – внутрішньо складний стиль. Центральна ідея класицизму – ідея розумності, впорядкованості, «правильності». Першою спробою формулювання принципів класицизму була «Поетика» Ж.Шаплена (1638 р.) До класицизму відносяться роботи драматургів П.Корнеля, Ж.Расіна, Ж-Б. Мольєра, письменника Ф. де Ларошфуко, просвітителів Вольтера, Ж.-Ж. Руссо. Класичний зразок архітектури класицизму – королівський палацовий комплекс у Версалі.
Для першої половини XVIII ст. є характерним поширення рококо. Термін походить від назви декоративної прикраси у вигляді раковини. Стиль рококо декоративний, несе риси витонченості, чуттєвості. Рококо не припускає прямих ліній, використовує ніжні кольори – рожевий, блакитний, сірий. Живопис доби рококо представляють роботи Ватто, Буше, Шардена, літературу – Гольдоні, Метастазіо.
У другій половині XVIII ст. в дещо іншій формі повертається класицизм, але його внутрішній зміст міняється: на перший план висувається демократична складова (ідея єдиної національної державності, патріотизму, громадського обов’язку). Художнє правило неокласицизму – гасло «архітектура, що говорить». У мистецтві цього напряму переважали прості, лаконічні, геометричні правильні форми. Прикладом може бути творчість художника Жана-Батіста-Сімеона Шардена. Найбільшою спорудою неокласицизму стала церква св. Женев´єви в Парижі.
Для ХІХ ст. є характерним умовна боротьба романтизму і реалізму. Романтизм – складний, внутрішньо-суперечливий духовний рух, що виник в останній чверті XVIII ст. Найяскравіше розкриття романтизм дістав у філософії та мистецтві. Романтична література рішуче відмовляється від культу розуму (творчість Байрона, Гюго, Жуковського, Лєрмонтова). У живописі – Делакруа, Рунге. Що ж до романтичного напряму у музиці, то він представлен видатними обдарованнями: Франц Шуберт, Роберт Шуман, Гектор Берліоз, Ріхард Вагнер, Ференц Ліст, Фредерік Шопен. Реалізм як художній метод сформувався у 20-30-х роках XIX ст. Найважливіша риса реалізму – психологізм, заглиблення через соціальний аналіз у внутрішній світ людини. Реалізм зародився в Англії і Франції. Родоначальниками західноєвропейського реалізму є В. Скотт і Ч. Діккенс, Стендаль і Бальзак. Історія реалізму як напрямку в мистецтві пов’язана з пейзажним живописом Франції, з так званою барбізонською школою (творчість Т.Руссо, Ж.Дюпре, Н.Діаз, Ш.Дюбіньї й ін.).
Отже, ХІХ ст. висуває на перший план нові цінності, що властиві буржуазному індустріальному суспільству: почуття функціональності, індивідуалізм, успіх, модернізацію, що пов’язана з інтенсивним розвитком техніки.