- •Історія як наука: загальні поняття. Предмет історії України та її періодизація.
- •Історіографія української історії.
- •Значення та форми вивчення курсу історії України.
- •Норманська теорія: за і проти.
- •Рюриковичі – династія князів київських.
- •Соціально-економічний та політичний устрій Русі-України за княжих часів.
- •Лекція 3 феодальна роздробленість київської русі (хіі-хііі ст.) План.
- •Київська держава за ярославовичів
- •Князь володимир мономах (1113-1125)
- •Входження українських земель до складу Великого князівства Литовського. Кревська унія 1385р.
- •Завоювання Галичини і Західної Волині поляками.
- •Люблінська унія 1569р.
- •Формування ранньонаціональної свідомості українців (XVI – XVII ст.) План .
- •Брестська церковна унія 1596р.
- •Виникнення козацтва. Запорізька Січ.
- •Культура України XVI – першої половини XVII ст.
- •Лекція 7, 8 Визвольна війна українського народу середини XVII ст. План.
- •2. Початок бойових дій та перші перемоги б. Хмельницького.
- •3. Військові дії 1649—1653 рр. Зборівський мирний договір.
- •4. Переяславська рада. Березневі статті 1654 р.
- •5. Події 1654—1657 рр. Смерть б. Хмельницького.
- •Лекція 9 Україна в обороні національної автономії (кін. XVII—XVIII ст.) План.
- •2. Занепад української автономії.
- •2. Занепад української автономії
- •3. Ліквідація Гетьманщини. Зруйнування Запорозької Січі
- •Лекція 10 Українське національне відродження кін. XVIII — I пол. Хіх ст. План.
- •Від „Руської трійці“ до Головної руської ради (Галичина як оплот українства).
- •2. Від „Руської трійці“ до Головної руської ради (Галичина як оплот українства).
- •Лекція 11 Українська Центральна Рада План.
- •2. Стосунки Центральної Ради з більшовицькою Росією.
- •3. Зовнішньополітична діяльність Центральної Ради. Брестський мирний договір (лютий 1918 р.)
- •Лекція 12, 13 Україна між двома світовими війнами. План.
- •2. Українські землі під Польщею
- •3. Умови розвитку українського народу на Буковині та в Бессарабії.
- •4. Карпатська Україна.
- •Західна Україна в політиці срср та Німеччини.
- •Визволення України від німецької окупації.
- •Визволення України від німецької окупації
- •Визволення України від німецької окупації
- •Соціально-економічний розвиток України.
- •Боротьба проти тоталітаризму у післявоєнний період.
- •Здобуття Україною державної незалежності.
- •Лекція 18. Україна – незалежна держава
- •Державотворчий процес в Україні. Розбудова владних структур.
- •Соціально-економічна політика української держави у 90х рр.
- •Україна і світ. Основні напрямки зовнішньополітичного курсу.
3. Ліквідація Гетьманщини. Зруйнування Запорозької Січі
Проводячи політику централізму, російська імператриця Катерина II вирішила повністю покінчити з автономією України. У 1764 р. було відновлено Малоросійську колегію на чолі з генерал-губернатором графом П. Рум'янцевим.
Голова колегії П. Рум’янцев почав неухильну ліквідацію української автономії. Він почав статистичний опис України, що, хоч і не завершений, став основою для нової системи оподаткування. 3амість натурального податку завів грошовий, спочатку від двору, згодом — від душі. У 1781 р. було знищено полково-сотенний адміністративний устрій України і Гетьманщину поділено на три намісництва (губернії): Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське, що разом утворили Малоросійське генерал-губернаторство. Частина українських земель відійшла до Новоросійської губернії. Царський уряд ще в 1765 р. скасував полковий устрій на Слобожанщині, її територія стала Слобідсько-Українською губернією. В усіх губерніях замість українських заведена російські адміністративні та податкові установи. У 1783 р. в Україні введено загальне кріпацтво, селян прикріплено до землі. Забрано землі від української церкви, закрито багато монастирів, завдано нищівного удару тим культурним установам, якими опікувалася церква.
В інструкції генерал-прокуророві сенату В'яземському, Катерина II висловила свої наміри щодо України й інших автономних провінцій Росії. Мовляв, їх треба легкими способами привести до того, щоб вони обмоскалилися і перестали дивитися на Росію „як вовки”. Катерина II продовжила політику Петра І, про яку так вдало висловився Т. Шевченко: „...це той Первий, що розпинав неньку-Україну, а Вторая доконала вдову-сиротину”.
Особливо непокоїло Російську імперію існування Запорозької Січі, в якій тоді було майже 20 тис. козаків. За гетьманування Д. Апостола запорожці, які з часів петрівського погрому (1709) проживали на турецькій території, домоглися повернення під гетьманську владу. У 1734 р. вони знову поселилися на своїх колишніх землях і заснували над річкою Підпільною Нову Січ. Спочатку російський уряд дивився на це повернення неоднозначне. Він використовував запорожців у війнах з турками і татарами. Однак, як тільки закінчилася російсько-турецька війна 1768 — 1774 рр. і татари вже не становили загрози Катерина II наказала вдруге зруйнувати Січ.
4 червня 1775 р., коли більшість запорожців перебувала ще на турецькому фронті, російські війська під командуванням генерала П. Текелі несподівано оточили Запорозьку Січ. Перевага російських сил була безперечна і запорожцям довелося здатися без бою. Лише 5 тис. козаків зуміли втекти за Дунай.
За наказом Катерини II і генерала Текелі почалося руйнування Січі та арешти запорозької старшини. Останнього кошового Петра Калнишевського заслали до Соловецького монастиря, де живцем поховали в холодних мурах монастирської в'язниці. Кошового суддю А. Головатого і писаря І. Глобу вислали до Тобольська. Заарештували ще багато старшини, яка противилася російському загарбанню запорозьких земель. Майно старшини та заможних козаків конфіскували. Близько половини всіх запорозьких земель розподілили між російськими вельможами, а решту передали німецьким і сербським колоністам.
Після того вся територія „Вольностей” увійшла до Азовської та Новоросійської губерній, Запорозька Січ припинила існування.