- •Історія як наука: загальні поняття. Предмет історії України та її періодизація.
- •Історіографія української історії.
- •Значення та форми вивчення курсу історії України.
- •Норманська теорія: за і проти.
- •Рюриковичі – династія князів київських.
- •Соціально-економічний та політичний устрій Русі-України за княжих часів.
- •Лекція 3 феодальна роздробленість київської русі (хіі-хііі ст.) План.
- •Київська держава за ярославовичів
- •Князь володимир мономах (1113-1125)
- •Входження українських земель до складу Великого князівства Литовського. Кревська унія 1385р.
- •Завоювання Галичини і Західної Волині поляками.
- •Люблінська унія 1569р.
- •Формування ранньонаціональної свідомості українців (XVI – XVII ст.) План .
- •Брестська церковна унія 1596р.
- •Виникнення козацтва. Запорізька Січ.
- •Культура України XVI – першої половини XVII ст.
- •Лекція 7, 8 Визвольна війна українського народу середини XVII ст. План.
- •2. Початок бойових дій та перші перемоги б. Хмельницького.
- •3. Військові дії 1649—1653 рр. Зборівський мирний договір.
- •4. Переяславська рада. Березневі статті 1654 р.
- •5. Події 1654—1657 рр. Смерть б. Хмельницького.
- •Лекція 9 Україна в обороні національної автономії (кін. XVII—XVIII ст.) План.
- •2. Занепад української автономії.
- •2. Занепад української автономії
- •3. Ліквідація Гетьманщини. Зруйнування Запорозької Січі
- •Лекція 10 Українське національне відродження кін. XVIII — I пол. Хіх ст. План.
- •Від „Руської трійці“ до Головної руської ради (Галичина як оплот українства).
- •2. Від „Руської трійці“ до Головної руської ради (Галичина як оплот українства).
- •Лекція 11 Українська Центральна Рада План.
- •2. Стосунки Центральної Ради з більшовицькою Росією.
- •3. Зовнішньополітична діяльність Центральної Ради. Брестський мирний договір (лютий 1918 р.)
- •Лекція 12, 13 Україна між двома світовими війнами. План.
- •2. Українські землі під Польщею
- •3. Умови розвитку українського народу на Буковині та в Бессарабії.
- •4. Карпатська Україна.
- •Західна Україна в політиці срср та Німеччини.
- •Визволення України від німецької окупації.
- •Визволення України від німецької окупації
- •Визволення України від німецької окупації
- •Соціально-економічний розвиток України.
- •Боротьба проти тоталітаризму у післявоєнний період.
- •Здобуття Україною державної незалежності.
- •Лекція 18. Україна – незалежна держава
- •Державотворчий процес в Україні. Розбудова владних структур.
- •Соціально-економічна політика української держави у 90х рр.
- •Україна і світ. Основні напрямки зовнішньополітичного курсу.
Лекція 7, 8 Визвольна війна українського народу середини XVII ст. План.
-
Причини, характер, рушійні сили визвольної війни. Б. Хмельницький.
-
Початок бойових дій та перші перемоги Б. Хмельницького.
-
Військові дії 1649—1653 рр. Зборівський мирний договір.
-
Переяславська рада. Березневі статті 1654 р.
-
Події 1654—1657 рр. Смерть Б. Хмельницького.
1. Причини, характер, рушійні сили визвольної війни. Б. Хмельницький.
Різке загострення соціально-економічних суперечностей в Україні, посилення національного, релігійного гніту наприкінці 40-х рр. XVII ст. привели до великого народного повстання. Повстанням 1648 р., що невдовзі переросло в народну революцію, починається національно-визвольна війна українського народу 1648—1667 рр. Головні політичні, соціально-економічні, національні та релігійні причини народного повстання можна визначити двома чинниками: український народ не мав свободи власної держави. Якщо ж конкретизувати вищезгадане, то причини народного повстання 1648 р. полягають ось у чому:
1) невдоволення своїм становищем козаків-«виписчиків», яких повертали в кріпосних селян і слуг; 2) несправедливість і гніт переживало реєстрове козацтво під управлінням польської шляхти, яка була в ролі старшини; 3) невдоволення селян втратою своїх прав на землю, самоуправління, саму свободу; 4) утиски православної віри та поширення унії і католицизму в Україні. І нарешті, 5) польська колонізація загрожувала винищенням української народності, що було великою національною небезпекою.
У національно-визвольній боротьбі брали участь майже всі верстви українського суспільства. Головними рушійними силами виступили козацтво і селянство. На боротьбу піднялися запорозьке козацтво, козацька старшина, міське і населення, значна частина української шляхти й православного духовенства.
Очолив національно-визвольну боротьбу українського народу видатний військовий і політичний діяч, будівничий Української Козацької держави Богдан (Зиновій) Хмельницький. Він, за останніми даними, народився 27 грудня 1595 р. в родині українського шляхтича Михайла Хмельницького. Невідомо точно, де народився Богдан Хмельницький.
Найбільше заслуговують на довір'я два припущення: перше — що рід Хмельницьких походив з Галичини, друге — що з Переяславщини.
Михайло Хмельницький, батько Богдана, служив у коронного гетьмана Жолкевського на Львівщині, в Жовкві, згодом у його зятя Яна Даниловича і переїхав з ним, коли того призначили Чигиринським старостою. Тут він і дістав від старости Даниловича маєток — хутір Суботів біля Чигирина. Можливо, що під час служби М. Смедьницького в Жовкві й народився син Богдан.
Щодо зв'язків з Переяславом, то Богдан Хмельницький мав там власний дім, був одружений з переяславською мешканкою Ганною Сомківною, утримумав до хрещення майбутнього гетьмана Павла Тетерю. У 1649 р. гетьман приймав у Переяславі польських послів, а в 1654 р. проводив раду з московськими послами.
Обдарований природним розумом, Б. Хмельницький був досить освіченою людиною, вільно володів польською, латинською, турецькою та французькою мовами. З молодих літ служив у війську, та й, врешті, все життя провів у війнах і походах. У великій битві турків із поляками під Цецорою у 1620 р., де загинув його батько, Богдан потрапив у полон. Провівши в неволі два роки, повернувся до Суботова і записався до реєстрового козацтва. У 1625 р., водив козацьку флотилію на Чорне море, захопив та пустив на дно чимало турецьких суден, посіяв паніку аж до передмістя Константинополя. Під час війни Польщі з Москвою Б. Хмельницький разом з козаками бився на боці поляків, став особисто відомий королю і в 16315 р. з його рук отримав почесну шаблю. У війні Франції з Іспанією (1644—1646) за добру плату французького уряду Хмельницький з більш як 2-тисячним загоном козаків брав участь в облозі Дюнкерка. Уже тоді посол де Брежі писав кардиналові Мазаріні, що козаки мають уже здібного полководця — Хмельницького.
Б. Хмельницький користувався пошаною при дворі польського короля Владислава IV. У 1638 р. отримав посаду Українські землі в добу козацько-гетьманської держави писаря Війська Запорозького, згодом став сотником Чигиринського козацького полку, у 1646 р. брав участь у складі козацького посольства в переговорах з королем щодо турецької війни.
Під час переговорів у Варшаві козацька старшина отримала королівський універсал про поліпшення становища реєстрового козацтва. Проте польські магнати і шляхта зірвали королівські плани і з ще більшою ненавистю почали знищувати права та вольності козаків. Тяжких переслідувань довелося зазнати і Хмельницькому. Чигиринський підстароста Чаплинський вчинив насильство над його сім'єю, пограбував хутір Суботів. Численні скарги Богдана виявилися марними, і, нарешті, польські власті заарештували його самого. На щастя, його приятель, полковник Кричевський випустив Хмельницького на волю. У кінці 1647 р. Хмельницький з невеликим загоном козаків утік на Запорозьку Січ почав організовувати антипольське повстання.
За короткий час Б. Хмельницький здобув підтримку запорожців, вигнав із Січі польську залогу, перетворив Запорожжя на центр визвольного руху всього українського народу. Тут збиралися військові сили, зосереджувалися військові запаси, потрібні для наступальних операцій, тут перебував центр повстанців.
Щоб забезпечити собі міцний тил і отримати допомогу кіннотою, Хмельницький уклав угоду з кримським ханом про спільні військові дії проти шляхетської Польщі.