- •Тематичний модуль 1 Методологічні засади соціально-економічної безпеки
- •Тема 1 соціальний аспект економічної безпеки
- •1.1Соціальна природа економічної безпеки
- •1.2. Сутність поняття соціально-економічної безпеки : співвідношення соціального і економічного
- •1.3. Основні підходи щодо дослідження природи соціально-економічної безпеки
- •Питання для перевірки знань:
- •Тема 2 визначення ролі соціально-економічної безпеки в умовах ринку
- •2.1Соціально-економічна безпека: сутність й особливості проявлення в ринкових умовах
- •Соціальна проблема №1 – це бідність.
- •2.2 Державні стандарти і гарантії в сфері доходів населення.
- •2.3 Тіньова економіка як загроза соціально-економічній безпеці держави.
- •Питання для перевірки знань:
- •10. Які наслідки іллегалізації економіки в Україні?
- •Тема 3 система соціально-економічної безпеки
- •3.1 Поняття системи соціально-економічної безпеки: людини, суспільства, держави
- •3.2 Функції та принципи системи соціально-економічної безпеки
- •3.3 Особливості державного регулювання по забезпеченню соціально-економічної безпеки
- •3.4 Ефективна зайнятість, як критерій соціально-економічної безпеки
- •3.5 Загальна оцінка стану соціально-трудових відносин
- •3.6 Екологічна та техногенна безпека
- •Питання для перевірки знань:
- •Тема 4 стратегія, тактика і механізм реалізації політики соціально-економічної безпеки
- •4.1 Розвиток людських ресурсів як соціальний пріоритет стратегії економічних перетворень в Україні
- •4.2 Соціальні загрози
- •4.3 Соціальна політика та її складові елементи
- •4.4 Заходи щодо реалізації стратегії соціальної безпеки
- •Питання для перевірки знань:
- •Тема 5. Напрями забезпечення соціально-економічної безпеки
- •5.2 Методика оцінки рівня соціально-економічної безпеки країни
- •5.3 Оцінка рівня економічної безпеки підприємства
- •Питання для перевірки знань:
- •Тема 6 соціально-економічна безпека регіону
- •6.1 Основні концепції забезпечення соціально-економічної безпеки регіону
- •6.2 Принципи забезпечення соціально-економічної безпеки регіону
- •6.3 Критерії оцінки соціально-економічної безпеки регіону
- •Питання для перевірки знань:
- •Тема 7 продовольча безпека
- •7.1 Сутність і принципи дії продовольчої безпеки.
- •Критерії оцінки продовольчої безпеки
- •Глосарій
- •Література
- •Соціально-економічна безпека
- •83050,М.Донецьк,вул.Щорса,31
- •83023,М.Донецьк, вул.Харитонова,10
1.2. Сутність поняття соціально-економічної безпеки : співвідношення соціального і економічного
Слід зазначити, що за роки незалежності України політичні діячі, науковці, фахівці, органи державного управління та представники громадських організацій дійшли висновку про необхідність законодавчого встановлення норм національної безпеки держави.
Прийняття Концепції (основ державної політики) національної безпеки України Верховною Радою у 1997 році було важливим кроком державного підходу до формування ефективної системи її розвитку. Цей документ уперше визначив політику захисту національних інтересів України, обумовив цілеспрямованість дій щодо самозбереження і прогресивного розвитку України як суверенної держави. До головних складових та суб'єктів національної безпеки було включено громадянина України, стан захищеності його життєво важливих інтересів, прав і свобод. Одночасно було розкрито зміст захищеності національної безпеки суспільства від внутрішніх та зовнішніх загроз — його духовних та матеріальних цінностей, а також держави — її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності кордонів.
Концепція національної безпеки вперше обумовила розмежування сфер безпеки, до складу яких входять; політична, економічна, соціальна, військова, екологічна, науково-технічна, інформаційна. У Концепції є визначення поняття національних інтересів та закріплено перелік найпріоритетніших напрямів безпеки на той час, систематизовано загрози національній безпеці та основні напрями державної політики в цьому напрямі захисту безпеки. Реалізація положень концепції була покладена в основу створення системи забезпечення національної безпеки України, в якій, згідно з послідовного, обгрунтованого та ретельного аналізу складових національної безпеки, визначення їх змісту та співвідношення.
Найголовнішою вимогою щодо стратегічних напрямів забезпечення національної безпеки є об'єктивне, неупереджене визначення пріоритетних національних інтересів, адже особливості нинішнього соціально-економічного та політичного стану в Україні потребують концентрації зусиль та ресурсів саме на стратегічних напрямах державної політики, врахування яких сприяє задоволенню національних інтересів.
Водночас соціальна безпека, незважаючи на гостроту соціальних проблем та небезпечність їх наслідків, не знайшла відповідного розвитку в системі захисту національної безпеки України. У колі пріоритетних національних інтересів, визначених законом, соціальні інтереси викладені недостатньо систематизовано, вони не ув'язані з економічними та політичними інтересами.
Позитивним боком нового документа є те, що соціальні інтереси точніше враховують нові соціальні орієнтири суспільства -забезпечення розвитку громадянського суспільства, зміцнення соціальної та політичної стабільності, створення соціально орієнтованої ринкової економіки, забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення тощо.
Формування приоритетних соціальних інтересів має бути відображено у Стратегії національної безпеки держави: спиратись на чинну правову базу з національної безпеки, виходити із загальних потреб країни у розбудові соціальної держави, відповідати вимогам розробленої Стратегії соціального та економічного розвитку України до 2015 року, враховувати висновки експертного опитування провідних вітчизняних фахівців із цих проблем.
Слід систематизувати та визначити національні інтереси у соціальній сфері. До їх кола пропонується включити: підвищення рівня та якості життя населення, формування та становлення середнього класу, подолання бідності; ліквідацію соціальної нерівності, різкого розшарування населення; збереження та розвиток високопродуктивного трудового та інтелектуального потенціалу нації, посилення трудової, підприємницької та інноваційної активності; забезпечення соціального захисту населення, адресне піклування про людину, підвищення рівня соціального забезпечення населення; зміцнення генофонду українського народу; поліпшення стану здоров'я населення, забезпечення його охорони на виробництві та в побуті; забезпечення якісного фізичного та духовного розвитку людського капіталу; становлення та розвитку громадянського суспільства; визначення стратегії розбудови соціальної держави та формування умов її здійснення; розвиток соціальної інфраструктури, удосконалення системи освіти, охорони здоров'я, житлових умов; забезпечення продовольчої безпеки; визначення пріоритету загальнолюдських цінностей та механізму їх упровадження; зміцнення моральних засад, патріотизму українського народу, розвиток його духовності; удосконалення та розвиток системи державного та регіонального соціального управління; інтеграцію України як рівноправного партнера до європейських міжнародних систем.
Схематично соціальну безпеку як складову національної безпеки можна подати у вигляді схеми (рис. 1.1).
У найзагальнішому розумінні соціальна безпека — це стан гарантованої правової та інституційної захищеності життєво важливих соціальних інтересів людини, суспільства і держави від зовнішніх та внутрішніх загроз та коли значення критеріїв їх соціальної захищеності перебувають не нижче порогових значень, що становлять загрозу для національної безпеки країни.
Рисунок 1.1 Складові соціальної безпеки
Для більш детальної, системної характеристики цієї категорії доцільно розглянути її теоретико-методологічні засади.
Як показали попередні теоретичні дослідження проблем соціальної безпеки, вони є досить актуальні і потребують методологічних підстав для визначення та обґрунтування місця соціальної безпеки в системі національної безпеки, в системі управління соціальними процесами, розкриття їх сутності та змісту, а також визначення суміжних категорій і понять.
Потребують з'ясування співвідношення принципів соціальної безпеки та соціальної політики, систематизація соціальних загроз національній безпеці, розкриття основних напрямів забезпечення соціальної безпеки.
Тлумачення поняття «соціальна безпека» немає в жодному словнику ні з філософії, ні з соціології, ані з політології. У словниках військового спрямування є лише термін «безпека». Значення його, за С. І. Ожеговим, це «стан, за якого немає загрози будь-кому». В. Даль визначає безпеку як відсутність небезпек, збереженість, надійність.
Чіткого, розгорнутого визначення поняття «соціальна безпека» в жодному українському виданні все ще немає. Якщо уважно слідкувати за дослідженнями відомого українського фахівця у царині соціальної політики В. М. Паламарчука, то можна побачити послідовну зміну тлумачення «соціальна безпека». Так, у 1993 році він зазначає, що передусім під соціальною безпекою слід розуміти недопущення умов, які б призвели до неприйнятного зниження рівня життя основних верств населення та окремих соціальних груп, їх соціальної деградації.
У найширшому розумінні соціальна безпека цим дослідником розглядається не лише як питання підтримки суто матеріальних умов, недопущення зубожіння та злиденності тих чи інших соціальних груп, а як проблема збереження соціальної перспективи для всіх верств населення .
У редакції 1996 року В. М. Паламарчук пропонує в основу визначення поняття соціальної безпеки і в практику здійснення політики соціальної безпеки покладати національні соціальні інтереси, які б відображали фундаментальні цінності і прагнення українського народу, його потреби в гідних умовах життєдіяльності, а також цивілізовані шляхи створення таких умов і засоби задоволення соціальних потреб громадян України . Ці підходи суттєво допомагають автору в остаточному визначенні та розкритті поняття «соціальна безпека».
Виходячи з уявлення про загальний зміст терміна «безпека», російські соціологи В. Серебряніков та А. Хлоп'єв під соціальною безпекою розуміють сукупність заходів захисту інтересів країни та народу в соціальній сфері, розвиток соціальної структури і відносин у суспільстві, системи життєзабезпечення і соціалізації людей, способу життя відповідно до потреб прогресивного розвитку нинішніх і майбутніх поколінь.