- •Тематичний модуль 1 Методологічні засади соціально-економічної безпеки
- •Тема 1 соціальний аспект економічної безпеки
- •1.1Соціальна природа економічної безпеки
- •1.2. Сутність поняття соціально-економічної безпеки : співвідношення соціального і економічного
- •1.3. Основні підходи щодо дослідження природи соціально-економічної безпеки
- •Питання для перевірки знань:
- •Тема 2 визначення ролі соціально-економічної безпеки в умовах ринку
- •2.1Соціально-економічна безпека: сутність й особливості проявлення в ринкових умовах
- •Соціальна проблема №1 – це бідність.
- •2.2 Державні стандарти і гарантії в сфері доходів населення.
- •2.3 Тіньова економіка як загроза соціально-економічній безпеці держави.
- •Питання для перевірки знань:
- •10. Які наслідки іллегалізації економіки в Україні?
- •Тема 3 система соціально-економічної безпеки
- •3.1 Поняття системи соціально-економічної безпеки: людини, суспільства, держави
- •3.2 Функції та принципи системи соціально-економічної безпеки
- •3.3 Особливості державного регулювання по забезпеченню соціально-економічної безпеки
- •3.4 Ефективна зайнятість, як критерій соціально-економічної безпеки
- •3.5 Загальна оцінка стану соціально-трудових відносин
- •3.6 Екологічна та техногенна безпека
- •Питання для перевірки знань:
- •Тема 4 стратегія, тактика і механізм реалізації політики соціально-економічної безпеки
- •4.1 Розвиток людських ресурсів як соціальний пріоритет стратегії економічних перетворень в Україні
- •4.2 Соціальні загрози
- •4.3 Соціальна політика та її складові елементи
- •4.4 Заходи щодо реалізації стратегії соціальної безпеки
- •Питання для перевірки знань:
- •Тема 5. Напрями забезпечення соціально-економічної безпеки
- •5.2 Методика оцінки рівня соціально-економічної безпеки країни
- •5.3 Оцінка рівня економічної безпеки підприємства
- •Питання для перевірки знань:
- •Тема 6 соціально-економічна безпека регіону
- •6.1 Основні концепції забезпечення соціально-економічної безпеки регіону
- •6.2 Принципи забезпечення соціально-економічної безпеки регіону
- •6.3 Критерії оцінки соціально-економічної безпеки регіону
- •Питання для перевірки знань:
- •Тема 7 продовольча безпека
- •7.1 Сутність і принципи дії продовольчої безпеки.
- •Критерії оцінки продовольчої безпеки
- •Глосарій
- •Література
- •Соціально-економічна безпека
- •83050,М.Донецьк,вул.Щорса,31
- •83023,М.Донецьк, вул.Харитонова,10
-
Соціальна проблема №1 – це бідність.
Бідні є повсюди|, навіть в США і Швейцарії. Українська проблема постає у масштабах бідності. Сьогодні нижче за прожитковий мінімум|мінімум-ареал| (714 грн. у 2008 році) живе кожен четвертий громадянин України. Це рівень життя відсталий африканських і азіатських країн. Саме за роки ринкових реформ, переважна більшість населення, як мінімум 85%, різко збідніла. За роки реформи не просто змінилося матеріальне положення|становище| громадян країни - трансформувалася вся система формування доходів населення. У соціалістичній економіці основним джерелом надходження|вступу| особистих|особових| доходів була|з'являлася| оплата праці (приблизно 3/4 всі доходів), причому її рівень був невисокий і майже незмінний|малорухомий|, диференціація основної маси населення за розміром заробітку практично була відсутня, а весь процес регулювання зводився до механізму нарахування і перерахунку заробітної плати по певній схемі. Паралельно з|із| цим існувала додаткова закрита|зачиняти| система розподілу благ, обслуговуюча невелику соціальну групу. При цьому всі процеси формування і регулювання доходів громадян контролювала держава.
До теперішнього|теперішнього| моменту в Україні склалася прямо протилежна система матеріального забезпечення населення, в якій функції і можливості|спроможності| держави мінімізовані – державний контроль обмежився встановленням розміру мінімальної заробітної плати. Перш за все|передусім|, значущість офіційного заробітку в структурі доходів за роки реформи впала майже в двічі|вдвічі| .
2. Соціальна проблема №2 - пенсійне забезпечення.
За показником середніх сум пенсій зі|із| всіма нарахуваннями і компенсаціями середній пенсіонер в Україні не дотягує|дотягає| до прожиткового мінімуму|мінімум-ареалу|, тобто не можуть без допомоги рідних навіть вижити.Але|та| якщо брати середній розрахований| розмір пенсії в місті Донецьку, то він складає 1300 грн[5].
3. Соціальна проблема №3 - проблема диференціації доходів населення.
Це перш за все зростання пропасти між багатими і бідними. Статистика різних країн показує, що велика частина населення має мінімальні доходи, а менша – дуже високі. Сьогоднішній Уряд стверджує, що соціальне розшарування в країні нібито зменшилося: доходи 10% найбагатших перевищували доходи найбідніших в 20 разів, тоді як пороговим значенням цього показника визнається 8 разів. Тим часом, тіньові доходи деяких українців в них явно не враховуються. Уряд сьогодні бере зобов'язання підвищити доходи населення через збільшення зарплат і пенсій.
4.Соціальна проблема №4 - проблема оплати інтелектуальної праці.
Рівень зарплати у сфері освіти|утворення| складає сьогодні 58% від середнього рівня в промисловості (за даними статистики за 2007 рік), а середня зарплата в науці в 10 разів менше, ніж у учених із|із| Західної Європи і США.Таким чином, ринкові реформи буквально перетрусили всі сторони життя українського суспільства|товариства| – від системи цін і податків до банків і валютних ринків. Лише одна сфера не викликала|спричиняла| ніякого|жодного| інтересу у реформаторів – це ринок праці. Почався|розпочинав| новий етап витоку цих самих мізків на захід та в кримінальний бізнес.
5. Соціальна проблема №5 - проблема зайнятості.
Ситуація, що створилася, в області зайнятості об'єктивно вимагає посилення державної політики, що включає заходи по регулюванню зайнятості, зокрема в галузевому і регіональному плані. Проблему зайнятості можна частково вирішити за рахунок цілеспрямованої|ціленаправленої| державної політики підтримки дрібного|мілкого| підприємництва. Сьогодні воно поповнює|доповнює| казну|скарбницю| тіньового сектора економіки. |наспілу| Необхідність розробки таі ухвалення|прийняття| державної | програми сприяння зайнятості населення на найближчі роки і віддалену перспективу підтверджує також наявність регіонів країни з істотною|суттєвою| деформацією населення, специфікою соціально-економічного розвитку: однобокою спеціалізацією, переважанням виробництв з|із| високою концентрацією інтелектуальної праці, наявністю галузей з|із| великою питомою вагою підприємств-банкротів.
6. Соціальна проблема №6 - зростання|зріст| смертності.
В Україні найнижчий в світі природний приріст населення, за звітом ООН.
На рисунку 2.1 представлено природний рух населення України за 1997-2007 рр.
Рисунок 2.1 Природний рух населення України за 1997-2007 рр[5].
Водночас слід наголосити, що приєднання України до СОТ, яке супроводжуватиметься зростанням відкритості національної економіки, матиме не лише позитивні результати. Більше того, саме в разі приєднання до СОТ очевиднішими за змістом і негативними за наслідками виявляться вітчизняні проблеми, пов'язані із суттєвими структурними деформаціями та диспропорціями у різних галузях економіки, неефективним використанням трудового потенціалу, низьким рівнем доходів населення, застарілими виробничими потужностями, низькою конкурентоспроможністю економіки у цілому.
Приєднання України до СОТ неминуче викличе структурні зміни в економіці. При цьому як потенційні та реальні переваги, так і втрати від таких змін у різних галузях розподіляться нерівномірно. Одні галузі та відповідні суб'єкти господарювання дістануть зростання, матимуть значний приплив капіталу, а в інших галузях, що не мають належних конкурентних переваг, відбудеться «вимивання» з ринку праці робочих місць із середнім і високим «освітнім рівнем», зростання незатребуваного людського капіталу, погіршення перспектив зайнятості, створення таких робочих місць, що погіршують професійну структуру зайнятості тощо.
Звертаючися до досвіду інших країн, які приєднання до СОТ, можна навезти численні приклади, коли зростання відкритості економіки різновекторно впливало на параметри ринку праці і, зокрема, на рівень заробітної плати, умови праці загалом. Щодо негативного впливу зростання відкритості національної економіки на рівень заробітної плати, то його природа, причини походження є такими.
Перша пов'язана з тим, що під впливом загострення конкуренції роботодавці роблять ставку на стратегію зниження витрат, здійснюють організаційно-технологічну модернізацію виробництва, наслідком якої є скорочення чисельності персоналу; переводять виробництва в інші країни, де заробітна плата та сукупні витрати є нижчими; займають жорсткіші позиції під час колективних переговорів з профспілками.
Друга причина пов'язана з можливістю заміщення місцевих працівників іноземною робочою силою. Це змушує працівників погоджуватись на нижчу заробітну плату.
Третя причина — в послаблені регулюючої ролі урядів в умовах загострення міжнародної конкуренції, посилення статусу та регулюючої ролі міжнародних правил і норм, виявів диктату з боку міжнародних фінансових організацій і транснаціональних компаній. Так, наприклад, загроза переведення підприємств за кордон змушує уряд задовольняти вимоги вітчизняних і транснаціональних компаній навіть тоді, коли вони певною мірою суперечать суспільним інтересам.
Наступна - четверта але чи не найсуттєвіша за наслідками причина зниження заробітної плати зі зростанням відкритості національної економіки пов'язана з можливим «вимиванням» робочих місць, на яких працює висококваліфікована робоча сила. Це стосується передусім тих сегмент ринку товарів і ринку пращ, які не мають необхідних у таких умовах конкурентних переваг.
Визначаючи наслідки зростав відкритості економіки щодо ринку робочої сили і ринку робочі місць, не можемо не зважати на те, що центральною ланкою відстеження соціально-економічних наслідків зростання відкритості економіки для сфери зайнятості має стати регіональний рівень.
Глибина змін на регіональних ринках праці під впливом вступу до СОТ залежатиме від багатьох чинників, у тому числі: загального економічного потенціалу суб'єктів господарювання в конкретному регіоні та наявності конкурентних переваг; галузевої структури економіки та її адаптації до потреб внутрішніх і зовнішніх ринків; частки імпорту у регіональному споживанні та обсягу внутрішнього споживчого попиту; рівня подолання кризи в галузях регіональної економіки, адаптації суб'єктів господарювання до діяльності в умовах лібералізації економіки; рівня доходів працівників; динаміки економічно активного населення, його освітнього та професійно-кваліфікаційного рівня; співвідношення попиту і пропозиції робочої сили [20].