- •1.1. Кримінологія як наука і її предмет
- •1.2. Завдання і функції кримінології
- •1.3. Система кримінології.
- •1.4. Кримінологія в системі наук. Зв'язок кримінології з правовими та іншими науками
- •2.1. Кримінологічні ідеї класичної школи кримінального права
- •2.2. Позитивізм у кримінології
- •2.3. Сучасна кримінологія
- •2.4. Історія і сучасний стан кримінології в Україні
- •3.1. Поняття методики кримінологічного дослідження
- •3.2. Сутність і етапи (процедура) кримінологічного дослідження
- •3.3. Метод суцільного та вибіркового дослідження
- •3.4. Соціологічні методи
- •3.5. Психологічні методи
- •4.1. Поняття правової статистики
- •4.2. Етапи статистичного дослідження у кримінології
- •2. Статистичне зведення і групування отриманих матеріалів.
- •5.1. Поняття злочинності
- •5.2. Показники злочинності
- •5.3. Латентна злочинність
- •6.1. Детермінація і причинність злочинності
- •6.2. Концепції причин злочинності
- •6.3. Основні сучасні теорії причин злочинності в Україні та Росії
- •7.1. Поняття особи злочинця
- •7.2. Соціальне і біологічне в особі злочинця
- •7.3. Типологія особи злочинця
- •7.4. Практичне значення кримінологічного аналізу особи злочинця
- •8.1. Причини і умови окремого злочину
- •8.2. Обставини формування особи
- •8.3. Зовнішні обставини вчинення злочину (ситуація)
- •8.4. Мотивація злочину
- •9.1. Віктимологія: загальне поняття й історія розвитку
- •9.2. Основні поняття віктимології
- •9.3.Віктимна поведінка і її види.
- •10.1. Поняття і види кримінологічного прогнозування
- •10.2. Методи кримінологічного прогнозування
- •10.3. Значення кримінологічного прогнозування
- •10.4. Поняття, завдання і види
- •11.1. Поняття попередження злочинності
- •11.2. Об'єкти, рівні й форми профілактики злочинності
- •11.3. Заходи попередження злочинності та їх класифікація
- •11.4. Суб'єкти попереджувальної діяльності та їх класифікація
- •11.5. Правоохоронні органи
- •12.1. Кримінологічна характеристика наркоманії: медичні й соціальні аспекти
- •12.2. Причини наркоманії в сучасних умовах
- •12.3. Шляхи попередження наркоманії
- •12.4. Наркобізнес
- •13.1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх
- •13.2. Причини й умови скоєння злочинів неповнолітніми
- •13.3. Попередження злочинності неповнолітніх
- •14.1. Кримінологічна характеристика злочинів, які скоюють жінки
- •14.2. Причини і умови вчинення злочинів жінками
- •14.3. Кримінологічні проблеми проституції
- •14.4. Попередження жіночої злочинності й проституції
- •15.1. Кримінологічна характеристика
- •15.2. Причини й умови рецидивної злочинності
- •15.3. Профілактика рецидивної злочинності
- •16.1. Кримінологічна характеристика
- •16.2. Причини й умови, що детермінують
- •16.3. Основні напрями попередження
- •17.1. Кримінологічна характеристика економічної злочинності
- •17.2. Причини й умови, що детермінують економічну злочинність
- •17.3. Попередження
- •18.1. Кримінологічна характеристика насильницьких некорисливих злочинів
- •18.2. Причини й умови вчинення насильницьких некорисливих злочинів
- •18.3. Попередження насильницьких некорисливих злочинів
- •19.1. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів проти приватної власності
- •19.2. Причини й умови, що детермінують корисливі злочини проти приватної власності
- •19.3. Попередження корисливих злочинів проти приватної власності
- •20.1. Кримінологічна характеристика необережних злочинів
- •20.2. Причини й умови, що детермінують необережні злочини
- •20.3. Попередження необережних злочинів
- •20.4. Кримінологічна характеристика і попередження необережних автотранспортних злочинів
- •Тема 2. Історія науки кримінології. Кримінологія в україні й за кордоном
- •Тема 3. Методика кримінологічних досліджень
- •Тема 12. Кримінологічна характеристика
- •Тема 13. Кримінологічна характеристика
- •Тема 14. Кримінологічна характеристика
- •Тема 20. Кримінологічна характеристика
11.4. Суб'єкти попереджувальної діяльності та їх класифікація
Суб'єктами діяльності з попередження злочинності є юридичні й фізичні особи, які здійснюють таку діяльність. До них належать органи виконавчої влади, адміністрація державних, колективних та приватних підприємств, установ, організацій, громадські організації й утворення, приватні особи, приватні розшукові та охоронні установи.
Суб'єктів попередження злочинності поділяють на три основні групи. До першої групи належать суб'єкти загальносоціаль-ної профілактики — державні, регіональні та місцеві органи влади й управління, а також громадські формування, які не виконують безпосередньо правоохоронних завдань (міністерства, департаменти, органи місцевого самоврядування, партії, профспілки, церква та ін.).
До другої групи належать суб'єкти спеціально-кримінологічної профілактики:
• державні органи, що виконують правоохоронні функції (Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України — СБУ, прокуратура, Державна податкова адміністрація, Державний департамент з питань виконання покарань, суд та ін.);
• державно-громадські органи, що виконують правоохоронні функції (служби у справах неповнолітніх, комісії у справах молоді, спостережні, адміністративні комісії та ін.);
• приватні й громадські структури та організації, що сприяють виконанню правоохоронних завдань (загони самооборони, добровільні народні дружини, товариські суди, приватні розшукові й охоронні підприємства).
Третя група об'єднує суб'єктів, які здійснюють індивідуальну профілактику — працівники державних правоохоронних органів (дільничні інспектори міліції, оперуповноважені служб карного розшуку, державної служби боротьби з економічною злочинністю, кримінальної міліції у справах неповнолітніх та ін.) та інших державних установ і організацій (наприклад, спеціальних навчальних закладів для неповнолітніх правопорушників), а також окремі громадяни (громадські інспектори державної автоінспекції та ін.).
Запропонований розподіл суб'єктів на групи за рівнем профілактики умовний, оскільки окремі аспекти індивідуальної, спеціально-кримінологічної та загально-соціальної профілактики стосуються в діяльності кожної із зазначених груп. Крім того, перелічені суб'єкти перебувають у взаємодії.
На думку А. Зелінського, класифікувати суб'єктів профілактики необхідно з урахуванням місця, яке попередження злочинності посідає серед функціональних обов'язків суб'єктів профілактики. На цій підставі вчений поділяє суб'єктів профілактики на спеціалізованих і неспеціалізованих.
Спеціалізованими суб'єктами є державні правоохоронні органи, а також недержавні об'єднання і організації, створені для охорони правопорядку, приватних осіб та підприємств; спеціалізовані комісії і комітети, що створюються на різних рівнях виконавчої влади для планування, координації та здійснення спеціально-кримінологічного попередження злочинності (Координаційний комітет боротьби з організованою злочинністю та корупцією при Президентові України, Національна координаційна рада боротьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів України, Координаційні комітети боротьби з організованою злочинністю та корупцією в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі). Органи місцевого самоврядування також створюють комісії, що виконують профілактичні функції — комісії у справах молоді, спостережні, адміністративні та ін. До спеціалізованих громадських суб'єктів належать загони самооборони, добровільна народна дружина, товариські суди та інші громадські формування, основне завдання яких полягає в попередженні злочинності й охороні громадського порядку.
До неспеціалізованих суб'єктів належать всі інші структури, що здійснюють функції управління економікою, обороною, освітою, культурою та іншими сферами життя суспільства.