- •1.1. Кримінологія як наука і її предмет
- •1.2. Завдання і функції кримінології
- •1.3. Система кримінології.
- •1.4. Кримінологія в системі наук. Зв'язок кримінології з правовими та іншими науками
- •2.1. Кримінологічні ідеї класичної школи кримінального права
- •2.2. Позитивізм у кримінології
- •2.3. Сучасна кримінологія
- •2.4. Історія і сучасний стан кримінології в Україні
- •3.1. Поняття методики кримінологічного дослідження
- •3.2. Сутність і етапи (процедура) кримінологічного дослідження
- •3.3. Метод суцільного та вибіркового дослідження
- •3.4. Соціологічні методи
- •3.5. Психологічні методи
- •4.1. Поняття правової статистики
- •4.2. Етапи статистичного дослідження у кримінології
- •2. Статистичне зведення і групування отриманих матеріалів.
- •5.1. Поняття злочинності
- •5.2. Показники злочинності
- •5.3. Латентна злочинність
- •6.1. Детермінація і причинність злочинності
- •6.2. Концепції причин злочинності
- •6.3. Основні сучасні теорії причин злочинності в Україні та Росії
- •7.1. Поняття особи злочинця
- •7.2. Соціальне і біологічне в особі злочинця
- •7.3. Типологія особи злочинця
- •7.4. Практичне значення кримінологічного аналізу особи злочинця
- •8.1. Причини і умови окремого злочину
- •8.2. Обставини формування особи
- •8.3. Зовнішні обставини вчинення злочину (ситуація)
- •8.4. Мотивація злочину
- •9.1. Віктимологія: загальне поняття й історія розвитку
- •9.2. Основні поняття віктимології
- •9.3.Віктимна поведінка і її види.
- •10.1. Поняття і види кримінологічного прогнозування
- •10.2. Методи кримінологічного прогнозування
- •10.3. Значення кримінологічного прогнозування
- •10.4. Поняття, завдання і види
- •11.1. Поняття попередження злочинності
- •11.2. Об'єкти, рівні й форми профілактики злочинності
- •11.3. Заходи попередження злочинності та їх класифікація
- •11.4. Суб'єкти попереджувальної діяльності та їх класифікація
- •11.5. Правоохоронні органи
- •12.1. Кримінологічна характеристика наркоманії: медичні й соціальні аспекти
- •12.2. Причини наркоманії в сучасних умовах
- •12.3. Шляхи попередження наркоманії
- •12.4. Наркобізнес
- •13.1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх
- •13.2. Причини й умови скоєння злочинів неповнолітніми
- •13.3. Попередження злочинності неповнолітніх
- •14.1. Кримінологічна характеристика злочинів, які скоюють жінки
- •14.2. Причини і умови вчинення злочинів жінками
- •14.3. Кримінологічні проблеми проституції
- •14.4. Попередження жіночої злочинності й проституції
- •15.1. Кримінологічна характеристика
- •15.2. Причини й умови рецидивної злочинності
- •15.3. Профілактика рецидивної злочинності
- •16.1. Кримінологічна характеристика
- •16.2. Причини й умови, що детермінують
- •16.3. Основні напрями попередження
- •17.1. Кримінологічна характеристика економічної злочинності
- •17.2. Причини й умови, що детермінують економічну злочинність
- •17.3. Попередження
- •18.1. Кримінологічна характеристика насильницьких некорисливих злочинів
- •18.2. Причини й умови вчинення насильницьких некорисливих злочинів
- •18.3. Попередження насильницьких некорисливих злочинів
- •19.1. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів проти приватної власності
- •19.2. Причини й умови, що детермінують корисливі злочини проти приватної власності
- •19.3. Попередження корисливих злочинів проти приватної власності
- •20.1. Кримінологічна характеристика необережних злочинів
- •20.2. Причини й умови, що детермінують необережні злочини
- •20.3. Попередження необережних злочинів
- •20.4. Кримінологічна характеристика і попередження необережних автотранспортних злочинів
- •Тема 2. Історія науки кримінології. Кримінологія в україні й за кордоном
- •Тема 3. Методика кримінологічних досліджень
- •Тема 12. Кримінологічна характеристика
- •Тема 13. Кримінологічна характеристика
- •Тема 14. Кримінологічна характеристика
- •Тема 20. Кримінологічна характеристика
2.1. Кримінологічні ідеї класичної школи кримінального права
У розвитку кримінологічної науки розрізняють три основні періоди: класичний, що тривав з другої половини XVIII ст. до останньої третини XIX ст.; позитивістський — з останньої третини XIX ст. до 20-х років XX ст.; сучасний — з 30-х років XX ст. дотепер.
Класичний період кримінології випливає безпосередньо з ідейних течій просвіти періоду переходу від феодалізму до капіталізму (XVII-XVIII ст.). Він передував, а потім супроводжував перетворення в державному, суспільному та духовному житті, що зумовлювались буржуазно-демократичними революціями в Європі.
Під класичною школою кримінології слід розуміти систему ідей про злочини й боротьбу з ними, що сформувались у межах так званої класичної школи кримінального права, яку заснував дворянин Ч. Беккаріа з Мілана. Основні положення свого вчення він сформулював у вже згадуваній праці "Про злочини і покарання".
Ґрунтуючись на ідеях ПІ. Монтеск'є та інших великих просвітителів XVII-XVIII ст., Ч. Беккаріа створив принципово нову для того часу теорію. Обстоюючи позиції популярної на той час "суспільної угоди", він вважав, що існує три основних джерела моральних і політичних засад, які керують людьми: боже начало, природні закони і добровільні суспільні відносини.
Джерело злочинів Ч. Беккаріа вбачав у загальній боротьбі людських пристрастей, у зіткненні окремих інтересів. Злочинну активність людини вчений пояснював, звертаючись здебільшого до основних, на його думку, рушійних джерел, що спонукають людину до будь-яких дій: як корисних, так і шкідливих. Цими джерелами він вважав насолоду і страждання. Отже, у класичній праці Ч. Беккаріа відображено не лише діалектичне усвідомлення відтворення злочинності під впливом суспільних суперечностей, а й психологічне тлумачення механізму індивідуальної злочинної поведінки.
Для кримінології велике значення має також прогностичний погляд Ч. Беккаріа на перспективи протидії держави злочинам. Його висновок реалістичний: "Неможливо попередити все зло". Особливо цінні ідеї Ч. Беккаріа щодо методів реагування держави на вчинені злочини. Ці ідеї й нині істотно впливають на теорію кримінального права і практику карального законодавства. Під впливом цих ідей у різних країнах з різними соціальними системами виникла соціальна профілактика злочинів як один з напрямів державної діяльності. Ч. Беккаріа категорично відкидав жорстоке покарання й висловлював сумніви щодо отримання від нього користі. Ще свого часу Ч. Бек-каріа був проти смертної кари. На його думку, метою покарання повинно бути не катування людини і знущання з неї, а застереження винного щодо заподіяння шкоди суспільству й утримування від цього інших. Запропоноване ним вирішення питання про мету покарання й досі відображається в законодавстві багатьох країн світу.
Недолік класичної школи полягає в тому, що в центр обґрунтування кримінального покарання вона ставила злочин, а особу злочинця не лише відсувала на другий план, а й взагалі ігнорувала. Представники цієї школи вважали, що не повинно бути однакового покарання за два злочини, які завдали суспільству різної шкоди. Однак з цього твердження випливало, що в разі однакової кари за однаковий злочин однаковому покаранню повинні піддаватись як дорослі, так і неповнолітні, як особа, що навмисно вчинила діяння, так і людина, яка вчинила таку саму дію у стані душевного хвилювання, як людина, що вперше вчинила злочин, так і рецидивіст.
Представники класичної школи сформулювали систему каральних принципів, насамперед незволікання з покаранням; подібності між природою злочину і покарання; невідворотності покарання.
Ч. Беккаріа беззаперечно слід вважати кримінологом, а класичну школу кримінального права — відповідно школою кримінології ще й тому, що кілька розділів праці "Про злочини і покарання" спеціально були присвячені попередженню злочинів. Саме Ч. Беккаріа належать слова: "краще попереджати злочини, ніж за них карати". Найнадійнішим, але й найскладнішим і важким засобом попередження злочинів Ч. Беккаріа вважав удосконалене виховання.
Ідеї класичної школи безперечно були плідними, але недооцінювали особливості особи у вчиненні злочину. Класична школа спиралася тільки на "чистий розум" і майже не враховувала практики й існуючого фактичного матеріалу про злочини та боротьбу з ними.