33. Розкрийте значення неолітичної революції в розвитку первісного господарства

Стадія розвитку людства періоду неоліту,за якої відбув. перехід від привласн. до створююч. гос-ва називається „неолітичною революцією”. Неоліт. револ. та перехід до регулярного створення матер. благ сприяли перевищенню мінімально-необхід­ного рівня споживання і зрост. надлишк. продукту. На­явність надлишк. продукту, регулярність його отримання поряд із формуванням осіло-землеробських поселень були поштовхом до змін в організац.-господар. відносинах первісного сус-ва. У процесі переходу до осілості і створююч. госп-ва в системі общинно-родових відносин відбув. зростання ролі парної сім'ї та сімейно-кланових груп, які перетвор. в пер­вісні осередки осіло-землеробських громад. У цілісній системі общинно-родового госп-ва відбув. відносне відокремлення та самостійне функц-ння сімейного госп-ва, що формується в системі відносин первісн. сусп-ва. Під впливом функціонального поділу господ. дія-сті і відносин власності спільного ведення гос­п-ва в системі сімейних відносин формуєт. така госпо­дарс. спільнота, як домогосподарство, яке було основною ланкою первісного сус-ва. У первісному сусп.-ві Д/Г представля­ло собою групу індивідів, ядром якої була сім'я , але до якої крім класичних представників сім'ї — входили й інші особи, які не були родича­ми. Господарська фун-я первісного Д/Г полягала у спільному вир-ві, розподілі і спожив. їжі та ін.. за­собів існування. Узагальнюючи уявлення про організац. форми госп-­ва після неоліт. революції, можна ствердж., що вони формувалися під впливом як родових, так і Д/Г чинників. Важливим елементом функц-ння Д/Г був принцип компенсаційного обміну, або-реципрокного взаємообміну який зводи­вся до того, що кожний член Д/Г вносив у спільний доробок скільки міг і отримував з нього скільки йому визна­чалося. Функц-ння реципрокності ство­рює засади соціальної та майн. нерівності в госп-ві на рівні роду і Д/Г. Платою за вмілі та вправні дії ін­дивіда, який діє продуктивніше за ін.. членів Д/Г, стає поступове соц.. визнання його лідерства як особи, що здатна передбач. хід подій і вжив. необхідн. заходів у господарс. житті, а також усвідомлення членів Д/Г свого залежного та підпорядкованого становища. Відносини редистрибуції виникають тоді, коли блага общини та надлишковий продукт, вироблені ко­лективно, перерозподіл. з общинного центру, який уособ­лює голова громади. Крім функції перерозподілу владний центр виконує такі функції, як: фун-я верховного редистрибутора, політ. адміністратора, організатора громадс. робіт, вза­ємовідносини із сусідами, включаючи міжобщинний обмін, риту­альні акції і т. ін. На общинно-родовому рівні система редистрибуції поступово стає основним регулятором потоків речей, харчів і послуг між громадами за зосередження певних надлишків у вождя громади. Зі створенням такої системи почин. формув. підвалин експлуататорських відносин, несправедливого, нерівноправного взаємообміну. У період пізньої первісності (межа V—IV тисячоліть до н.е.) відбув. перетворення родових общин у первісні сусідські общини, на основі яких виникає, і поступово формується, пле­мінний (надобщиний і надродовий) рівень самоорганізації первіс­ного сусп-ва. З виникненням племен створ. умови для подальшого поглиблення розподілу праці відповідно до природ­них та ін.. умов мешкання окремих громад. Редистрибуція як централізований благообмін стимулює процес територіально-виробничої спеціалізації, зокрема, зародженню та розширенню ремісничої дія-сті, особливо спеціалізованого гончарства.

або

Стадія роз-ку людства періоду неоліту,за якої відбувається перехід від привласнюючого до виробничого гос-ва називається „неолітичною революцією”. Неолітична революція та перехід до регулярного виробництва матер благ сприяли перевищенню мінімально-необхід­ного рівня споживання і зростанню надлишкового продукту.

Ha межі 10—12 тис. років до н.е. почався перехід від палеоліту до неоліту. Головна ознака переходу в зародженні нового виробничо-відтворювального способу життєзабезпечення, характерними рисами якого були:

• перехід від кочового до осілого господартва;

• перехід від мисливства до тваринництва;

• перехід від збиральництва до землеробства.

Англійський учений Г. Чайлд називав «неолітичну револю­цію» аграрним переворотом, інші дослідники — становленням виробничого господарства.

Неолітична революція та перехід до регулярного виробництва матеріальних благ сприяли перевищенню мінімально-необхідного рівня споживання і зростанню надлишкового продукту. На­явність надлишкового продукту, регулярність його отримання поряд із формуванням осіло-землеробських поселень (стародав­ніх сіл) були поштовхом до змін в організаційно-господарських відносинах первісного суспільства.