8.Економічна думка мислителів античності

Екон. думка Антич. світу досягла в 5-4 ст. до н.е. свого розвитку. Основні мислителі: Ксенефонт, Платон, Арістотель.

Свої екон. погляди Ксенофонт випав у багатьох творах, основний з яких «Економікос» («Домострой»). Він був перший в історії ек. думки, хто звернувся до проблеми розподілу праці в сусп-ві. Він не заперечув. розподіл праці на розумову і фізичну, достатньо глибоко аргументував тези про те, що найбільш проста робота може виконуватись найбільш продуктивно. Ступінь розподілу, праці на його думку, зумовлений розмірами ринку. На його думку, фізич. працею повинні займатися раби, а розумовою-правителі. Був прихильником натур. гос-ва, як більш спокійного і надійного. С/г вважав важливою галуззю економіки, але не залишав без уваги і тов.-грош. відносини, які розглядав через призму можливостей їх використання для зміцнення натур. гос-ва. Ксенофонт був першим в осмислені двох сторін будь-якого товару, відображених в його корисних властивостях(споживна вартість) і здатність обміну на ін..товар(мінова вартість). Також визнавав необхідність і користь грошей і вказував на притаманність їм обігу функції: засіб обігу і засіб збагачення.

Схожі судження ін..античного мислителя Платона із судженням Ксенофонта. Основні твори, в яких він виклав свої екон. погдяди – це «Держава» і «Закони»,які присвячені проблемам держави. У роботі «Держава» Платон виклав концепцію ідеал. держави. Вихідною була думка про те, що держава,яка склад. з багатих і бідних утворює не одну державу, а дві – держава бідних і держава багатих. На його думку,нерівність має коріння в природі людей і тому є нездоланною, але кожна людина повинна отримувати свою частку відповідно до своїх здібностей, що буде справедливо. Здібності окремої людини обмежені, а потреби різноманітні та безмежні, виникає суперечність між потребами людини і можлив. їх задоволення, розв’язання якої Платон вбачає у створенні міста, тобто об’єднання людей, між якими встановлений розподіл праці. І тому саме розподіл праці є основним принципом побудови держави за її природн. основою. Вважав, що люди від природи наділені неоднаковими здібностями, що зумовлює необхідність закріплення їх поділу по заняттях: кожна людина повинна займатися тією дія-стю, яка найбільш відповідає її здібностям і її не слід поєднувати з іншими видами дія-сті, а свої потреби людина може задовол. за допомогою ін..людей через обмін продуктами, як результат з’являється ринок, торгівля, гроші. В роботі «Закони» Платон пропон. ще один проект держави, екон. орг-ія якої була більш реалістичною. Цей проект грунт. на принципах рівності та господ. самост. сімейних гос-в. Щоб не спокушати людей збагаченням, пропон. виділити кожній сім’ї окреме житло і рівноцінну ділянку землі. Кіл-сть ділянок є незмінною, всі вони залиш. в держ. власності, не можуть продаватися, а лише переход. у спадок одного з дітей. Вартість 1 ділянки визначала «міру бідності», а «міра багатства» визнач. у 4 рази більшою, надлишки надход. до держ. скарбниці. Розмір держ. податків встановл. відповідно до розмірів багатства. Також усі громадяни поділ. на 4 майнових класи, з правом переходу з одного в ін.

Своїх вершин екон. думка досягла у творах Арістотеля. Його численні праці охопл. різні галузі знань: філософія, психологія, логіка, політика. Серед них виділ.: «Політика», «Нікомахова етика», в яких він розмірковує над екон. проблемами і досліджує більш широке їх коло ніж Ксенофонт і Платон. Арістотель, як і Платон, створив проект ідеальної держави, соц..основою якої мають бути громадяни, яуі володіють достатньою власністю. Населення держави складають: ремісники, воїни, торгівці, найм. робітн. і раби. Оригінальність побудови такої держави полягає в тому, що всі види гос-ва розгляд. в ній з точки зору використання кожним індивідом способів забезпечення і придбання багатства і відносяться до природної сфери економіки або неприродної хрематистики. Економіка, на його думку, є важливою дія-стю людей у землеробстві, а також тих, хто зайнятий ремеслом і торгівлею. Важлива заслуга Арістотеля полягає в аналізі зародж. і розвитку торгівлі, а також історик. процесу переходу однієї форми обміну в інші. Розвиток торгівлі спонукав виникнення грошей. В своїх дослідженнях Аріст. показав перехід від форми обміну «Т-Т» до ін.. «Т-Г-Т», а потім і до форми «Г-Т-Г`». Остаточна форма торгівлі це форма, в якій гроші функціонують як капітал. Відповідно до визначення багатства Арістотель розрізняв: економіку та хрематистику. Економіка – мистецтво придб. благ для життя і для держ., до неї належала природ. господ. дія-сть, пов’язана з виробництвом товарів. Також економіка включає і обмін(дрібну торгівлю) в рамках задовол. потреб людей. Хрематистика – мистецтво накопичення багатства або мистецтво робити гроші. Цю дія-сть він відносив до сфери обігу і визначав її як накопичення багатства у формі грошей. Арістот. засуджував хрематистику, але розумів, що економіка неминуче переходить в хрематистику.