Тема 5(3)
«Шах-наме» — велика за обсягом епопея. Її можна поділити на три частини: міфологічну, героїчну й історичну. Хоча сам автор описує п'ятдесят царювань (звідси й назва праці — «Книга царів»), проте «Шах-наме» не версифікаційна династійна історія, а епічний синтез, єдиний у своєму роді, дивовижний у плані поєднання універсальності та внутрішньої цільності; це зібрання величезної кількості міфологічних переказів та історичних легенд, любовних поем і віршованих літописів, ліричних роздумів і повчань.
Можна виокремити чотири кульмінаційні пункти у розгортанні сюжетів у «Шах-наме». У міфологічній частині — це епізод повстання коваля Кави; у героїчній — трагедія Сіявуша; у проміжному епізоді — опис утопічної країни брахманів, куди проник Іскандар; в історичній частині — повстання Маздака.
У міфологічній частині показано, як поступово зростає влада людини над девами (дівами) і досягає апогею за владарювання мудрого Джамшида. Проте Джамшид загордився, протиставив себе всій людській спільноті, уявив, що він — центр Всесвіту. Слугування людей Добру Джамшид захотів замінити слугуванням йому, і тут негайно настала відплата. Цар-дракон Заххак знищив його і на тисячу років установив свою владу. Але й під владою Заххака шляхетні люди роблять добро. До таких належать благочестивий Арманак і прозірливий Карманак, котрі щоразу зберігали життя одному із двох юнаків, яких жертвували царю-дракону. Вельможна верхівка пристосувалася до Заххака. Справжня відсіч царю-дракону готується у середовищі простолюду, очолюваному ковалем Кавою. Сцена зіткнення коваля з царем за драматичністю — один із найяскравіших у «Шах-наме» епізодів. Саме Кава-коваль посадив на трон благочестивого Фарідуна. Уся історія царів Ірану, змальована у «Шах-наме», починається із цього повстання.
У героїчній частині, цій справжній Рустаміаді, ми бачимо, як через те, що брати Тур і Салм підступно вбили Іраджа, розпочинається безперервна кривава битва між нащадками Іраджа і Тура, іранцями і туранцями. Нащадок Іраджа Манучехр відімщає туранцям. Афрасіаб нападає на Іран і знищує його жителів. За справедливу справу своєї вітчизни вступає у боротьбу улюблений народом іранський богатир Рустам. У розпал кровопролитних сутичок з'являється іранський царевич Сіявуш, носій військової честі і шляхетності, людської чистоти. Поет провів його через випробування вогнем, і щасливий кінець додав ще більше блиску образові Сіявуша.
Сіявуш виступає як борець за мирне життя на землі. Він будує міста Сіявушгірд і Гангдіж, його не хвилює особиста доля, але він передчуває, що якщо його вб'ють, то знову спалахне війна між Іраном і Тураном. Передчуття Сіявуша справдилося: він загинув за повелінням Афрасіаба. Рустам мстить за вбитого Сіявуша, і знову розпочинається війна Ірану і Турану. Якщо війни Турану й Ірану до Сіявуша були з обох сторін лише помстою за вбитих царевичів, то в кривавих боях Ірану і Турану після смерті Сіявуша можна вже побачити боротьбу іранських богатирів за встановлення на землі миру. У цьому справжня велич образу Сіявуша і всієї «Шах-наме».
У легенді про Іскандара кульмінаційний момент — зустріч Іскандара з брахманами. Саме ця легенда лягла в основу чудової соціальної утопії про царство справедливості на землі, про країну всезагальної рівності і праці у поемі «Іскандар-наме» Нізамі. Ця оповідь наводиться у «Шах-наме» безпосередньо перед історичною частиною. Далі справедливість чи несправедливість царів Фірдуосі оцінює мовби під кутом зору саме цієї соціальної утопії: чи піклується цар про благополуччя своїх співвітчизників, про їхні щастя і добробут, а чи він захланний, жадібний і себелюбний.