36. Платіжні умови при здійсненні договору факторингу

Факторинг -- це посередницька фінансова операція, яка пов’язана з поступкою посереднику (фактору) кредитором (експортером) неоплачених платежів-вимог (рахунків-фактур) за поставлені товари, виконані роботи, послуги і, відповідно, права одержання пла¬тежу за ними за рахунок сум, які стягуються з боржника (імпортера) за платіжними документами. Таким чином, факторинг являє собою покупку фактором (факторин¬гового компанією, факторинговим відділом банку) у постачальника комерційних рахунків з їх негайною оплатою постачальнику .Фактор може оплатити рахунок також достроково або в момент настання терміну платежу.Зазвичай банк оплачує одноразово 80-90% вартості ра-хунка-фактури, а 10-20% — це резерв, що буде повернутий після погашения імпортером усієї суми боргу.Отже, банк набуває право на стягнення боргу, стае власни-ком неоплачених платіжних вимог і бере на себе ризик їхньої несплати. Фактор приймає фінансовий ризик, оскільки не мае можливості пред’явити регресивну вимогу до постачальника, і тому одержуе право на оплату фінансових послуг.У договорі про факторинг, який укладається між експор-тером-постачальником товару (послуг) та фактором, визна-чається вартість факторингових послуг. Бона складається з двох частин: комісії за обслуговування та вартості кредитуван-ня постачальника, тобто авансування його до моменту строку оплати рахунка клієнтом. Банк визначає максимальну (граничну) суму за опе¬рациями факторингу, у межах якої постачання товару або на-дання послуг може проводитися без ризику неотримання пла¬тежу. У договорі про факторинг зазначається узгоджений засіб розрахунку граничної суми та окреслені умови здійснен-ня платежу на користь постачальника.Граничні суми можуть установлюватися за трьома методами:1.визначення загального ліміту, згідно з яким кожному платнику встановлюється періодично поновлювальний ліміт, у межах якого факторинговий відділ автоматично оплачує платіжні вимоги, що йому надходять;2.визначення щомісячних лімітів відвантажень, тобто встановлюється сума, на яку протягом місяця може бу¬ти відвантажено товарів одному платнику;3.страхування за окремими угодами, що застосовується у випадку, коли специфіка діяльності експортерів припу¬скав не серію регулярних постачань товарів тим самим імпортерам, а ряд одноразових угод на великі суми з по-стачанням на визначену дату.Боржник може стягувати сплачену суму з фактора у двох випадках:якщо боржник сплатив фактору, але фактор не сплатив постачальнику;якщо фактор сплатив постачальнику, знаючи про факт невиконання постачальником своїх зобов’язань перед боржником.У міжнародній практиці застосування договору факто¬рингу базується на Конвенції про міжнародні факторні опе-рації, яка розроблена у межах УНІДРУА (Оттава, 28 травня 1988 р.). Україна не є учасником цієї Конвенції.

37. Платіжні умови при здійсненні форфейтингових операцій

Форфейтинг — це кредитування експортера шляхом придбання векселів або інших боргових вимог. Форфеитингова операція схо¬жа на операцію факторинг, але не є одноразовою операцією.Форфейтування зазначає купівлю зобов’язань, погашения яких припадав на будь-який час у май-бутньому і які виникають у процесі постачання товарів і по-слуг без обернення на будь-якого попереднього боржника. Здійснення операції форфейтингу передбачає, що експортер виконав свої зобов’язання за контрактом і прагне інкасувати розрахункові документи імпортера шляхом їх продажу з ме¬тою отримання готівкових коштів. Таким чином, продавцем векселя, що форфейтується, є експортер, який акцептує1 його у вигляді платежу за товари та послуги.Покупцями (форфейтерами) стають банк або спеціалізо-вана фірма. Вони беруть на себе всі комерційні ризики, пов’язані з неплатоспроможністю імпортерів, без права регре-су (обернення) документів на експортера.Якщо імпортер не має бездоганну репутацію, форфейтер вимагає в банку країни-імпортера гарантію у формі авалю1 або безумовну та безвідзивну гарантію за борговими зобов’язан-нями.Форфейтер при покупці боргових вимог (векселів) відра-ховує відсотки за весь термін, на який вони виписані (дискон-тує векселі). Експортер перетворює тим самим кредитну опе¬рацию за торгового угодою в операцію з готівкою. У цьому ви-падку експортер відповідає тільки за задовільне виготовлення та постачання товару, а також правильне оформления доку¬мент за зобов’язаннями. Витрати по форфейтуванню складаються з :витрат по одержанню банківської гарантії або авалю по векселю;2премії за політичний ризик;3.витрат на мобілізацію грошових коштів, які залежать від ставок відсотків на євроринку;4.управлінських витрат;5.комісії форфейтера, яка є різницею в часі між укладен-ням угоди та наданням документів.Форфейтинг, як правило, застосовується при продажі ма¬шин та устаткування. Контракти на продаж середньо- та дов гострокові і укладаються на великі суми (середня сума кон¬тракту — 1–2 млн дол.). Тому мінімальна сума, яка використо-вується при форфейтуванні, становить не менше як 250 тис. дол. Таким чином, розміри сум, які отримує експортер, не пе-ревищують розміри звичайних комерційних кредитів, але в той же час не досягають масштабів кредитів покупцю, що за-безпечують поставку великих партій машин та устаткування.