68. Страхування у зед.

Страхування — це система особливих грошових та цивільно_правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій

(страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Його мета — зменшити ризик. Учасниками страхових відносин виступають:

- страховики — юридичні особи, які одержали в установленому законодавством порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності;

- страхувальники — юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Характерні ознаки страхування:

- цільове використання створеного цільового фонду. Матеріальний збиток відшкодовується лише у суворо обумовлених випадках і межах;

- повернення ресурсів;

- суворо обумовлений характер відносин перерозподілу коштів між учасниками створення страхового фонду (відшкодування збитків страхувальникам здійснюється шляхом його розподілу на всіх);

- не постійний, а ймовірний характер відносин. Це обумовлено тим, що заздалегідь невідомі ні термін настання страхової події, ні розмір збитків, ні те, чийого конкретного матеріального інтересу і якою мірою вона торкається.

Страхування проводиться, як правило, у грошовій формі, але іноді буває і натуральне страхування. Страхування служить для компенсації випадково виникаючих матеріальних збитків шляхом взаємних внесків багатьох осіб. Сучасна система страхового захисту ґрунтується на внесенні страхувальником твердо встановленої, заздалегідь нарахованої суми платежів, яка не залежить від розміру збитків.

Страхове відшкодування втрат відбувається за рахунок створеного з попередніх внесків страхового фонду.

Страхування виконує чотири функції:

-ризикову — перерозподіл грошової маси серед учасників страхуванням у зв’язку з настанням наслідків страхових випадків;

-попереджувальну — фінансування за рахунок страхового фонду заходів по зменшенню вірогідності настання події або зменшенню можливих негативних наслідків при настанні страхових випадків;

- накопичувальну — утворення страхових резервів як умову акумуляції грошових коштів; здійснення інвестиційної діяльності страховими компаніями;

- контрольну — контроль за цільовим формуванням і використанням грошових коштів із страхового фонду.

Створюючи надійний підмурівок для функціонування ринкової економіки, інститут страхування в сучасному світовому господарстві також розвивається досить динамічно. Статистика свідчить, що страхування є однією з найпоширених та стабільних сфер світової економіки (щорічний темп її зростання становив понад 3%).

Неухильно зростає перелік ризиків та діапазон об’єктів, від яких надається страховий захист. Під ризиком взагалі розуміють імовірну подію або сукупність подій, наступ яких може завдати страхувальникові шкоди, від якої він бажає застрахуватися. У страховій практиці термін “ризик” визначає, за яких обставин виникає відповідальність страховика за договором страхування, тому має широке тлумачення, вказуючи на:

- розмір небезпеки;

- розмір відповідальності страховика;

- вид відповідальності страховика;

- об’єкт страхування.

За характером діяльності визначають багато груп ризиків, що охоплюють різні сфери діяльності: підприємницькі, фінансові та комерційні, професійні, інвестиційні, транспортні, промислові та ін. Причому, однаковий за характером ризик виявляється в різних напрямах діяльності, наприклад, валютні ризики притаманні як інвестиційній, так і комерційній діяльності. За об’єктом відокремлюють галузі та види страхування.

Об’єктом страхування взагалі виступає матеріальний інтерес будь_якої особи.

Залежно від об’єктів страхування поділяється на:

- особисте страхування; об’єкт — життя і здоров’я людей у різних поєднаннях та комбінаціях;

- майнове страхування; об’єкт — найрізноманітніші матеріальні ризики, пов’язані з майновими інтересами страхувальника.

- страхування відповідальності; об’єкт — відповідальність страхувальника за тн, що завдав шкоди майну та/або здоров’ю третіх осіб.

У закордонній практиці страхування класифікується за двома великими групами: life (довгострокові види страхування) та non_life (страхування майна, відповідальності, нещасних випадків — тобто ризикові, короткострокові види страхування).