7. Досудова санація підприємства в умовах «глибокої» кризи

1. Економічна сутність санації підприємства

При негативному результаті з фінансової стабілізації підприємства за рахунок власних ресурсів з’являються ознаки «глибокої» кризи підприємства, до яких відносяться:

- тривала безрезультативність інвестицій у виробництво;

- втрата здатності з заповнення втрат, повернення кредитів, постачання продукції за

авансовими платежами;

- нарощування заборгованості з податків та платежів;

- зростання заборгованості з заробітної плати;

- зростання заборгованості перед постачальниками ресурсів і отримувачами

продукції;

- поява страйкових настроїв у колективі;

- ріст незадоволеності менеджерів середньої ланки діями керівництва

підприємства;

- нарощування дій, що пригнічують, з боку місцевих органів влади і контролюючих

органів;

- посилення конфліктності у колективі;

- ініціювання розчленовування підприємства акціонерами;

- масове звільнення кадрів базових професій через низьку заробітну плату;

- групові звільнення менеджерів середньої ланки;

- нестача обігових активів для розширення випуску конкурентоспроможної

продукції.

Перелічені ознаки подальшого розвитку кризи приводять підприємство до стану «глибокої» кризи та необхідності застосування антикризових заходів з його санації.

Термін «санація» походить від латинського слова «sanare» - оздоровлення. Санація – система заходів з фінансового оздоровлення підприємства, спрямованих на попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом.

Економічний словник роз’яснює дане поняття як систему заходів, що здійснюються для попередження банкрутств промислових, торгових і банківських установ. Санація може відбуватися шляхом злиття підприємства, яке знаходиться на межі банкрутства, з більш потужною компанією; випуску нових акцій або облігацій; збільшення банківських кредитів та надання урядових субсидій; перетворення короткострокової заборгованості у довгострокову; повної або часткової покупки державою акцій підприємства.

Кінцевою метою санації підприємства є забезпечення його довгострокової життєдіяльності. Проведення санації базується на наступних принципах:

• Принцип упущених можливостей. Чим швидше буде усвідомлена необхідність заходів з санації, тим легше підприємству подолати фінансову кризу.

• Принцип діагональності економічних процесів. Санація повинна носити оперативний характер, з заходами, що швидко окупаються, які не суперечать стратегічним цілям перетворення підприємства.

• Принцип маловитратності. Цей принцип є актуальним при гострому дефіциті ресурсів на збитковому підприємстві.

• Принцип прозорості заходів санації для усього персоналу підприємства.

• Принцип збереження компромісу між інтересами власників, менеджерів, робітників, кредиторів та інвесторів підприємства.

• Принцип співробітництва з персоналом підвищує мотивацію персоналу з реалізації заходів санації.

Санація може бути ініційована до чи після порушення судової справи про банкрутство підприємства. Найменш витратною є досудова санація. У цьому випадку підприємство намагається вийти з кризового стану за своєю ініціативою або за допомогою кредиторів та інвесторів. Досудова санація носить попереджуючий характер і узгоджується з інтересами підприємства.

Процес досудової санації включає розробку програми санації, реструктуризацію заборгованості підприємства, реорганізацію підприємства і санацію кадрового потенціалу.