2.3. Фази економічних циклів та їх прояв

Економічний цикл складається з чотирьох фаз:

• криза;

• депресія (стагнація);

• пожвавлення;

• підйом.

Криза. Розширення ринків не може встигати за розширенням виробництва. Відставання споживання від виробництва призводить до зростання товарних запасів, надвиробництва. У результаті того, що товари, які випускаються, не знаходять збуту, спостерігається спад виробництва.

Кризовому падінню виробництва звичайно передує зниження товарних цін, кредитна напруга, падіння курсу акцій, максимальне підвищення облікового відсотку і т.п. Таким чином, симптоми кризи, що починається, насамперед виявляються у сфері обігу та кредиту, і вже потім починається падіння виробництва.

Депресія (стагнація). Характеризується застійним станом економіки. Слідує за кризою. У розвитку кризи настає такий момент, коли ще не відбувається зростання виробництва, але немає і його падіння; не спостерігається підвищення цін, але й їх падіння на більшість товарів припинилося; не зростає кількість робочих місць, але нема й звільнень; припиняється зростання запасів.

Оскільки багато підприємств припинили виробництво, і загальний обсяг промислового виробництва різко знизився, повільно починається розсмоктування товарних запасів, що провіщає перехід із фази депресії у фазу пожвавлення.

Пожвавлення. Фаза циклу, протягом якої застій змінюється зростанням виробництва. Починаються масові вкладання в основний капітал. Масові оновлення основного капіталу викликають розширення попиту на багато товарів, підвищуються ціни, зростає потреба у позиковому капіталі, збільшується прибуток. Таким чином, характерною особливістю цієї фази циклу є масове оновлення основного капіталу, що стимулюється намаганням виробників зберегти та збільшити прибутки в умовах низьких цін.

Підйом. Фаза циклу, протягом якої промислове виробництво перевищує максимальний рівень, досягнутий у ході попереднього циклу. У цій фазі не тільки оновлюється основний капітал, але й значних розмірів набуває будівництво нових підприємств. Таким чином, коли оновлення і розширення основного капіталу набуває масового характеру и проводиться у великих масштабах, настає підйом. Наприкінці цієї фази настає надвиробництво, яке змінюється кризою і так далі. У чому причина надвиробництва?

Високий попит і зростання цін у фазі підйому спонукають виробника максимально розширити виробництво. Настає момент, коли підприємства, що будуються, вводяться в експлуатацію і починають викидати на ринок все більше продукції. У результаті попит не встигає за пропозицією и починається накопичення запасів. Однак виробництво не відразу реагує на зміни, що відбулися у сфері обігу.

Товарні запаси зростають, промисловість розширює виробництво. Цей процес відбувається з трьох причин. Перша – сигнали про затоварювання сфери обігу ще не дійшли до виробництва; друга – товари, які мають тривалий цикл виготовлення, продовжують випускатися у надії на те, що попит буде зростати і в подальшому; третя – незважаючи на надвиробництво, що вже почалося, банки продовжують штучно підтримувати зростання виробництва, кредитуючи промисловість та торгівлю.

Таким чином, недостатньо швидке реагування виробництва на скорочення попиту призводить до збільшення виробництва та до кризи. У цих умовах відбувається процес структурної перебудови економіки, розробляються та реалізуються різні антикризові заходи, здійснюється активне макроекономічне регулювання національних ринків. Усе це в певній мірі сприяє деякому скороченню кризових явищ і порушенню закономірностей розвитку циклів відтворення.

Для того, щоб розуміти зміни, що відбуваються на товарних ринках, потрібно знати циклічні закономірності розвитку економіки, у тому числі характерні ознаки кожної фази циклу і умов переходу з однієї фази в іншу, тому що основні повороти в русі кон’юнктури відбуваються саме при такому переході.

Треба зауважити, що розглянуті чотири фази економічних криз характерні для розвитку криз не тільки на макроекономічному рівні (для світових криз або криз в окремих країнах), але й на мікроекономічному рівні (для окремих підприємств).