40. Місцеві податки і збори в Україні

Суб'єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансових ресурсів місцевих органів влади, сплачуючи місцеві податки і збори. Це має важливе значення для розвитку місцевої інфраструктури, яка забезпечує реалізацію соціальної та економічної політики.

Сплачуючи місцеві податки і збори, суб'єкти господарювання забезпечують наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільських Рад фінансовими ресурсами, що, у свою чергу, справляє позитивний вплив на діяльність підприємств.

В Законі України “Про систему оподаткування”, а також у Декреті Кабінету Мiнiстрiв “Про мiсцевi податки i збори” дається повний перелік місцевих податків і зборів, які можуть справлятися в Україні:

1. До місцевих податків належать:

1) податок з реклами; Об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами.

2) комунальний податок. Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств.

2. До місцевих зборів належать:1) збір за припаркування автотранспорту;2) ринковий збір3) збір за видачу ордера на квартиру4) курортний збір; 5) збір за участь у бігах на іподромі6) збір за виграш на бігах на іподромі; 7) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; 8) збір за право використання місцевої символіки; 9) збір за право проведення кіно- і телезйомок; 10) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

11) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; - 12) збір з власників собак;

Крім того Декретом Кабінету Мiнiстрiв “Про мiсцевi податки i збори” до цього переліку додано ще один податок: податок з продажу імпортних товарів. Платниками є юридичні особи і громадяни, які зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

З 2004 року виключені з переліку: готельний збір та збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон.

41. Стан місцевого оподаткування в Україні

Місцеве оподаткування  має в Україні конституційний рівень закріплення і розглядається як один із найголовніших атрибутів місцевого самоврядування. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначає місцеве самовря­ду­­вання як „гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста, самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України ” .

Районні та обласні ради Конституцією розглядаються як органи місцевого самовряду­вання, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Місце­ве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановле­ному законом як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Найважливіше значення для діяльності органів місцевого самоврядування мають його основи – економічні, соціальні, фінансові, правові та інші можливості та умови, сукуп­ність яких утворює базис діяльності місцевого самоврядування.

Стаття 142 Конституції України визначає, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управ­лінні районних і обласних рад. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об’єд­нувати на договірних засадах об’єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Місцеве самоврядування і державна влада взаємно потрібні одне одному: для громадян місцевої адміністративно-територіаль­ної одиниці місцеве самоврядування потрібне для захисту їх інтересів, перш за все, голов­них життєвих потреб людини, тобто інтересів соціально-культурного та економічного характеру, оскільки найважливіші засади політичного, оборонного та іншого характеру споконвічно були справою держави. Необхідність місцевого самоврядування для держави зумовлюється, щонайменше, двома причинами: 1) для проведення в життя єдиної державної політики через місцеві ор­га­ни; 2) для управління тими ділянками економіки і соціальної сфери, які не можуть управлятися з центру, а за своєю природою складають коло об’єктів, якими мають керу­вати на місцях.