1. Моп та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин.

Міжнародна організація праці (МОП) — спеціалізована установа, утворена в 1919 р. (нині діє при Організації Об’єднаних Націй, що проголосила своєю метою вивчення і покращення умов праці та життя трудящих шляхом вироблення конвенцій і рекомендації з питань трудового законодавства).

Головні цілі МОП — сприяння соціально-економічному прогресу, підвищенню добробуту й поліпшенню умов праці людей, захист прав людини.

Виходячи з цих цілей, основними завданнями МОП є такі:

· розробка погодженої політики й програм, що спрямовані на вирішення соціально-трудових проблем;

· розробка й прийняття міжнародних трудових норм у вигляді конвенцій і рекомендацій для здійснення визначеної політики;

· допомога країнам, що сприяють вирішенню проблем зайнятості та скороченню безробіття;

· захист прав людини (права на працю, на об'єднання, захист від примусової праці, дискримінації і т. ін.);

· боротьба з бідністю, за поліпшення життєвого рівня працюючих, розвиток соціального забезпечення;

· розробка програм стосовно поліпшення умов праці та виробничого середовища, техніки безпеки і гігієни праці, охорони та відтворення довкілля;

· сприяння об'єднанням працюючих і підприємців у їх роботі спільно з урядами щодо регулювання соціально-трудових відносин;

· розробка дій стосовно захисту найуразливіших груп працюючих (жінки, молодь, люди похилого віку, працюючі емігранти).

Структура МОП

1) Міжнародна конференція праці МКП

На конференції створені ряд комітетів, зокрема :

• Розпорядницький ( регулює програму і час роботи конференції;

• Комітет з перевірки повноважень;

• Фінансовий ;

• Комітет із застосування конвенцій і рекомендацій.

2) Галузеві комітети створені для обговорення на міжнародному рівні

соціально-трудових проблем, характерних для окремих галузей н/г.

3) Регіональні конференції скликаються для підтримки постійних зв”язків МОП

з різними районами світу і вивчення соціально-економічних змін, що

відбуваються там.

4) Адміністративна рада є виконавчим органом, вона управляє роботою МОП

у період між конференціями, проводить у життя її рішення, координуєдіяльність МБП, комітетів.

5) Міжнародне бюро праці МБП виконує роль світового дослідницького і

соціально-інформаційного центру із соціально-трудових проблем.

Вищим органом МОП є Міжнародна конференція праці. Галузеві комітети МОП створюються для обговорення на міжнародному рівні соціально-трудових проблем окремих, найважливіших галузей економіки. Регіональні конференції скликаються для підтримання постійного зв'язку МОП з різним регіонами світу та вивчення соціально-економічних змін, які там відбуваються. Адміністративна рада є виконавчим органом МОП, який спрямовує її роботу в період між конференціями, впроваджує її рішення, визначає порядок денний Конференції та інших нарад, спрямовує діяльність МБП та різноманітних комітетів тощо.

Нормотворча робота є головною у діяльності МОП та здій­снюється задля досягнення "її основних цілей і завдань. МОП роз­робляє міжнародні програми щодо покращання умов праці та життя трудящих, підвищення можливостей зайнятості та підтримки основних прав людини, вдосконалення загальної і професійної освіти.Технічна допомога також включає в себе постачання необхідного обладнання, надання стипендій для підготовки національних кадрів на місцях та під час відряджень їх до інших країн, організа­цію різноманітних семінарів. Організаційно-практична діяльність МОП ведеться у тісному взаємозв'язку та згідно з методами її роботи і охоплює всі основні соціально-економічні проблеми праці та права людини.

До основних сфер діяльності МОП належать: зайнятість та без­робіття; професійна підготовка та перепідготовка кадрів; права лю­дини; умови, безпека та гігієна праці, виробниче та навколишнє середовище; заробітна плата; соціальне забезпечення; окремі ка­тегорії трудящих; МОП та соціальні інститути; погляд у майбутнє та проблемні положення.

Забезпечення повної зайнятості, попередження та скорочення безробіття, допомога безробітним є найважливішими завданнями МОП протягом усього періоду її діяльності. Важливим та досить ефективним напрямом діяльності МОП ста­ла допомога країнам, зокрема тим, що розвиваються, у професійній підготовці та перепідготовці кадрів. Ці питання МОП розглядає як проблему розвитку людських ресурсів, включаючи розвиток управ­ління, професійну орієнтацію та професійну реабілітацію. На здій­снення цієї програми спрямовується більше двох третин коштів, призначених на технічне співробітництво.

Гострою та політизованою сферою роботи МОП, яка знайшла своє відображення в міжнародних нормах та контрольній діяль­ності різних її органів, є права людини. Вся діяльність МОП тією чи іншою мірою пов'язана з правами людини, захистом права на працю та від примусової праці, боротьбою за нормальні умови праці, захист від дискримінації, за свободу об'єднання у проф­спілки тощо. Широке коло питань охоплює така сфера діяльності, як умови, безпека та гігієна праці, виробниче та навколишнє середовище. У сфері соціального забезпечення МОП здійснює широку нормо-творчу роботу, яка охоплює всі елементи цього напряму діяльності.

Значне місце соціальне забезпечення займає в програмах техніч­ної допомоги країнам, що розвиваються, та у розвитку і вдоскона­ленні національного законодавства з соціального забезпечення в розвинутих країнах. Через соціальні інститути МОП здійснює співпрацю з усіма свої­ми країнами-членами. До цих інститутів Організація відносить тру­дове законодавство, трудові відносини, адміністрацію праці, орга­нізації працівників та підприємців.

У сучасному швидкозмінному світі важливого значення для по­дальшої ефективної роботи та й існування Організації взагалі на­буває визначення нових проблем та нових аспектів традиційних сфер діяльності МОП

2. 1. Вторинний ринок праці - це:

б) ринок, який характеризується значною плинністю кадрів…

(тому що визначення а) характеризує первинний ринок праці, а визначення в) інфраструктуру ринку праці)

2.Соціальне партнерство виникає між такими суб'єктами:

А) між найманими працівниками і роботодавцями за допомогою посередницької ролі держави

3. Школа інституціоналістів основну увагу приділяє:

а)Аналізу професійних і галузевих розбіжностей в структурі робочої сили (Інституціоналістська концепція характер ринку праці пояснює особливостями динаміки окремих галузей та професійно-демографічних груп. Увага концентрується не на макроекономічному аналізі ринку праці, а на аналізі професійних та галузевих розбіжностей у структурі робочої сили, сааме рівнів заробітної плати).

4. Які з наведених нижче визначень найбільш повно характеризують працю:

а) доцільна діяльність людей зі створення матеріальних благ та послуг;

5. Документ, що стає обов’язковим для виконання державою-членом МОП після його ратифікації – це:

б) конвенція МОП

3. Організація праці - це сукупність процесів і дій зі встановлення чи вдосконалення порядку здійснення трудового процесу й зумовлених з ним взаємозв'язків працівників між собою та із засобами виробництва.

Трудові ресурси – це працездатна частина населення, яка наділена фізичним розвитком та інтелектуальними здібностями необхідними для трудової діяльності і здатна виробляти матеріальні блага чи надавати послуги.

Раціональна зайнятість — це одночасно і економічно, і соціально доцільна зайнятість. Раціональність зайнятості визначається ефективністю трудової діяльності в найширшому розумінні цього поняття: суспільною корисністю результатів праці; оптимальністю суспільного поділу пращ; якісною відповідністю робіт і працівників; економічною доцільністю робочих місць, що без шкоди для здоров'я дає змогу працівникові досягти високої продуктивності праці і мати заробіток, який забезпечує нормальне життя, а підприємцю дає змогу досягти високої ефективності виробництва без екологічної, соціальної та іншої шкоди для суспільства.

Раціональна зайнятість - зайнятість, яка має місце в суспільстві з урахуванням доцільності перерозподілу та використання трудових ресурсів, їх статево-вікової та освітньої структури. 

Білет № 25

1. Оплата праці: види, форми та системи.

У сучасних умовах на підприємствах застосовуються різні форми і системи оплати праці, але найбільше поширення отримали три форми оплати праці: відрядна, погодинна і тарифна.

Відрядна оплата праці - це оплата праці за кількість зробленої продукції (робіт, послуг), вона заснована на оплаті праці в прямій залежності від його результатів.

Різновиди відрядної оплати праці:

Відрядно-преміальна - це така система оплати праці, коли робітник одержує не тільки відрядний заробіток, але і премію. Премія звичайно встановлюється за досягнення визначених показників: виконання плану виробництва продукції, завдань по якості продукції або економії у витраті матеріальних і інших видів ресурсів.

Непряма-відрядна - застосовується для оплати праці допоміжних робітників, заробітна плата яких залежить від результатів праці основних робітників, що обслуговуються ними.

Відрядно-прогресивна оплата праці, як правило, вводиться тимчасово на найважливіших ділянках основного виробництва. При цій системі заробіток робітника визначається по виконанню норми виробітки, як і при прямій відрядній оплаті, тобто по встановлених розцінках. При перевиконанні установленої норми прогресивно збільшуються доплати до основної відрядної розцінки.

Колективна відрядна (бригадна) оплата праці - відрядна форма оплати праці по результатах роботи колективу (бригади). Спочатку розраховується заробіток усієї бригади як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадну розцінку. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади методом коефіцієнто-годин або методом коефіцієнта виконання норм. Головна перевага даної системи в тому, що вона зацікавлює усіх робітників даної бригади в кінцевих результатах роботи, сприяє розвитку в них почуття відповідальності і взаємодопомоги.

Акордна система оплати праці - це різновид відрядної, оплати праці, сутність якої полягає в тому, що розмір оплати праці встановлюється на весь обсяг виконання робіт із визначенням терміну його виконання.

Погодинна оплата праці  - це оплата праці за відпрацьований час.

Ця форма має такі системи:

Проста погодинна - розраховується як добуток годинної тарифної ставки робочого даного розряду на відпрацьований час у даному періоді.

Погодинно-преміювальна - це така оплата праці, коли робітник одержує не тільки заробіток за кількість відпрацьованого часу, але і визначений відсоток премії до цього заробітку.

Система посадових окладів. По цій системі оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер.

Тарифна система являє собою основу для диференціації заробітної плати відповідно по кваліфікації, умовам і шкідливості праці, а також у районному, міжгалузевому, галузевому і внутрішньозаводському розрізах. Вона містить у собі нормативні документи, що характеризують якісні особливості різної конкретної праці, дозволяє зіставляти між собою всі різноманітні види праці, враховувати їхню складність, умови виконання і народногосподарське значення, відбивати якість праці в заробітній платі.

У тарифній системі відображені питання поділу праці робітників по професіях, фахам і кваліфікації.

2. 1. Трудові ресурси – це:

а) частина працездатного населення, яке згідно зі своїм віком, фізичними та інтелектуальними даними відповідає будь-якій сфері діяльності;

2. Інтегральний показник, що характеризує споживання населенням матеріальних та духовних благ та ступінь задоволення потреб в цих благах на певний момент розвитку суспільного виробництва:

а) рівень життя;

3. До прихильників якої школи належить твердження «ринок праці як ринок, особливого виду, а його особливість підкреслюється різницею товару "робоча сила" та фізичного капіталу»

г) Марксизм.

4. При перевищенні попиту над пропозицією праці формується такий тип кон'юнктури ринку праці:

а) працедефіцитна;

5. Між якими економічним категоріями посідають проміжне місце трудові ресурси?

а) Регулювання зайнятості, оплати праці, умов

3. Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Безробіття - це явище, коли частина економічно активного населення є бездіяльною (не працює) через відсутність відповідної роботи.

Еконо́міка пра́ці вивчає трудові відносини, умови формування і використання трудового потенціалу. Це фундаментальна наука і базова дисципліна організації господарства. Предмет — трудовий потенціал суспільства і шлях його найбільш раціонального використання на користь підвищення ефективності суспільного виробництва і забезпечення гідної якості життя. Завдання — вивчення економічних закономірностей розвитку сфери праці і зайнятості, розгляд різних механізмів підвищення соціально-економічної ефективності праці на різних рівнях економіки.

1