- •Список літератури………………………………………………………..267 Розділ 1. Інформаційні технології в системі охорони здоров’я
- •1.1. Основні поняття медичної інформатики
- •Інформація та її визначення
- •Передача інформації. Схема передачі інформації. Відправник, канал, і одержувач
- •Носії повідомлень
- •Представлення інформації в комп’ютері
- •Предмет та об’єкт медичної інформатики
- •Медична інформація та її види
- •Інформація, дані, знання
- •Типи медичних знань.
- •Інформаційний медичний документ
- •Медичні дані
- •Питання для самоконтролю
- •1.2. Мережеві технології Основні поняття комп’ютерних мереж
- •Комунікаційне обладнання
- •Комунікаційне програмне забезпечення
- •Класифікація комп’ютерних мереж
- •Локальні мережі
- •Глобальні мережі
- •Глобальна мережа Internet та її можливості
- •Виникнення глобальної мережі Internet.
- •Протоколи мережі Internet.
- •Ідентифікація комп’ютерів в мережі. Адресація в Internet.
- •Основні послуги Internet.
- •Робота з електронною поштою
- •Поштові адреси та структура електронного листа.
- •Робота з гіпертекстовими сторінками World Wide Web.
- •Пошук в Internet
- •Робота з файлами засобами ftp-сервера
- •Загальні алгоритми пошуку інформації в Internet .
- •Питання для самоконтролю
- •1.3. Інформаційні ресурси системи охорони здоров’я Основи телемедицини.
- •Технології, що застосовуються у телемедицині
- •Будова телемедичних систем. Засоби передачі інформації в телемедицині
- •Функції телемедичних центрів
- •Стандарти, які застосовуються в телемедицині.
- •Стандарт Health Level 7
- •Проблеми телемедицини
- •Доказова медицина. Принципи доказової медицини
- •Визначення доказовості
- •Аспекти доказової медицини
- •Умови ефективного функціонування доказової медицини
- •Алгоритм дій
- •Мета-аналіз
- •Види мета-аналізу
- •Переваги мета-аналізу
- •Проблеми мета-аналізу
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 2. Комп’ютерні дані та методи їх аналізу
- •2.1 Системи управління базами даних. Основні концепції баз даних
- •Класифікація баз даних
- •Основні типи моделей даних
- •Ієрархічна модель даних.
- •Модель даних типу мережа.
- •Реляційна модель даних.
- •Класифікація сучасних систем керування базами даних
- •Мовні засоби систем керування базами даних
- •Майбутнє субд
- •Питання для самоконтролю
- •2.2. Кодування та класифікація. Історія класифікації і кодування
- •Що таке класифікація?
- •Двоосьова icpc .
- •Види кодів
- •Класифікація і кодування
- •Міжнародні Системи Класифікації.
- •Системи класифікації в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •2.3. Візуалізація медико-біологічних даних. Поняття медичного зображення.
- •Формування медичних зображень: від фізіології до інформаційної обробки
- •Медичне зображення як об’єкт медичної інформатики.
- •Методи отримання медичних зображень
- •Обробка медичних зображень.
- •Основні принципи обробки зображень.
- •Попередня обробка.
- •Зміна контрастності зображення.
- •Затемнення і видимість деталей зображення
- •Зменшення шуму.
- •Квантування рівня сірого
- •Відновлення зображень
- •Покращення зображень
- •Методика виявлення краю або контуру
- •Сегментація.
- •Стиснення зображення
- •Перетворення зображення
- •Повне перетворення
- •Розрахунок параметрів.
- •Інтерпретація зображень.
- •Проблеми обробки та аналізу зображень
- •Проблема візуалізації зображень.
- •Двовимірні томографічні зображення.
- •Тривимірне об’ємне зображення.
- •Способи двовимірної візуалізації.
- •Способи дійсної три вимірної візуалізації.
- •Застосування тривимірної візуалізації.
- •Сучасні тенденції обробки зображень
- •Обробка двовимірних та тривимірних медичних зображень. Обробка двовимірних медичних зображень
- •Обробка тривимірних медичних зображень
- •Питання для самоконтролю
- •2.5. Біосигнали та їх обробка.
- •Етапи аналізу біосигналів
- •Реєстрація, перетворення та класифікація сигналів
- •Біосигнали і нестаціонарні сигнали.
- •Типи сигналів. Детерміновані біосигнали
- •Стохастична форма хвилі
- •Аналого-цифрове перетворення
- •Приклади застосування аналізу біосигналів
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 3. Медичні знання та прийняття рішень
- •3.1. Формалізація та алгоритмізація медичних задач. Основні поняття
- •Алгоритми та їх властивості.
- •Способи подання алгоритмів
- •Типи алгоритмів та їх структурні схеми Лінійні алгоритми
- •Циклічні алгоритми
- •Цикл-поки
- •Цикл-до
- •Питання для самоконтролю
- •3.2. Формальна логіка у вирішенні медико-біологічних задач. Основи логіки висловлень
- •Поняття висловлення
- •Множина значень висловлення
- •Алфавіт логіки висловлень
- •Логічні операції та таблиці істинності. Бінарні і унарні операції
- •Операція заперечення.
- •Операція кон’юнкції
- •Операція диз’юнкції
- •Операція імплікації
- •Операція еквівалентності
- •Діаграми Вена
- •Властивості логічних операцій
- •Основні логічні функції.
- •Логічна функція якщо
- •Способи подання логічних функцій
- •Питання для самоконтролю
- •3.3. Логічні і ймовірнісні моделі у діагностиці захворювань Типи діагностичних і прогностичних технологій
- •Види лікарської логіки.
- •Детерміністична логіка
- •Табличні методи
- •Машинні технології
- •Логіка фазових інтервалів
- •Фазовий простір станів
- •Застосування ймовірнісної логіки в діагностиці
- •Основи теорії ймовірнісної діагностики
- •Розробка систем ймовірнісної діагностики
- •Приклад застосування систем ймовірнісної діагностики
- •Метод послідовного статистичного аналізу Вальда
- •Питання для самоконтролю
- •3.4. Моделювання медико-біологічних процесів . Поняття системи
- •Властивості систем
- •Структура систем
- •Загальна теорія систем. Системний підхід
- •Поняття моделі. Типи моделей
- •Типи моделей
- •Математична модель. Історія
- •Ступені складності математичної моделі
- •Ступені адекватності
- •Математичне моделювання
- •Етапи математичного моделювання
- •Обмеження і переваги методу математичного моделювання
- •Приклади математичних моделей.
- •1. Гемодинаміка судинного русла
- •2. Модель зміни концентрації лікарського препарату в крові пацієнта
- •3. Моделювання росту популяцій
- •43. Випадкові відхилення 44. Випадкові відхилення
- •4. Математична модель «хижак – жертва»
- •5. Моделювання клітинного росту
- •6. Математичне моделювання в імунології.
- •7. Моделювання епідемічних процесів
- •Питання для самоконтролю
- •3.5. Системи знань. Експертні системи. Визначення й архітектура систем знань
- •Людина і комп’ютер
- •Експертні системи в медицині
- •Штучний інтелект.
- •Історія ес
- •Розробка експертних систем
- •База знань
- •Формальні моделі зображення знань
- •Продукційні моделі
- •Семантичні моделі
- •Модель типу фрейм
- •Характеристики експертних систем
- •Приклади застосування експертних систем
- •Тенденції розвитку систем знань
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 4. Інформаційні системи в охороні здоров’я
- •4.1. Медичні інформаційні системи Вимоги до інформації
- •Основні аспекти інформатизації медичної діяльності
- •Загальна технологічна схема діагностично-лікувального процесу.
- •Етапи створення і основні характеристики міс
- •Класифікація медичних інформаційних систем
- •Медичні інформаційні системи базового рівня
- •Інформаційно довідкові системи.
- •Консультативно-діагностичні системи.
- •Арм лікаря.
- •Автоматизоване робоче місце лікаря діагноста
- •Медичні інформаційні системи рівня лікувально-профілактичного закладу
- •Інформаційні системи консультативних центрів.
- •Скрінінгові системи.
- •Інформаційні системи лікувально-профілактичної установи Особливості організації інформаційного середовища лікувально профілактичної установи
- •Основні типи даних
- •Інформаційні системи поліклінічного обслуговування.
- •Міс територіального і державного рівня
- •Інформаційне забезпечення міс
- •Питання для самоконтролю
- •4.2. Автоматизовані системи діагностики захворювань і прогнозування результатів їх лікування
- •4.3. Медичні приладо – комп’ютерні системи Поняття про приладо – комп’ютерні системи.
- •Коротка історична довідка.
- •Класифікація медичних приладо-комп’ютерних систем
- •Класифікація за функціональними можливостями
- •Класифікація за призначенням
- •Основні принципи побудови мпкс Структура мпкс.
- •Медичне забезпечення
- •Апаратне забезпечення мпк Деякі елементи обчислювальної техніки
- •Програмне забезпечення мпкс.
- •1. Підготовки дослідження.
- •2. Проведення дослідження.
- •3. Перегляду і редагування записів.
- •4. Обчислювального аналізу.
- •5. Оформлення висновку.
- •6. Роботи з архівом.
- •Системи для проведення функціональної діагностики. Системи для дослідження функцій кровообігу.
- •Комп’ютерна електрокардіографія
- •Комп’ютерна реографія.
- •Системи для дослідження органів дихання.
- •Системи для дослідження головного мозку
- •Комп’ютерна електроенцефалограма
- •Системи для ультразвукових досліджень
- •Комп’ютерна ехотомографія
- •Інші типи спеціалізованих систем
- •Методи обробки й аналізу медичних зображень.
- •Мпкс для рентгенівських досліджень
- •Мпкс для магнітно-резонансних досліджень.
- •Мпкс для радіонуклідних досліджень(рнд).
- •Багатофункціональні системи
- •Системи для проведення моніторингу
- •Специфіка моніторингових систем
- •Електрокардіографічний моніторинг
- •Системи управління лікувальним процесом.
- •Системи інтенсивної терапії.
- •Системи оберненого біологічного зв’язку.
- •Системи протезування та штучні органи.
- •Перспективи розвитку мпкс
- •Питання для самоконтролю
- •4.4. Госпітальні інформаційні системи
- •Типи систем.
- •Відображення сценарію інформаційних подій в лпу.
- •Архітектура гіс.
- •Автоматизовані робочі місця головного лікаря та його замісників.
- •Регістратура
- •Електронна медична карта (емк)
- •Стаціонар
- •Лабораторні дослідження.
- •Операційна
- •Облік лікарських засобів.
- •Електронна медична картка. Ведення медичної документації за допомогою персонального комп’ютера.
- •Концепція побудови електронних медичних карток
- •Ступінь захисту інформації про пацієнтів
- •Система медичного документообігу закладів охорони здоров’я
- •Структура системи
- •Етапи документообігу
- •Питання для самоконтролю
- •4.5. Етичні та правові принципи в системі охорони здоров’я Захист медичної інформації
- •Медична інформаційна система як об’єкт захисту
- •Проблеми організації захисту лікарської таємниці
- •Загрози інформації, що містить лікарську таємницю.
- •Проблеми впровадження комплексних систем захисту.
- •Вимоги до моделі процесів інформаційної безпеки.
- •Формування моделі інформаційної безпеки.
- •Питання для самоконтролю
Ідентифікація комп’ютерів в мережі. Адресація в Internet.
Кожен комп’ютер, під’єднаний до Internet, має свою унікальну адресу навіть при тимчасовому під’єднанні. Адреса в Internet однозначно задає місцезнаходження комп’ютера в мережі. Для цього використовується спеціальна система адрес, що носять назву IP-адреси.
IP-адреси використовуються для ідентифікації комп’ютерів у мережі. IP-адреса завжди має довжину 32 біти і складається з чотирьох частин, які називаються октетами (octet). Чотири частини об’єднуються в запис, в якому кожний октет відокремлюється крапкою, наприклад, 198.68.191.10. За своєю структурою кожна 32-бітова IP-адреса поділяється на дві частини – префікс і суфікс, які утворюють дворівневу ієрархію. Префікс означає фізичну мережу, до якої підключений комп’ютер, а суфікс — окремий комп’ютер у цій мережі. Яка частина адреси належить до префікса, а яка – до суфікса, визначається значеннями перших чотирьох бітів, і відповідно до цього вони поділяються на три основні класи А, В і С. Для забезпечення максимальної гнучкості IP-адреси виділяють організаціям залежно від кількості мереж і комп’ютерів в організації відповідно до цих класів.
Мережі класу А належать найбільшим світовим постачальникам послуг Internet, їх кількість становить 126, і кожна з них може мати майже 17 мільйонів комп’ютерів.
Мережі класу В – середнього масштабу, їх кількість може трохи перевищувати 16 тисяч, і в кожній з них 65 534 хостів. Такі мережі мають найбільші університети та інші великі організації.
Мережі класу С належать дрібним постачальникам, кількість мереж може перевищувати 2 мільйони, а кількість комп’ютерів у кожній мережі досягає 254. Саме до цього класу належать мережі переважної більшості провайдерів Internet.
Якщо довільну IP-адресу символічно позначити як набір октетів w.x.y.z, то в узагальненому вигляді структуру ІР-адрес для основних класів А, В і С можна подати у вигляді табл. 4.
Таблиця 3. Структура IP-адрес у мережах класів А, В і С
Клас мережі |
Значення першого октету (w) |
Октет номера мережі |
Октет номера хосту |
Кількість мереж |
Кількість хостів у мережі |
A B C |
1-126 128-191 192-223 |
w w.x w.x.y |
x.y.z y.z z |
126 16384 2097151 |
16777214 65534 254 |
Наведена таблиця дає змогу за відомою IP-адресою комп’ютера швидко визначити клас мережі, її номер і номер комп’ютера в мережі. Наприклад, комп’ютер з ІР-адресою 221.132.3.123 розміщений у мережі класу С з ідентифікатором мережі 221.132.3 і має в цій мережі ідентифікатор 123.
Для того, щоб відділити префікс від суфікса, в ІР-адресі застосовується спеціальне 32-бітне число, яке називається маскою мережі. За своєю структурою маска представляє такий самий набір з чотирьох октетів, що і звичайна ІР-адреса. У табл. 2 наведено маски підмереж, які використовуються за замовчуванням для мереж класів А, В і С. Маски підмереж застосовуються також для логічного поділу великих мереж на підмережі меншого масштабу.
Таблиця 4. Значення масок підмереж (за замовчуванням)
Клас мережі |
Значення маски |
A |
255.0.0.0 |
B |
255.255.0.0 |
C |
255.255.255.0 |
Уявімо людину, яка користується мережею і регулярно відвідує не один, а декілька десятків чи навіть сотень комп’ютерів Internet. Такому користувачеві потрібно запам’ятати велику кількість наборів цифр, тому йому на допомогу розроблено спеціальну літерну адресацію – DNS (Domain Name System). Згідно з DNS-адресацією, всі комп’ютери мають імена адрес, які складаються із сукупності літер, також розділених крапками. Наприклад, www.NMU.ua. По-перше, літери запам’ятати легше, по-друге, за детальнішим розглядом, структура DNS-адреси має чітку логіку. Отже, комп’ютери передають інформацію за допомогою цифрових адрес, а користувачі при роботі з Інтернетом використовують в основному імена адрес. Існують організації, що займаються перевіркою і видачею адрес. Тому не можна самостійно присвоювати собі довільну адресу. Розглянемо дещо детальніше структуру імені адреси.
У мережі Internet використовується доменний спосіб адресації, коли весь простір адрес абонентів поділяється на області, які називаються доменами. Така адреса читається справа наліво, на крайній правій позиції є домен першого рівня, який надає нам найбільш загальну інформацію. Він може бути двох видів: вказувати або на тип організації, що є власником комп’ютера, або на географію, тобто країну, в якій комп’ютер знаходиться. Існує сім варіантів доменів, що вказують на тип організації:
com – найпоширеніший домен, вказує на те, що комп’ютер належить комерційній організації;
org – належить некомерційній організації;
edu – належить університету або іншому навчальному закладу;
mil – належить державній військовій організації в США;
gov – належить державній невійськовій організації;
int – належить деякої міжнародній організації;
net – належить організації, що веде певні роботи, пов’язані з мережами.
Домен, що вказує на країну, складається з двох літер, які, як правило, повторюють міжнародний код держави: ua – Україна, ru – Росія, us – США, uk – Великобританія, fr – Франція. В імені допускається будь-яка кількість доменів, але найчастіше використовуються імена з кількістю доменів від трьох до п’яти. Кожен власник, що має домен, може створювати і змінювати адреси, що знаходяться під його контролем. Наприклад, якщо в університеті з адресою nmu.edu існує медичний факультет, то задля його найменування університет не зобов’язаний одержувати жодного дозволу; достатньо лише додати нове ім’я до опису адрес свого демена, наприклад, med. В результаті кожен користувач мережі Internet може звертатися до цієї групи за адресою med.nmu.ua
Для доступу до мережі Internet використовують декілька способів. Одними із поширених с звичайне додзвонювання та безпосередній доступ через виділені лінії. Звичайне додзвонювання (Dialup Connection) передбачає приєднання вашого ПК до комп’ютера-посередника, який працює в мережі, що є частиною Internet. Такий комп’ютер, як правило, є комп’ютером організації, що пропонує послуги з приєднання до Internet і називається провайдером послуг. Зв’язок дій здійснюється часто за допомогою звичайних телефонних ліній. Для цього потрібно, щоб на ПК користувача був встановлений модем та комунікаційне програмне забезпечення. Такий спосіб доступу є дешевим, але швидкість передачі даних при цьому є малою. Кращим є спосіб безпосереднього доступу через виділені лінії (dedicated line connection). Він є дорожчим, але забезпечує набагато кращу якість зв’язку і швидкість передачі інформації. Цей спосіб використовують державні організації, приватні компанії, які мають власну мережу.