40. Злочини міжнародного характеру, які посягають на нормальне здійснення міжнародних відносин.

Злочини міжнародного характеру, які посягають на нормальне здійснення міжнародних відносин: міжнародний тероризм, захоплення заручників, найманство, злочини, пов’язані з безпекою ядерних матеріалів, злочини, пов’язані з культурними цінностями.

Поділ на:

-злочини що зд в мирний час за допомогою зброї

-військ злочини під час військової конфронтації

41. Міжнародний тероризм як злочин міжнародного характеру. Склад злочину та види міжнародного тероризму.

Це - здійснення, організація, сприяння здійсненню, фінансування або заохочення агентами чи представниками однієї держави актів проти іншої держави або потурання з їхнього боку здійсненню актів, спрямованих проти осіб або майна, і які за своїм характером мають на меті викликати страх у державних діячів, груп осіб або населення в цілому.

Теракт – будь-яке посягання на життя, здоровя, безпеку посадової особи, президента, дип агента.

Злочинами також вважаються: підбурювання до вчинення теракту, залучення і навчання тероризму.

Види тероризму: повітряний, ядерний, біологічний, екологічний, інформаційний, бомбовий, морський.

Відповідальність: М-правову несе держава (вибачення, компенсації) бо не вжила превентивних заходів щоб попередити чи запобігти теракту. Терористи несуть кримінальне покарання.

Терористами можуть бути як окремі особи, так і терористичні угрупування.

Причина – необхідність виправити соц чи нац несправедливість. Мета – щоб привернути увагу (злочин заради злочину).

Теракт кваліфікується як ЗМХ у випадках:

- терорист і особи, що потерпають від терористичного акту, є громадянами однієї держави або ж різних держав, але злочин здійснений за межами цих держав;

- терористичний акт спрямований проти осіб, що користуються міжнародним захистом;

- підготовка до терористичного акту проводиться на території однієї держави, а здійснюється на території іншої;

- здійснивши терористичний акт в одній державі, терорист переховується в іншій, і постає питання про його видачу.

Заходи держав:

-Визнання тероризму кримінальним злочином згідно нац зак-ва,

-встановл відповідних покарань з врахуванням тяжкості злочину,

-щоб ці злочини не оправдовувалися з міркувань політ, філос, ідеол, расового, етн, реліг характеру

-отримавши інфу про перебування злочинця на її території розслідувати факти

-забезп присутність злочинця з метою суд переслідування і видачі

-зд обмін інфою, підготовку кадрів, вдосконалювати захист осіб і обєктів.

Правова регламентація:

1977 Європейська Конвенція про боротьбу з тероризмом

1997Міжнародна Конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом

1999 Міжн конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму

2005 Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму

В 1972 р. ГА ООН створила Спеціальний Комітет з боротьби з міжнародним тероризмом

42. Захоплення заручників як злочин міжнародного характеру. Склад злочину та його види.

Конвенція про боротьбу із захопленням заручників 1979: (вперше дає визначення зах заручників як ЗМХ)

Це захоплення чи утримання особи, поєднане з погрозою вбивства, завдання тілесних ушкоджень чи подальшого утримання з метою примусити державу, міжнародну неурядову організацію, будь-яку фізичну чи юридичну особу чи групу осіб виконати чи утриматись від виконання певних дій як прямої чи непрямої умови для звільнення заручників, а також замах та співучасть у цьому.

Види:

на землі, у пов просторі, у морськ просторі.

Захоплення заручників можуть бути як і окремим злочином, так і в поєднанні із тероризмом

Заходи держав:

-полегшення становища заручника – забезпечення звільнення і сприяння його відїзду після звільнення,

-запобігання незаконної ді-ті осіб, груп, організацій, які заохочують, рідбурюють, організовують чи беруть участь у вчиненні актів захопленя заручників.

Кожна держава-учасник може з метою видачі не розглядати як політичний будь-який тяжкий злочин проти волі громадян.

1971 Конвенція про попередження та покарання актів тероризму проти осіб та пов’язаного з цим вимагання, коли ці акти носять міжнародний характер визначила викрадення осіб загальнокримінальним злочином незалежно від мотивів їх вчинення.