24. Система злочинів міжнародного характеру.

- посягають на нормальне здійснення міжнародних відносин: міжнародний тероризм, захоплення заручників, найманство, злочини, пов’язані з безпекою ядерних матеріалів, - посягають на нормальне здійснення міжнародних економічних відносин: легалізація доходів отриманих від злочинної діяльності (відмивання доходів) , фальшивомонетництво, піратство, контрабанда, незаконне використання торгівельного знаку та знаку обслуговування.

- посягають на особу, майнові та інші права, моральні устої суспільства тощо: рабство і работоргівля, незаконний обіг наркотичних речовин, нелегальна міграція, торгівля людьми, розповсюдження порнографії, катування та інші нелюдські поводження.

- передбачені спеціальними конвенціями: злочини проти безпеки цивільної авіації, злочини вчинені на морі, хуліганство футбольних вболівальників.

25. Злочин міжнародного характеру як міжнародний стандарт співробітництва держав у боротьбі з міжнародною злочинністю.

ЗМХ є відповідним міжнародним стандартом: він одноманітно розуміється і тлумачиться різними державами, викликає однакову поведінку різних суб’єктів МП, має однакові правові наслідки на території різних країн тощо.

ЗМХ - це універсальне, однакове для обох сторін – держав правопорушення. Тому, намагання окремих вчених застосувати до злочинів міжнародного характеру методику загально кримінальних злочинів є помилковим.

Взаємодія держав у боротьбі з міжнародною злочинністю обумовлена повагою державного суверенітету і наслідків, які випливають з нього. Це створює для держав певні зобов’язання. Насамперед, утримуватися від поведінки яка може нанести шкоду чи мати інші негативні наслідки для інтересів іншої держави. Поряд з цим, для забезпечення співробітництва держава ініціює взаємодію визначених державних органів з відповідними органами сусідніх держав для забезпечення співробітництва тощо.

26. Подвійна кримінальність злочинів міжнародного характеру.

«подвійне інкримінування» (подвійна кримінальність) - сторона, до якої звернене клопотання також розцінює поведінку індивіда як протиправну, а особу – як злочинця.

Першим критерієм для співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю є наявність протиправної поведінки індивіда. Особа в якості правопорушника розглядається національним законодавством обох сторін: в іншому випадку це не буде боротьбою зі злочинністю. Наступний критерій - ідентичність злочину для обох сторін: однакова суспільна небезпека, відповідність санкцій за національним законодавством тощо. Лише за даних обставин переслідування правопорушника буде однаковим на території будь-якої із сторін, а покарання – неминучим. Це дозволяє забезпечити легітимність переслідування особи, а сам процес переслідування об’єктивним і закономірним. Подвійна кримінальність є обов’язковою вимогою, невід’ємним атрибутом співробітництва.

27. Джерела міжнародного кримінального права.

- договір і звичай, зрідка рішення міжнародних організацій. + загальні принципи

За допомогою договорів приймаються норми, що встановлюють склади злочинів і регулюють співробітництво держав у галузі здійснення кримінального правосуддя, засновуються міжнародні кримінальні суди.

Лондонський договір про боротьбу із работоргівлею 1841р

Женевська Конвенція про боротьбу із підробкою грошових знаків 1929 р.

Єдина конвенція про наркотичні засоби 1961 р.;

Гаазька конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден 1970

Конвенція про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р

Міжнародна конвенція про боротьбу з захопленням заручників 1979 р.

Євр конв про боротьбу з тероризмом 77

На відміну від договору звичай створюється міжнародною спільнотою в цілому, тобто досить представницьким більшістю держав, і стає загальнообов'язковим, не поширюючись лише на тих суб'єктів, яка заявила про його невизнання.

стандарти кримінального судочинства, яких міжнародне співтовариство вважає за необхідне дотримуватися. Першорядну роль у формуванні таких стандартів грають резолюції Генеральної Асамблеї ООН. "Збори стандартів і форм Організації Об'єднаних Націй в галузі запобігання злочинності та кримінального правосуддя" містить акти ООН, які встановлюють нові стандарти, визначають напрями співпраці, містять модельні договори в галузі запобігання злочинності та кримінального правосуддя. ці акти не мають юридичної сили і відносяться до категорії "м'якого права".