33. Право на переслідування злочинця як підстава для співробітництва держав у боротьбі з міжнародною злочинністю.

Основною метою співробітництва держав у сфері боротьби з міжнародною злочинністю є переслідування злочинця. На її виконання держави здійснюють певну поведінку в двох площинах:

-домовленості між державами з приводу певної поведінки;

-конкретної дії сторони, спрямованої на забезпечення виконання міжнародних зобов’язань.

Вчиняючи злочин, особа посягає в принципі і на державу, оскільки не дотримується встановлених правил поведінки, нехтує заборонами, підриває авторитет держави. Все це приводить до вжиття державою адекватних примусових заходів з метою відповідного впливу і на правопорушника, і на підконтрольне суспільство. В держави, апріорі, виникає так би мовити «право на переслідування». Межі цього права є досить широкими, оскільки держава самостійно, на власний розсуд, виходячи з існуючих реальностей і потреб встановлює обсяг і розмір сатисфакції. Зрозуміло, що в сучасних умовах це право не може бути абсолютним: міжнародне право само по собі коригує критерії переслідування правопорушника. Проте, «право на переслідування» є достатньою підставою для поведінки іншого суб’єкта міжнародного права у міжнародних відносинах. По-суті, поважаючи «право на переслідування» іншого суб’єкта міжнародного права, держава підтверджує повагу до державного суверенітету останнього. Обсяг «права на переслідування» в кожному конкретному випадку визначається державою, що потерпіла від протиправної поведінки, проте максимальну межу переслідування встановлює все ж таки міжнародне право, а точніше – міжнародні стандарти, які покликані захищати індивіда.

«Право на переслідування» виступає як відповідний стандарт, який передбачає, що сторони (в даному випадку – держави) взаємно виконують однаковий і єдиний комплекс дій залежно від того, в якому статусі виступає кожна з них.

34. Види співробітництва держав у боротьбі з міжнародною злочинністю: загальна характеристика.

Види співробітництва – це спільна поведінка суб’єктів міжнародного права

за підставою вступу держав у співробіт:

- договорні (виникає з міжнародного договору, чітка регламентація дій суб’єктів МП, описуються практично всі дії і легалізується їх поведінка, укладаються з приводу співробітництва в загальному, і даному конкретному питанні)

- звичаєві (міжнародні звичаї на процес співробітництва держав у боротьбі з міжнародною злочинністю впливають мало. При співробітництві держави дотримуються окремих засад та правил поведінки, але вони, переважно або регулюються національним правом, або стосуються питань захисту прав людини і основних свобод)

-засновані на «принципі взаємності» (воля сторони здійснювати певну поведінку на міжнародній арені щодо іншої сторони і сподіватися, що за аналогічних обставин остання діятиме саме так, а не інакше).

Залежно від кількості сторін:

- двосторонньому рівні (між двома державами);

- багатосторонньому рівні (між трьома і більше державами),

- на регіональному рівні,

- на універсальному рівні.