Етапи формування цільових наукових і науково-технічних програм

Управління реалізацією наукових і науково-технічних програм

Формування комплексу цілей наукових і науково-технічних програм

Розробка попереднього проекту програм

Розробка розгорнутого проекту програм

Вироблення організаційно-економічного механізму

Вибір і оцінка наукових та науково-технічних проблем для програмного вирішення

Пріоритетні напрями, які потребують програмного вирішення, схва­лює Верховна Рада України. Для цього Національна академія наук за участю Міністерства освіти України, міністерств, науково-дослідних інститутів методом експертних оцінок визначає перелік таких програм, після чого їх розглядає Кабінет Міністрів і подає до Верховної Ради. На підставі затвердженого переліку оголошують конкурс щодо розробки конкретних цільових наукових програм.

Підставою для програмно-цільового фінансування державних науко­во-технічних програм є затверджені Постановою Верховної Ради України № 2705- XII від 16.10.92 р. та уточнені Постановою Кабінету міністрів України № 429 від 22.06.1994 р. вітчизняні пріоритетні напрями розвитку науки і техніки. До них відносяться:

• здоров'я людини;

• охорона навколишнього середовища;

• виробництво, переробка та збереження сільськогосподарської продукції;

• екологічна енергетика та ресурсозберігаючі технології;

• перспективні інформаційні технології, прилади комплексної автоматизації, системи зв'язку;

• нові речовини та матеріали;

• наукові проблеми розбудови державності України.

Комплексні цільові наукові програми відкриті для поповнення нови­ми проектами. Рішення про введення нових проектів або вилучення малоефективних приймає замовник програми.

81. Охарактеризуйте довго-, середньо- та короткострокові програми

економічного і соціального розвитку національної економіки.

Програми економічного й соціального розвитку. Міжнародні програми.

Програма економічного й соціального розвитку - це адресний документ, у якому передбачається комплекс взаємопов'язаних з ресурсами, виконавцями й термінами здійснення заходів щодо найефективнішого вирішення найважливіших завдань розвитку науки і техніки, впрова­дження досягнень науково-технічної революції у виробництво за пріо­ритетними напрямками.

Реалізація запланованих заходів необхідна для вирішення важливих соціально-економічних і науково-технічних проблем національної еконо­міки, широкого застосування досягнень науки і техніки з метою забезпе­чення концентрації ресурсів на пріоритетних напрямках соціально-еко­номічного розвитку країни.

Ці програми охоплюють організаційні, управлінські, правові, полі­тичні, соціальні, культурні, ідеологічні та інші заходи і розробляються на довгострокову, середньострокову перспективу, на наступний рік та для регіонів.

Державна програма економічного і соціального розвитку України на довгострокову перспективу розробляється на період, який дорівнює 10-15 рокам, з коригуваннями, а також продовженням горизонту її дії кожні п'ять років. У такій програмі визначаються можливі цілі економіч­ного й соціального розвитку національної економіки, шляхи та засоби їх досягнення, встановлюються державні пріоритети.

Програми економічного й соціального розвитку України на довгострокову перспективу є базою для розробки програм на середньостроко­ву перспективу.

Державна програма економічного й соціального розвитку України на середньострокову перспективу розробляється на період від 3 до 5 раків і щороку коригується. Вона містить визначення й обгрунтування стратегічних цілей і пріоритетів соціально-економічної політики держа­ви, напрями їх реалізації, найважливіші завдання, які мають бути виріше­ні на державному рівні.

Державні програми економічного й соціального розвитку України на наступний рік розробляються з визначенням у них цілей і пріоритетів відповідно до щорічних фінансових можливостей держави.

Розробка Державної програми економічного й соціального розвитку України на наступний рік здійснюється в такій послідовності, рис. 10.7.

Складовою частиною річних програм є державний контракт, через який здійснюється задоволення найважливіших потреб держави в промисловій і сільськогосподарській продукції, продовольстві, товарах народно­го споживання, роботах і послугах.

Умови, склад, порядок формування та внесення змін до державно­го замовлення, відповідальність сторін за його виконання визначають­ся окремими законодавчими актами. При цьому слід зауважити, що за останні роки практика держзамовлень скоротилася, хоча в зарубіжних країнах вона має значну питому вагу.

Розробка державної програми економічного й соціального розвитку України на наступний рік

Аналіз стану економіки та його прогноз

Моделювання макроекономічних пропорцій

Підготовка цілей уряду щодо необхідних обсягів виробництва

Підготовка проектів планових виробничих контрактів з державними підприємствами; розробка підприємствами бізнес-планів

Розробка проектів програм розвитку міністерств, регіонів

Розробка проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на наступний рік

Розрахунки проектних показників валового внутрішнього продукту і валового національного продукту, темпів і макроекономічних пропорцій розвитку економіки, національних балансів

Одночасна розробка та взаємоузгодження показників бюджету

Внесення програм та бюджету на розгляд Кабінету Міністрів України

Рис. 10.7. Розробка державної програми економічного й соціального розвитку України на наступний рік

Розробка державних програм економічного й соціального розвитку регіонів. Проекти таких державних програм мають свою структуру. Вони розробляються в такій послідовності:

• аналіз стану розвитку продуктивних сил регіону, виявлення найгостріших проблем і диспропорцій, розробка заходів для їх поліп­шення;

• обгрунтування цілей і пріоритетів економічного й соціального розвитку на близьку перспективу, визначення засобів вирішення проблем і розробка основних показників за напрямами розвитку господарсько­го комплексу регіону з урахуванням екологічного стану, відповідно до існуючих технологій ефективного використання природно-ресурсно­го, виробничо-технічного та наукового потенціалу;

• узгодження основних показників розвитку господарського комплексу регіону з пропозиціями міністерств, а також окремих показників про­ектів планів підприємств і організацій з відповідними виконкомами місцевих рад з метою вирішення поставлених державою завдань;

• складання проектів програм.

У програмі відображаються основні показники розвитку економіки відповідного регіону, що характеризують найважливіші відтворювальні процеси, зокрема використання трудових, фінансових і природних ре­сурсів, виробничих фондів, споживання населенням матеріальних благ і послуг, будівництво об'єктів соціальної інфраструктури та природоохо­ронного призначення, розвиток ринкових структур тощо.

Під час розробки проекту програми враховуються показники роботи підприємств і організацій, розташованих на відповідній території неза­лежно від форм власності.

Окремими підсистемами програм економічного розвитку є науково-технічна, інноваційна програми, програма створення ефективних і ста­більних стимулів до праці, програма структурних реформ, удосконален­ня або перебудови відносин власності, господарського механізму, аграр­на, регіональна, зовнішньоекономічна, соціально-економічна.

Програми економічного розвитку у межах окремої країни можуть прийматися на загальнонаціональному, регіональному та міжрегіональ­ному рівнях.