3. Дайте основні поняття демократії і свободи.

Слово «демократія» відоме ще від часів Давньої Греції і у перекладі з грецької означає «владу народу». У ранній період свого існування в Давній Греції демократія розумілася як особлива форма або різновид організації держави, при якому владою володіє не одна особа (як при монархії, тиранії), і не група осіб (як при аристократії, олігархії), а всі громадяни, що користу­ються рівними правами на управління державою.

Протягом історії до ідеї демократії, заснованої на принципах свободи і рівності, зверталися кращі уми людства, збагачуючи і розвиваючи це поняття: Перикл (Давня Греція), Б. Спіноза (Нідерланди, XVII ст.), Ж.-Ж.Руссо (Франція, XVIII ст.), Т. Джефферсон (США, XVIII ст.), I. Франко (Україна, кінець XIX — початок XX ст.), В. Гавел (Чехія, XX ст.), А. Сахаров (Росія, XX ст.) та ін. Багато хто з них (наприклад, А. Токвіль) акцентували увагу на необхідності «вчитися демократії». Гете писав: «Лиш той є гідним щастя і свободи, хто що не день іде за них на бій».

Кожна історична епоха вносила свої ознаки в поняття демократії і розставляла свої акценти на їх значущості.

Слово «демократія» вживається в різному значенні:

• як форма держави

• як політичний режим;

• як принцип організації та діяльності державних органів і громадських організацій.

Коли про державу кажуть, що вона — демократична, то мають на увазі наявність усіх цих значень. Демократія як форма держави можлива в країнах із демократичним режимом, а відтак, із демократичним принципом організації та діяльності всіх суб'єктів політичної системи суспільства (органи держави, державні організації, громадські об'єднання, трудові колективи), котрі одночасно є й суб'єктами демократії. Зрозуміло, що суб'єктами демократії є насамперед громадянин і народ.

Демократія ніде і ніколи не існувала без держави. Реально демократія є формою (різновидом) держави, яка характеризується, щонайменше, такими ознаками:

1) визнанням народу вищим джерелом влади;

2) виборністю основних органів держави;

3) рівноправністю громадян і насамперед рівністю їх виборчих прав;

4) підкоренням меншості більшості (перших останнім) при прийнятті рішень.

Будь-які демократичні держави будуються на підґрунті цих загальних ознак, але ступінь розвитку демократії може бути різним. Демократизація суспільства — це тривалий безперервний процес, що потребує не лише внутрішньодержавних, але й міжнародних гарантій.

3. Що таке економічна свобода? Якою вона є в Україні на сучасному етапі її розвитку?

Економічна свобода – феномен громадянського суспільства з ринковою економікою, йому вона притаманна й ним найбільш ефективно може використовуватися, бо є його сутнісною характеристикою. З переходом до ринкових відносин ідеї та принципи економічної свободи з великими труднощами сприймаються різними соціальними групами українського суспільства, не одержують адекватного виразу на рівні економічних, політичних та інших соціальних інститутів, самоцінність економічних свобод взагалі незначна . У той же час економічну свободу правомірно розглядати як механізм, здатний гармонізувати суб’єкта економічної діяльності з самим собою, з природою та суспільством.

Економічна свобода надає однакові права усім учасникам ринку: продавцям, покупцям, підприємцям та найманим працівникам. Вона як визначальна риса ринкового господарювання виявляється у конкретних економічних правах індивіда і, насамперед, у його праві володіти приватною власністю та самостійно діяти у сфері економіки. Економічною основою свободи є приватна власність. Суть свободи і приватної власності, з погляду економіки, однакова.

Економічний вимір свободи має багато аспектів, зокрема – змогу виробляти і споживати, продавати і купувати, свободу наймати і найматися. Відомо, що базисом ринкової економіки є свобода конкуренції, яка пов'язана з принципом "Laissez faire, laissez passer" ("Дозвольте все робити, дозвольте процесам йти спонтанно"). Якщо конкурентна економічна діяльність приводить у підсумку до блага суспільства, то її не варто обмежувати. Завдання держави у такій ситуації полягає у тому, щоб підтримати і захистити економічну свободу. Держава повинна створити такі сприятливі умови, за яких кожна людина мала б змогу зреалізувати економічну свободу . По-перше, економічна свобода виступає мірою розвитку особистості як суб’єкта господарювання. По-друге, економічна свобода є передумовою і фактором ефективної економічної діяльності в умовах сучасної ринкової економіки. По-третє, економічна свобода стає важливим регулятором економічної поведінки індивідів, груп, організацій.

У 2009 році в рейтингу індексів економічної свободи було 179 країн (проти 157 у 2008 p.). Упродовж останніх років Україна опускається в глобальному рейтингу - 152-ге місце в 2009 році з 48,8 балами, що на 2,2 бала менше за попередній рік. Україна займає 42-ге місце серед 43 європейських країн. І якщо в 2008 році Україна була останньою в категорії країн «переважно невільні», то у 2009-му Україна опинилась у групі «невільних» країн (менше ніж 50 балів) разом з Білоруссю, Ліберією, Чадом, Анголою, Кірібаті, Республікою Чад.

Оцінка економічної свободи в Україні в 2010 році складає 46,4, що робить її економіку вільною лише на 162-у місці зі індексом свободи в 2010 році. Його оцінка в 2,4 процентних пункту нижче, ніж у минулому році, що відображає зменшення оцінки економічної свободи на 10 місць. Україна займає вже 43місце з 43 країн регіону Європи та її загальний бал нижче, ніж середні світові показники.

Україна зробила низку важливих структурних реформ для зміцнення своєї економічної бази і домоглася щорічного зростання на рівні 5 відсотків протягом останніх п'яти років. Позитивні заходи включають впровадження конкурентоспроможних ставок податків і членство у Світовій організації торгівлі після 14-річного процесу приєднання. Загальна свобода щодо ведення бізнесу. Щодо розпочати бізнес в Україні необхідно 27 днів, у порівнянні із середнім світовим показником в 35 днів.