3. Методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства

Традиційним напрямом аналізу конкурентоспроможності на мікрорівні є оцінка конкурентоспроможності підприємств, а також товарів, які ними виробляються. Об’єктами діагностики конкурентоспроможності на мезорівні є регіони або галузі, на макрорівні – країна в цілому.

Кількісний показник конкурентоспроможності, який визначається шляхом порівняння об’єктів, отримав назву «рівень конкурентоспроможності».

Для успішного опанування даної теми важливо засвоєння матеріалу щодо діагностики конкурентного середовища підприємства та проведення SWOT-аналізу, який раніше.

5.3.1. Конкурентоспроможність підприємства: поняття, цілі, задачі, принципи, суб’єкти оцінки

Оцінка конкурентоспроможності підприємства отримала сьогодні досить широке використання, а узагальнюючий показник, що її характеризує, став універсальним показником ринкового стану економічних об’єктів.

Однозначного трактування поняття «конкурентоспроможність підприємства» сьогодні не вироблено.

Конкурентоспроможність підприємства можна розглядати як наявність у нього переваг у різних сферах діяльності (технічній, організаційній, комерційній, економічній та ін.), порівняно з конкурентами у масштабах певного галузевого ринку.

Конкурентоспроможність підприємства може бути визначена і як комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відображує ступінь переваги сукупності оціночних показників його діяльності, що визначають успіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу по відношенню до сукупності показників конкурентів.

Можна зустріти й таке визначення: конкурентоспроможність підприємства – це його спроможність займати визначену ринкову нішу в певний період часу.

Виходячи з економічної природи конкурентоспроможності, необхідно підкреслити, що вона носить відносний характер і не є чимось статичним. З огляду на це, більш вдалим є перше визначення конкурентоспроможності підприємства, в якому наголошено саме на таку особливість.

Метою діагностики конкурентоспроможності підприємства є отримання вірогідної інформації:

• керівництвом підприємства – для прийняття рішення про коригування конкурентоспроможності з урахуванням положення підприємства на галузевому ринку;

• зовнішнім користувачем – для прийняття рішення про реалізацію конкретних планів по відношенню до даного підприємства (придбання, інвестування, укладення контрактів та ін.).

При діагностиці конкурентоспроможності підприємства вирішуються такі основні задачі:

• визначення рівня конкурентоспроможності на поточний момент часу;

• встановлення тенденцій, закономірностей зміни конкурентоспроможності за досліджуваний період;

• визначення факторів, що негативно впливають на конкурентоспроможність підприємства;

• визначення резервів підвищення конкурентоспроможності підприємства та формування відповідних заходів.

Управління конкурентоспроможністю підприємства передбачає наявність об'єктивної, обґрунтованої технології її оцінки, яка включає сукупність принципів (перелічені нижче), показників та методів вимірювання (розглянуто в наступних підрозділах цього розділу).

Можна назвати такі основні принципи оцінки конкурентоспроможності підприємства:

• безперервне і систематичне вивчення конкурентоспроможності, що забезпечить своєчасну підготовку інформації для прийняття ефективних управлінських рішень;

• визначення показника конкурентоспроможності шляхом порівняння, що свідчить про відносний характер даного показника;

• оцінка конкурентоспроможності досліджуваного підприємства порівняно з підприємствами, що відносяться до тієї ж галузі, або виробляють однакову продукцію;

• вибір і обґрунтування системи параметрів (показників), що характеризують конкурентоспроможність підприємства;

• переважне використання узагальнюючої (інтегральної) оцінки конкурентоспроможності підприємства, визначеної на основі системи параметрів, що дозволяє визначити його місце (ранг) серед задіяних в дослідженні підприємств-конкурентів, провести факторний аналіз і виявити кількісний вплив факторів на інтегральний показник;

• врахування факторів як внутрішніх, так і зовнішніх конкурентних переваг, завдяки чому досягається взаємозв’язок інтересів виробників і споживачів;

• врахування специфіки галузі, регіону при визначенні системи параметрів оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Суб’єктами діагностики конкурентоспроможності підприємства можуть виступати підприємства-виробники, продавці, покупці, конкуренти, інвестори, державні органи.