Властивості полімерів:

• Полімери – аморфні речовин, але можуть мати кристалічні ділянки.

• Полімери – діелектрики, мають малу теплопровідність, малу густину.

• Полімери старіють під дією світла, кисню, при нагріванні, тобто відбуваються хімічні перетворення, що призводять до зміни властивостей полімеру.

• В’язкість полімерів – властивість полімерних тіл набувати необоротної зміни форми при дії механічних напруг. В’язка течія полімерів завжди супроводжується еластичними деформаціями, так як переміщення довгих і гнучких ланцюгових молекул пов’язано з їх випрямленням і орієнтацією. Тому в’язкість (відношення прикладеної сили до швидкості необоротної деформації у полімерів) – величина змінна і зростає у процесі витікання. Збільшення в’язкості у процесі витікання надає полімерам специфічної особливості витягуватися за ізотермічних умов у ниті або плівки.

• Процес розчинення полімерів і утворення гомогенного розчину відбувається протягом тривалого часу внаслідок значного розміру макромолекул полімеру. Наявність молекул різних полімерів (полідисперсність) із різною розчинністю, дифузією уповільнює досягнення стану рівноваги. Процес розчинення складається з чотирьох стадій:

І стадія (до початку розчинення). Система складається з чистих компонентів: низькомолекулярної рідини та полімеру.

ІІ стадія (набухання). Самочинний процес проникнення молекул розчинника між молекулами ВМС, що збільшується значним об’єму та маси полімеру. Здійснюється за рахунок значної різниці між розмірами молекул ВМС і розчинника.

ІІІ стадія (розчинення). По мірі набухання об’єм полімеру та відстань між макромолекулами збільшується настільки, що макромолекули починають відриватися одна від одної і переходити у шар низькомолекулярної рідини.

ІV стадія (утворення розчину ВМС). Молекули полімеру рівномірно розподіляються по всьому об’єму системи, утворюючи істинний розчин ВМС .

Особливість розчинення ВМС ‑ розчин утворюється з частинок різних розмірів (10^-5-10^-7см) і розчинника (10^-8см), тому утворення розчинів ВМС розглядають як процес змішування двох рідин.

Розчин ВМС – молекулярно-дисперсна система. Розчинена речовина міститься у вигляді окремих, гнучких макромолекул ланцюгової будови, гомогенні, однофазні системи, здатні зберігати свою молярну концентрацію і агрегативну стійкість невизначено тривалий час (подібність до розчинів низькомолекулярних сполук).

Всі процеси у розчинах ВМС, пов’язані із зміною температури, концентрації, тиску – оборотні. Наприклад, коагуляція в колоїдному розчині – необоротний процес, проте у розчинах ВМС – оборотний.

Розчини ВМС поєднують у собі властивості істинних і колоїдних розчинів, тому їх виокремлюють в окремий клас і називають квазіколоїдними системами.

Властивості розчинів вмс:

• Мають колоїдний ступінь дисперсності, міцела з ядерною будовою;

• Ліофобні (виражається у слабкій взаємодії речовини дисперсної фази із дисперсійним середовищем);

• Оборотні (сухий залишок ВМС при додаванні до нього розчинника самочинно переходить у розчин);

• Ультрамікрогетерогенні системи, необхідний стабілізатор для створення агрегативної стійкості;

• Слабко-виражені молекулярно-кінетичні властивості: дифузія (низький коефіцієнт дифузії), осмос;

• Термодинамічна стійкість (для істинних розчинів ВМС). У розчинах ВМС може виникати молекулярна неоднорідність, що обумовлена асоціацією макромолекул, достатньо висока кінетична стійкість;

• Розчини ВМС можуть бути як молекулярними, так і іонними, і не мають чітко вираженої межі розподілу з розчинником. Якщо процес розчинення ВМС відбувається самочинно – розчини називають істинними розчинами ВМС.