Властивості розчинів вмс:

• Оптичні властивості. розчинів ВМС. Ланцюгові молекули ВМС не можна побачити у ультрамікроскоп, окільки коефіцієнти заломлення ВМС і середовища близькі за значенням. Макромолекули за розмірами наближені до розмірів колоїдних часточок тому розчини ВМС здатні розсіювати світло хоча менше, ніж колоїдні системи.

• Характерні властивості колоїдних розчинів: коагуляція (висалювання), повільний перебіг усіх процесів, значна структурована в’язкість (в’язкість рідин, що обумовлена структуроутворенням і залежить від градієнта швидкості витікання), неспроможність проходити крізь напівпроникні мембрани, розсіювання світла, броунівський рух макромолекул, поверхневі явища (адсорбція та адгезія);

Розбавлені розчини ВМС, як безструктурні системи, підлягають законам Ньютона і Пуазейля хоча вони менш текучі, ніж чистий розчинник. З підвищенням концентрації розчинів ВМС в’язкість розчинів збільшується. Аномальне збільшення в’язкості протягом часу та зменшення в’язкості із збільшенням швидкості витікання розчину.

Причини аномалії в’язкості:

1. Зміна форми макромолекул: у нерухомій рідини макромолекули згорнуті у клубки, а при витіканні рідини через капіляр відбувається випрямлення макромолекул (перетворення їх на лінійні) та орієнтація їх у напрямі витікання рідини.

2. У концентрованих розчинах ВМС (взаємодії макромолекул між собою спричиняють утворення асоціатів): при збільшенні швидкості витікання розчину утворені структури і асоціати руйнуються тому в’язкість зменшується. За незмінних умов в’язкість протягом часу зростає. Мінімальне значення в’язкості проявляється в перші моменти приготування розчину ВМС, максимальне і постійне значення в’язкості ‑ через тривалий час.

• Висалювання ‑ виділення високомолекулярних сполук з розчину при введенні значних кількостей електролітів. Висалювання відбувається в результаті зміни властивостей розчинника.

Механізм висалювання полягає у порушенні зв’язку між полімером і розчинником. При введенні солі, частина молекул розчинника, сполучених з молекулами ВМС, сольватують молекули солі. Чим більше концентрація солі, тим більше десольватація ВМС, і більше сольватація солі. Внаслідок нестачі розчинника розчин полімеру стане пересиченим і випадає в осад. Для висалювання використовують електроліти. Желатин висалюється із водного розчину спиртом.

Ступінь висалювання залежить від:

• температури (з підвищенням температури ступінь висалювання збільшується);

• довжини макромолекул (чим довше молекула, тим ступінь висалювання ВМС більше);

• молекулярної маси полімеру (із збільшенням молекулярної маси ВМС ступінь висалювання збільшується).

Властивості розчинів вмс

1. Набухання ВМС ‑ зміна маси та об’єму полімеру при його контакті з низькомолекулярними рідинами або газоподібними речовинами – обумовлене поглинанням їх полімером. Процес набухання передує розчиненню полімеру і відбувається у дві стадії:

1. Н абухання ‑ процес, який передує розчиненню високомолекулярних сполук.