- •Лекція №14. Поверхневі явища. Адсорбція на межі поділу рухомих фаз
- •За здатністю молекул пар до іонізації їх поділяють на класи:
- •Іоногенні колоїдні пар:
- •Лекція №15. Адсорбція на твердому адсорбенті
- •Теорія мономолекулярної адсорбції (Ленгмюр, 1915):
- •Адсорбція на межі тверде тіло ‑ розчин
- •Лекція №16. Застосування адсорбції
- •Застосування адсорбції
- •Лекція №16. Дисперсні системи. Колоїдні розчини. Методи добування та очищення
- •Грубодисперсні системи
- •Загальна характеристика
- •Очищення колоїдних розчинів
- •Лекція №17. Будова колоїдних частинок. Стійкість колоїдних розчинів. Коагуляція
- •Механізми утворення пеш
- •Стійкість колоїдних розчинів
- •Між колоїдними частинками діють дві взаємно протилежні сили:
- •Стійкість дисперсної системи
- •У цукровій промисловості при очищенні соку цукрового буряка (дифузійний сік)
- •Лекція №18. Властивості колоїдних розчинів
- •Рівняння Релея (теорія світлорозсіювання для сферичних непоглинаючих світло частинок, 1871р.)
- •Визначення концентрації спирту в розчині
- •Конденсаційні методи.
- •Диспергаційні методи.
- •Тип емульсії визначають:
- •Методи одержання емульсій
- •Емульгування ‑ одержання емульсій шляхом диспергування однієї рідини в іншій струшуванням, інтенсивним перемішуванням. Емульгуванню сприяють:
- •Високомолекулярні сполуки класифікують:
- •І За походженням
- •Іі. За формою макромолекул
- •Склоподібний стан
- •Кристалічний стан
- •В’язко-текучий стан
- •Залежність властивостей некристалічних полімерів від температури
- •Властивості полімерів:
- •Властивості розчинів вмс:
- •Властивості розчинів вмс:
- •Властивості розчинів вмс
- •Кількісні характеристики процесу набухання
- •Тиск набухання
- •Ступінь набухання (α)
- •Форми існування води у полімерах
- •Лекція №21. Високомолекулярні сполуки – важлива складова частина продуктів харчування
- •Зміна колагену при тепловій обробці
- •Основні зміни, що відбуваються з білками при їх нагріванні
- •Зміни вуглеводів у технологічних процесах
- •Способи уповільнення реакції меланоїдиноутворення:
- •Зміни кольору та формування смако-ароматичного комплексу при тепловій обробці продуктів
- •Роль білків і крохмалю у хлібопекарському виробництві
- •Речовини, які змінюють структуру і фізико-хімічні властивості харчових продуктів
Властивості розчинів вмс:
Оптичні властивості. розчинів ВМС. Ланцюгові молекули ВМС не можна побачити у ультрамікроскоп, окільки коефіцієнти заломлення ВМС і середовища близькі за значенням. Макромолекули за розмірами наближені до розмірів колоїдних часточок тому розчини ВМС здатні розсіювати світло хоча менше, ніж колоїдні системи.
Характерні властивості колоїдних розчинів: коагуляція (висалювання), повільний перебіг усіх процесів, значна структурована в’язкість (в’язкість рідин, що обумовлена структуроутворенням і залежить від градієнта швидкості витікання), неспроможність проходити крізь напівпроникні мембрани, розсіювання світла, броунівський рух макромолекул, поверхневі явища (адсорбція та адгезія);
Розбавлені розчини ВМС, як безструктурні системи, підлягають законам Ньютона і Пуазейля хоча вони менш текучі, ніж чистий розчинник. З підвищенням концентрації розчинів ВМС в’язкість розчинів збільшується. Аномальне збільшення в’язкості протягом часу та зменшення в’язкості із збільшенням швидкості витікання розчину.
Причини аномалії в’язкості:
Зміна форми макромолекул: у нерухомій рідини макромолекули згорнуті у клубки, а при витіканні рідини через капіляр відбувається випрямлення макромолекул (перетворення їх на лінійні) та орієнтація їх у напрямі витікання рідини.
У концентрованих розчинах ВМС (взаємодії макромолекул між собою спричиняють утворення асоціатів): при збільшенні швидкості витікання розчину утворені структури і асоціати руйнуються тому в’язкість зменшується. За незмінних умов в’язкість протягом часу зростає. Мінімальне значення в’язкості проявляється в перші моменти приготування розчину ВМС, максимальне і постійне значення в’язкості ‑ через тривалий час.
Висалювання ‑ виділення високомолекулярних сполук з розчину при введенні значних кількостей електролітів. Висалювання відбувається в результаті зміни властивостей розчинника.
Механізм висалювання полягає у порушенні зв’язку між полімером і розчинником. При введенні солі, частина молекул розчинника, сполучених з молекулами ВМС, сольватують молекули солі. Чим більше концентрація солі, тим більше десольватація ВМС, і більше сольватація солі. Внаслідок нестачі розчинника розчин полімеру стане пересиченим і випадає в осад. Для висалювання використовують електроліти. Желатин висалюється із водного розчину спиртом.
Ступінь висалювання залежить від:
температури (з підвищенням температури ступінь висалювання збільшується);
довжини макромолекул (чим довше молекула, тим ступінь висалювання ВМС більше);
молекулярної маси полімеру (із збільшенням молекулярної маси ВМС ступінь висалювання збільшується).
Властивості розчинів вмс
Набухання ВМС ‑ зміна маси та об’єму полімеру при його контакті з низькомолекулярними рідинами або газоподібними речовинами – обумовлене поглинанням їх полімером. Процес набухання передує розчиненню полімеру і відбувається у дві стадії:
Н абухання ‑ процес, який передує розчиненню високомолекулярних сполук.