1. Дохристиянська література, її роль у становлені та розвитку української літератури і культури. «Слово о полку Ігоревім»

На території України храми будувалися ще до християнст­ва, вони були одні із кращих соборів. Саме на Русі було також написано шедевр літератури «Слово...». Сто років тому український археолог Вікентій Хвойка від­найшов рештки найдавнішої людської цивілізації, яку було названо Трипільською культурою. Таку назву було дано на честь села Трипілля, де велись розкопки і були знайдені предмети побуту, поселень праукраїнців.

Хліборобську культуру заснували давні українці - оріє (першоорачі), що їх здебільшого називали оріями.

Біла хата, біла сорочка, біла свита... Це становило неодмінну національну прикмету українця. З давніх-давен у народних уявленнях біла барва — це символ чистоти, морального здоров'я, душевної краси. Населення нашої землі з прадавніх часів використовувало їх при різних недугах. Здається, що нема такого дерева, плоду, кореневища, яких не вживали б наші предки.

Улюблені страви трипільців стали основою української ку­хні (ліплені пироги або вареники, куліш, млинці, пампушки) Пшениця у праукраїнців була символом повного місяця і небе­сної праматері, втіленням води та її сили вважалася богиня Дана, зубки часнику символізували фази бога Місяця.

Обряд водіння Кози є імітацією стародавніх жертв на честь бога Місяця. Серед багатьох фольклорних видів і жанрів одне з найпо­мітніших місць займає казковий епос, який виник ще за часів Трипільської культури. Ка­зка відіграла важливу роль у розвитку пісенності.

Знайдені берестяні грамоти обіцянок, листів, послань, до­говорів, хронологічних послідовних описів з життя окремих визначних людей («житіях), а також хронологічні записи подій, тобто літописання. Перші книги про Київську Русь у формі лі­тописів «Літопис Руський», «Повість врем'яних літ».

Найстарішою пам'яткою руського письменства, , є «Велесова книга». Це твір 2-5 ст. н. е., який змальовує час приблизно з 1 ст. до н. е. до 1 ст. н. е. (від 650 р. перед хрещенням Русі і до князювання Асколь-да). «Велесова книга» — найдавніша, вірогідно, перша пам'ятка української літератури, названа за іме­нем києворуського бога скотарства та творчості - Велеса. Напи­сана вона була за абеткою з 27-ми літер, в якій поряд із грець­кими літерами було 9 слов'янських.. Пам'ятка дійшла до наших днів на 38-ми дощечках, знайдених у 1919 році на Харківщині.

«Велесова книга» не тільки висвітлює міфологемне світо­сприйняття тогочасних русичів, їхній спосіб життя тощо, а й постає першим писемним документом, у якому зафіксовано ге­роїчний епос праукраїнської доби (легендарні часи Opa, Світояра, Трояна та ін.), культ Матері-птиці як тотема народу.

Так було і в наших предків: віра передавалася з вуст в уста, від дідів і прадідів до синів-онуків. Усна традиція була захистом своєї віри від чужинців, бо її передавали лише своїм. Коли вол­хви відчули наступ нової релігії, вони записали ці тексти, щоб зберегти до наших днів для своїх, бодай, віддалених нащадків.

Миролюбов більше 15 років займається переписуванням і розшифруванням дощечок. Про справжність «Велесової книги» до сьогодні точаться дискусії.

Українські та російські емігранти не лише самі вивчили текст «Велесової книги», але й розповсюджували результати своїх досліджень серед вчених - слов'яністів всього світу. Відомості книги про давні мандри наших предків просто­рами Євразії дозволяють зрозуміти багаточисленні спогади про русичів у східних та античних джерелах.

Але зміст «книги дощечок» на цьому не вичерпується. Во­на оповідає про гуманність наших предків, їх високу культуру, про обожнення і шану предків, любов до рідної землі. Повністю заперечується версія про людські жертвоприношення.

Оригінальна, раніше не відома система міфології предста­влена у пій унікальній книзі. Всесвіт, на думку русичш розді­лявся на три частини: Яв - це світ видимий, реальний; Нав -світ потойбічний, нереальний, посмертний; Прав — світ зако­нів, які управляють світом. Основним творцем текстів «Велесової книги» визнаний емі­грант, інженер-хімік. поет та історик Ю. П. Миролюбов .

«Велесева книга» охоплює події з IX по IX ст. н. е. Оповіду­ється у ній про давнє життя русичів у районі Волги, перебу­ванні в Азії і Причорномор'ї тощо. В основі історичних відомостей «Велесової книги» покла­дено достатньо складний ланцюг хронологічних історичних подій. До того ж після того, як вона була повністю написана, то неодноразово редагувалась, тому наукою зразу ж помітно, що втручання у зміст дощечок очевидний.