24. Світова економічна криза 1929-1933 рр. Та її наслідки для сша.

Біржова паніка 24 жовтня 3929 р. стала початком катастрофічного падіння курсу акцій {1 жовтня 1929 р. загальна ціна акцій на Уолт-Стріті становила 87 млрд. дол.; 1 листопада 1929 р. - 55 млрд. дол.; березень 1933 - 19 млрд. дол.).

Промислове виробництво скоротилося в США на 46,2% (особливо у важкій промисловості). Промисловість була відкинута до рівня 1911 р. Звідси криза перекинулася на будівництво, транспорт, торгівлю і сільське господарство. Національний доход скоротився в 1,5 рази. Заробітна плата робітників зменшилася на 60%. Число безробітних складало 17 млн. осіб (без соціального страхування). Г.Гувер проводив кредитування великої промисловості через «Реконструктивну фінансову корпорацію». Допомога крупним фермерам здійснювалась через «фермерське бюро». Крім того, було введено митний тариф Сміта-Хоулі, що сприяв скороченню ввозу аграрної продукції в США. Не менш важливою була антикризова аграрна політика Рузвельта, яка здійснювалася на основі Закону про регулювання сільського господарства.

"Новий курс" Рузвельта, як уже зазначалося, започаткував перетворення США в соціально орієнтовану державу. Соціальна спрямованість політики стала переважати вже на другому етапі реформ, коли під тиском народного руху в червні 1935 р. було ухвалено Національний закон про трудові відносини. Він увійшов в історію як закон Вагнера.

За Законом про соціальне забезпечення (серпень 1935 р.) було введено систему пенсій за віком (із 65 років) і виплати допомоги по безробіттю, у разі хвороби та за інвалідністю. Норми пенсійного забезпечення були єдиними для всієї країни. Однак чинність закону не поширювалася на осіб, які працювали в сфері торгівлі, обслуговування.

Через два роки в США ухвалили Закон про справедливі умови праці, який регламентував подовження робочого тижня і визначав мінімальну заробітну плату на підприємствах федерального значення, а також забороняв застосування дитячої праці.

У "новому курсі" Рузвельта втілилися риси ліберально-реформістського варіанта регульованого капіталізму. Найважливішим інструментом урядових заходів став державний бюджет, за рахунок якого здійснювалося фінансування розширеного відтворення та соціальних програм. Активна політика державного втручання дала змогу США, по-перше, відвернути революційну заміну ладу, а по-друге, хоч і повільніше порівняно з окремими європейськими країнами, подолати кризовий стан економіки.

25.Світова економічна криза 1929-1933 рр. Та її наслідки для Німеччини

Світова криза глибоко уразила економіку Німеччини, що пояснюється насамперед її залежністю від іноземного капіталу. Найважчим був 1932 р. Промислове виробництво, найбільше уражене кризою, скоротилося на 40 % порівняно з 1929 p., 68 тис. підприємств зазнали краху. У 1932 р. потужності машинобудівної промисловості були завантажені трохи більше ніж на 1/4, автомобільної — на 1/4, будівельної — на 1/5. Кількість безробітних становила 8 млн осіб. До промислової кризи додалася аграрна. На 60 % скоротився обіг зовнішньої торгівлі, розладналася кредитно-грошова система. Припинення допомоги з боку країн, що також були уражені кризою, погіршувало становище Німеччини.

Відсутність ефективної антикризової програми і неспроможність режиму Веймарської республіки ефективно протистояти економічній кризі, загострення соціальних суперечностей, прагнення монополій до відновлення втрачених позицій на світовому ринку, зростаюча ностальгія достатньо широких суспільних кіл за минулою величчю Німецької імперії в умовах різкого падіння життєвого рівня, байдужості до внутрішніх проблем Німеччини з боку урядів інших країн стали основними чинниками встановлення фашистського режиму в країні в 1933 р. Президент Німеччини Гінденбург у січні 1933 р. на пряму вимогу фінансових магнатів, які відкрито підтримували нацистів, призначив А. Гітлера рейхсканцлером, передавши йому реальну владу.