49. Англійській Маржиналізм (Кембріджська школа).

Альфред Маршалл «Принципи економікс»

Багатством є як речові, так і неречові блага. Економікс досліджує поведінку окремих суб’єктів, фірм, галузей, ринку, тобто охоплює мікроекономічний рівень. Засновано виникнення мікроекономіки. Класифікував витрати на змінні і фіксовані. Аналіз ринкової рівноваги. Прибуток-підприємницький дохід і рента

Артур Пігу

Поняття ек добробуту, дослідив проблему узгодження ек інтересів окремих індивідів, проаналізував відхилення від статистичної ринкової рівноваги.

Методологія школи:

Еволюціонізм,Синтетичний підхід. Функціональний аналіз. Кількісні методи дослідження. Принцип рівноважності. Теорія ринкової рівноваги. Модель «хрест Маршалла». Поєднання теорії граничної корисності і витрат виробництва. Теорія доходів. Прибуток (підприємницький дохід та процент).

50. Американська школа маржиналізму: граничний аналіз факторів виробництва.

Джон Кларк. «Філософія багатства» (1886). «Розподіл багатства» (1899). Головна ідея: аналіз проблем виробництва і розподілу, що спирається на концепцію граничної продуктивності праці і капіталу, дослідження на основі статистики і динаміки, закон граничної корисності,закон специфічної продуктивності, розмежував капітал і капітальні блага, закон спадної продуктивності, обгрунтував теорію розподілу, що гргунтується на аналізі граничної продуктивності двох основних факторів в-ва- праці і капіталу,визначив граничний продукт праці, поширення граничного аналізу на процес формування факторних доходів, теорія цінності, дійшов висновку, що статистика дає змогу виявити основні закономірності забезпечення рівноваги ек системи.

Закон спадної продуктивності: зростання розмірів використання одного з факторів виробництва (за умов незмінності всіх інших) призводить до зменшення приросту продукції. Інакше кажучи, продуктивність змінного фактора постійно скорочується

51. Лозанська школа і математичні концепції економічної рівноваги.

В. Джевонс, Л. Вальрас. Більш ширше почали використовувати математичні методи. Праця «Теорія політичної економії» (1871).

• В центрі теорії граничної корисності В. С. Джевонса знаходиться ставлення людини до продукту, її бажання потреби.

• Корисність і цінність благ мають функціональну залежність. «Ланцюжок Джеванса» - витрати виробництва (праця) управляють пропозицією, пропозиція управляє потребою, а потреба визначає цінність(вартість) продукту.

• Досконала конкуренція – це основна умова успішного розвитку ринку. Економічна рівновага – це баланс насолоди і страждань раціонального суб’єкта.

• Використання математичного, а не психологічного підходу.

Леон Вальрас «Елементи чистою політичної економії». Розробив модель загальної економічної рівноваги – це такий стан, за якого в економіці вирівнюється сукупний попит та сукупна пропозиція, та існує повна зайнятість факторів виробництва.

Специфіка дослідження ним граничної корисності зводилася до постулату можливості виміру всіх видів економічної діяльності на єдиній шкалі корисності.

52. Формування системи національної політичної економії в Німеччині(ф. Ліст)

Засновником історичної школи вважається німецький економіст Фрідріх Ліст. Основна праця вченого „Національна система політичної економії" (1841) – свого роду реакція на ортодоксальну теорію А. Сміта – Д. Рікардо. Провідна ідея твору – заклик до економічного об'єднання країни. Ф. Ліст вважав:

1) ділова економічна система має опиратися на достовірні історичні факти;

2) політична економія покликана роз'яснювати істинно національні

інтереси;

3) абстрактні, доктринальні міркування не мають сенсу;

4) свобода торгівлі при відсутності заборонних мит підриває ще незміцнілу промисловість Німеччини;

5) організація і система зовнішньоекономічних зв'язків є засобом підтримки і захисту молодої німецької промисловості.

Основні положення, висунуті Ф. Лістом у „Національній системі

політичної економії”, можна звести до трьох взаємопов'язаних положень:

1) теорія продуктивних сил;

2) концепція стадійного економічного розвитку;

3) положення про активну економічну роль держави.

Ф. Ліст виділяє такі стадії економічного розвитку:

1) етап дикості;

2) пастушачий побут;

3) землеробський;

4) землеробсько-мануфактурний етапи;

5) землеробсько-мануфактурний і комерційний етапи.

Відзначаючи заслуги Ф. Ліста, слід насамперед відмітити його історичний метод. Він обгрунтував і конкретизував ряд нових, принципово важливих положень. Загальні принципи класичної школи Ф. Ліст перевів на мову національної політичної економії. Він показав вплив політичної єдності і державного управління на економічний розвиток, на прогрес національного виробництва і примноження національного багатства. Зовнішньоторговельна політика має відповідати загальній економічній політиці. Державна влада погоджує і спрямовує зусилля окремих ланок національного господарства в ім'я довгострокових, корінних інтересів нації [121, с. 125].