42. Розвиток класичної політичної економії у Франції. Школа фізіократів. Економічні таблиці ф.Кене

У Франції на тої час панували феодальні відносини, промисловість була слабко розвиненою, сільське господарство у занепаді, спустошливі війни з сусідами та непомірна розкіш королівського двору привели до глибокої соціально-економічної кризи. Економічна політика, яка ґрунтувалась здебільшого на меркантилістських ідеях, не сприяла розвитку країни. Від зовнішньоекономічної політики протекціонізму особливо потерпало сільське господарство.

П. Буагільбер (1646-1714):1.Відповідь на нищівну політику Кольбера. 2.«Роздрібна торгівля Франції». «Роздуми про природу багатства». 3.Заходи щодо економічного захисту с/г. 4.Мета виробництва: споживання, ввів у обіг такий термін як національних дохід. 5.Розрізняв ціну товару та його природну вартість(визначається затратами праці на виробництво даного товару). А ціна товару визначає додатковий продукт, рентабельність, прибутковість.

Школа фізіократів. «Економічні таблиці» Франсуа Кене.

1756 р. і проіснувала 22 роки. Фізіократія – «влада природи». Історичні передумови: 1.Виникла як негативна реакція на меркантилізм.

Економічні погляди: 1.Критика меркантилізму. 2.Сфера дослідження – с/г виробництво – земля основний фактор виробництва. 3.Дослідили поняття капіталу, чистого продукту, розподілу доходів. 4.Поставили проблему продуктивної та непродуктивної праці.

Фундатором школи фізіократів став Франсуа Кене: «Економічна таблиця», «Загальні принципи економічної політики землеробської держави. Характеристика теоретичної системи Ф. Кене:

Вчення про «природний порядок» - суспільство завжди підпорядковується природним(об’єктивним законам). Вони встановлені Богом. Це визначає основний хід речей в економіці. 2.Вчення про «чистий продукт». Ч.п. – це надлишок вартості продукту, створеного у с/г над продуктом спожитим (витратами виробництва). 3.Вчення про капітал. Дослідження продуктивного капіталу. «Щорічні аванси», тобто оборотний капітал, та «початкові аванси», тобто основний капітал. 4.Теорія суспільного відтворення – безперервне повторення виробництва і збуту. Модель господарського кругообігу відображено у «Економічних таблицях», де показано розподіл сукупного річного продукту між трьома класами суспільства(1 – продуктивний(селяни і фермери), 2 – землевласники, що отримують чистий продукт, 3 – безплідний(підприємці, наймані виробники, ремісники, торговці).

43. Теоретична система Адама Сміта

Методологічні основи класичної політичної економії були викладені А. Смітом у геніальній праці „Дослідження про природу і причини багатства народів” (1776). Ця праця складається із п’яти книг. У першій книзі, яка називається „Причини збільшення продуктивності праці й порядок, згідно з яким її продукт природним чином розподіляється між різними класами народу”, досліджуються найважливіші чинники зростання багатства нації, викладено теоретичні основи вчення про працю як джерело багатства, про розподіл праці, про вартість, про ціноутворення, гроші, прибуток, різні форми доходів. У другій книзі під назвою „Про природу капіталу, його нагромадження та застосування”, досліджуються суть і структура капіталу, способи його нагромадження. Третя книга називається „Про розвиток добробуту у різних народів”. Тут досліджується історія розвитку народного

господарства європейських країн від часів падіння Римської імперії. У

четвертій книзі „Про системи політичної економії” дається аналіз меркантилістської та фізіократичної економічних систем. У п’ятій книзі, „Про прибутки правителя або держави”, досліджуються питання фінансово-податкової політики держави, її витрати, доходи та борги.

Широко застосовуючи абстрактно-логічний і причинно-наслідковий методи, Адам Сміт:

– сформував політичну економію як науку про об’єктивні закони

виробництва і нагромадження багатства. Її головне завдання полягає у збільшенні багатства і могутності кожної країни;

– виокремив дві сторони політичної економії: позитивну і нормативну.

– розвинув теорію „природного порядку”, проаналізував реально

існуючу ринкову систему, описав механізм її функціонування;

– зробив аналіз проблеми поділу праці, як основної умови зростання її

Продуктивності

Сформулював залежність обсягу продукту від числа осіб, зайнятих корисною працею, і від продуктивності праці. А. Сміт підкреслював, що лише розміри ринку обмежують інтенсивність розподілу праці;

– побачив у обміні джерело розподілу праці.

– з’ясував спонукальні мотиви людини до економічної діяльності.

Визнав, що поведінкою людей керує егоїзм та турбота про власну вигоду. Не доброзичливість і гуманність підприємців, а природне прагнення до отримання вигоди, поліпшення власного становища дозволяє іншим людям задовольняти свої потреби у різних благах. Розглядаючи особистий інтерес як могутній природний стимул прогресивного розвитку суспільства, А. Сміт вводить поняття. „економічної людини”.