Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Объединенные 1.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
24.04.2019
Размер:
675.33 Кб
Скачать

56. Міжнародний фінансовий ринок (мфр)

Світовий фінансовий ринок – це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл світових фінансових потоків і міжнародних потоків капіталу.

Міжнародні фінанси — одна з основних форм міжнародних економічних відносин, функціонування і розвиток яких пов'язані з існуванням та обслуговуванням усього комплексу міжнародних зв'язків.

Принципова відмінність: світовий ринок включає в себе міжнародний і забезпечує акумуляцію фін. потоків між усіма країнами світу, в той час, коли міжнародний обслуговує розвинені країни.

Головне призначення МФР: забезпечення перерозподілу між країнами акумульованих вільних фін. ресурсів для сталого ек. розвитку світ. господарства й одержання від цих операцій певного доходу.

Елементи міжнародного фінансового ринку: 1.Валютний ринок 2.Ринок боргових зобов’язань 3.Ринок цінних паперів 4.Ринок похідних фін. інструментів

Валютний ринок - система економічних відносин, повязаних з операціями купівлі-продажу іноземної валюти та інших валютних цінностей.

Міжнародний ринок боргових зобов'язань — це сфера обігу боргових зобов'язань, що гарантують кредиторові право стягувати борг із боржника.

Міжнародні ринки похідних фінансових інструментів (деривативів) охоплюють обіг групи нових фінансових інструментів, що використовуються для передачі або нейтралізації ризиків.

57. Загрози ек. Безпеці держави? Класифікація?

Загрози економічній безпеці - це сукупність наявних та потенційно можливих явищ і чинників, що створюють небезпеку для реалізації національних інтересів у економічній сфері.

Зовнішні загрози пов’язані із організаційно-правовою, адміністративною та інституційною незавершеністю реформування фінансово-кредитної сфери, політичною нестабільністю в державі, та проявляються через неефективне регулювання і низький рівень правової культури у фінансовій сфері, низький рівень доходів населення, неефективність податкової політики, високий рівень корупції, бюджетний дефіцит.

Внутрішні обумовлюються невизначеністю держави у сучасному геополітичному просторі, обмеженістю доступу до зарубіжних фінансових ринків, безконтрольністю щодо накопичення зовнішньої заборгованості, мобільністю фінансових ринків, посиленням конкуренції між державами, надмірною залежністю національних економік від іноземного короткострокового капіталу, нестійким становищем світової фінансової системи.

Т ак, у 2007 р. реальну загрозу фінансовій безпеці України становили: зростання інфляції, посилення монополізації іноземним капіталом банківського сектору економіки, зростання бюджетних видатків, посилення дисбалансу між зарплатою та продуктивністю праці, тісна прив’язка національної валюти до долара США.

58.Індикатори економічної безпеки - це реальні статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно характеризують явища і тенденції в економічній сфері.

  • валовий внутрішній продукт (ВВП);

  • темп інфляції;

  • дефіцит бюджету;

  • рівень безробіття;

  • економічне зростання;

  • рівень та якість життя;

  • енергетична залежність;

  • інтегрованість у світову економіку;

  • сальдо експорту-імпорту;

  • стан демографічних процесів;

  • державний внутрішній та зовнішній борги;

  • діяльність "тіньової" економіки.

Порогові значення індикаторів економічної безпеки є кількісними параметрами, що окреслюють межу між безпечною й небезпечною зонами в різних сферах економіки. Іншими словами, порогові значення індикаторів економічної безпеки надають рівню безпеки кількісну визначеність, що уможливлює формалізацію національних інтересів країни у сфері економіки. Для одержання граничних значень індикаторів економічної безпеки необхідно визначити на принциповому рівні національні інтереси країни у сфері економіки. До них відносяться:

- здатність економіки функціонувати в режимі розширеного відтворення;

- прийнятний рівень життя населення, що забезпечує соціально-політичну стабільність;

- стійкість фінансової системи;

- збереження єдиного економічного простору, що виключає розвиток сепаратистських тенденцій;

- створення економічних і правових умов, що виключають криміналізацію суспільства;

- забезпечення необхідного державного регулювання економічних процесів, здатного гарантувати нормальне функціонування ринкової економіки як у звичайних, так і в екстремальних умовах.

59) Менеджмент податків – це система принципів, методів, засобів і форм організації податкових платежів.

Функції менеджменту податків – це вияв сутності податкових платежів, специфічні способи вираження їх властивостей, реалізація суспільного призначення податків як економічної категорії.

Основними функціями менеджменту податків є податкове планування і прогнозування, податкове регулювання, податкове стимулювання і податковий контроль.

Податкове планування і прогнозування – це набір дій і рішень, що ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для забезпечення бюджетних завдань держави і податкових зобов’язань організації.

Податкове регулювання – це система економічних заходів оперативного втручання в хід виконання податкових зобов’язань.

Податкове стимулювання – це комплекс заходів і принципів, спрямованих на збільшення надходжень до бюджету і мінімізацію податкових зобов’язань.

Податковий контроль – це комплекс методів перевірки надходжень до бюджету та виконання податкових зобов’язань.

Основною функцією менеджера щодо управління податками – передбачати зміни податкової політики країни, законодавчої бази оподаткування і оцінювати їх з метою виявлення і використання легальних можливостей мінімізації податкових зобов’язань.

Податкова робота – це діяльність платників і податкової служби щодо внесення податків до бюджету і контролю за платежами. Основними елементами податкової роботи є законодавча база, інструктивно-методичне забезпечення, облік платників і надходжень податків, порядок і форми розрахунків із бюджетом тощо.

Законодавча база – це сукупність юридичних норм, які встановлюють види податків, порядок їх стягнення.

Інструктивно-методичне забезпечення – це конкретизовані правила обчислення, нарахування і розрахунків податків.

Облік платників і надходжень податків – це комплекс заходів щодо визначення складу платників та їх економічних характеристик.

Порядок і форми розрахунків із бюджетом – це система методів і способів стягнення та перерахування податків.

Невнесені у встановлені терміни суми податків називаються н е д о ї м к о ю.

Способами стягнення податків є:

– до джерел одержання доходу;

– на підставі декларації;

60) Міжнародна організація – створене на основі міжнародного договору і статуту для виконання певних функцій об'єднання суверенних держав, яке має систему постійно діючих органів, володіє міжнародною правосуб'єктністю і засноване відповідно до міжнародного права.

Міжнародні фінансові інститути - забезпечують централізацію певної частини міжнародних фінансових ресурсів для забезпечення потреб світового господарства.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) – міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи ООН (члени – 181 держава (з 1992 р. і Україна)

Серед зовнішніх фінансових джерел найбільший потенціал мають міжнародні фінансові інституції - Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР). Порівняно низька вартість запозичень, які вони надають, значущість їхніх оцінок та дій для інших потенційних кредиторів та інвесторів спонукають на даному етапі до тісної співпраці України з цими установами на загальноприйнятих принципах міжнародного права.

Економічна діяльність ООН:

1) вирішення загальних для всіх країн глобальних економічних проблем;

2) сприяння економічному співробітництву держав з різними рівнями соціально-економічного розвитку;

3) сприяння господарському розвитку країн, що розвиваються;

4) вирішення проблем регіонального економічного розвитку.

Взаємовідносини з МВФ

Перший етап (1994-1995 рр.) характеризується наданням МВФ кредитів за програмою системної трансформаційної позики (STF) в сумі 742 млн.дол. для підтримки платіжного балансу України. Труднощі з ним виникли внаслідок загострення економічної кризи та змін у структурі і цінових умовах зовнішньої торгівлі, основною з яких став перехід до світових цін на енергоносії.

На другому етапі (1995-1998 рр.) було реалізовано три програми "Стенд-бай", затверджені в обсязі 2185,5 млн.дол. Ці кредити призначалися для підтримки курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України. Третій етап (1998-2001 рр. Головна її мета - сприяння макроекономічній стабілізації в Україні і виходу на позитивну економічну динаміку, забезпечення протягом 2001-2005 рр. щорічних темпів зростання реального ВВП на рівні не менше 4-5%.

Починаючи з 2000 року – зі зростанням експорту, зниженням інфляції й дефіциту бюджету – необхідність у кредитах фонду зникла.

Фактично 8 травня 2009 рада директорів МВФ схвалила надання Україні другого траншу кредиту stand by у сумі 2,8 млрд. дол. 31 липня 2009.

Співробітництво України з СБ пройшло у своєму розвитку три етапи.

На перший з них (1992 - грудень 1994 рр.) припадають переважно ознайомчі та дослідні місії СБ, результатами яких стали звіти про економічну та соціальну ситуацію в Україні і запровадження першого інвестиційного проекту обсягом близько 17 млн. дол.

Другий етап (кінець 1994 - 1997 рр.) охоплює підготовку та реалізацію СБ системних проектів, спрямованих на реформування окремих секторів економіки та соціальної сфери. Ці кошти використано для удосконалення пенсійної системи, здійснення адміністративної реформи, управління державними ресурсами. Одночасно поповнювався інвестиційний портфель СБ, зокрема проектами модернізації шляхової інфраструктури, систем тепло- і водопостачання тощо.

Третій етап (1998 - 2000 рр.) характеризується як збільшенням обсягів кредитування з боку СБ, так і початком погашення заборгованості, що виникла.

Взаємовідносини з ЄБРР. здійснює зовнішнє пряме та спільне фінансування інвестиційних проектів. На відміну від інших міжнародних фінансових інституцій, він зосереджується насамперед на кредитуванні приватного сектору та об'єктів ключової інфраструктури.