8. За якими критеріями визначається структура фін ринку?

В науковій літературі використовуються різні класифікаційні ознаки структуризації фінансових ринків. Щодо часової ознаки фінансовий ринок поділяють на дві складові:

1) грошовий ринок— ринок, де здійснюється короткострокове інвестування надлишкових фінансових активів, переважно терміном не більше одного року.2) ринок капіталів — ринок призначений для середньо- та довгострокового інвестування фінансових активів на термін більше одного року.

Грошовий ринок, в свою чергу, мас підструктуру:

1) обліковий ринок - це ринок, на якому відбуваються трансакції з високоліквідними активами (векселі, чеки) за альтернативною вартістю, що вимірюється в одиницях номінальної норми процента;

2) міжбанківський ринок - це ринок, на якому залучаються та розмішуються міжбанківські короткострокові кредити, у тому числі кредити НБУ та комерційних банків;

3) валютні ринки - ринки, що забезпечують обмін однієї валюти на іншу у формі купівлі-продажу для обслуговування експортно-імпортних операцій, а також платіжного обороту.

Відповідно до інституціонального складу учасників фінансового ринку, його поділяють на:

1) ринок банківських кредитно-фінансових установ (ощадні, універсальні, спеціалізовані банки тощо);

2) ринок парабанківської системи (кредитні спілки, каси взаємної допомоги тощо);

3) ринок контрактних фінансових інститутів (страхові компанії, пенсійні фонди, благодійні фонди тощо);

4) ринок інститутів спільного інвестування (пайові інвестиційні фонди, венчурні фонди тощо).

Залежно від того, пропонуються на продаж нові фінансові активи чи раніше випущені, фінансовий ринок поділяється на:

1) первинний - ринок, на якому пропонуються для продажу фінансові активи пової емісії;

2) вторинний - ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу виступають фінансові активи, які перебували в обігу.

Залежно від місця, де відбувається торгівля фінансовими активами, фінансовий ринок прийнято поділяти на:

1) біржовий - ринок, на якому відбуваються купівля-продаж фінансових активів, попередньо випущених (раніше емітованих) в обіг;

2) позабіржовий - ринок, де відбувається купівля-продаж фінансових активів нової емісії (на позабіржовому ринку відбувається розповсюдження акцій закритих акціонерних товариств) через так звані торгово-інформаційні системи. Учасники таких систем - фінансові посередники - мають змогу ознайомитись із попитом/пропозицією на окремі фінансові активи та укласти угоди з тими посередниками, пропозиції яких їх зацікавили.

За тривалістю реалізації укладених фінансових угод фінансовий ринок поділяється на:

1) ринок з терміновою (негайною) реалізацією угод - ринок "спот" або ринок "кеш";2) ринок з реалізацією угод у майбутньому періоді - ф'ючерсний або опціонний ринок.

За ознакою глобальності, поділ фінансового ринку можна здійснити на:

1) міжнародний;2) національний.

У свою чергу національний фінансовий ринок поділяють на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній ринок - ринок фінансових активів, які перебувають в обігу в межах конкретної країни і емітовані її резидентами (юридичні і фізичні (громадяни) особи цієї країни).

Зовнішній ринок — це ринок, на якому нерезиденти (юридичні і фізичні особи інших країн) пропонують резидентам певної країни свої фінансові активи на продаж. В цьому випадку активи, наприклад, цінні папери, повинні відповідати законодавству країни, де вони будуть продаватись.

На міжнародному фінансовому ринку активи, емітовані поза юрисдикцією будь-якої однієї країни, пропонуються інвесторам багатьох країн. Основними фінансовими інструментами, що мають суттєвий обіг на міжнародному ринку, є єврокредити, єврооблігації, євроакції, а також похідні фінансові інструменти - ф'ючерси, форварди, опціони, свопи.

Все ж найбільш поширеною структуризацію фінансового ринку вважається структуризація за типом фінансових активів:

1) грошовий ринок;2) валютний ринок;3) ринок дорогоцінних металів;4) ринок цінних паперів;5) ринок капіталів;6) страховий ринок;7) ринок нерухомості.

Представниками фінансових інститутів, без яких неможливе функціонування фінансового ринку, є комерційні банки, кредитні спілки, інвестиційні банківські фірми, пенсійні фонди, страхові та інвестиційні компанії тощо. Інститути інфраструктури забезпечують стабільне функціонування ринку, купівлю-продаж фінансових активів на постійній, впорядкованій основі, контроль за якістю фінансових активів, що перебувають у обігу на ринку. Серед них:

- фондові біржі та інші торгівельні системи (організатори торгівлі);

брокери та дилери (посередники в торговельних угодах);

- реєстратори та зберіганні цінних паперів;

- депозитарії, клірингові депозитарії,'

- розрахунково-клірингові банки;

- інформаційно-аналітичні інститути.