11. Головні функції політичних систем

Під функціями політичної сиситеми розуміється будь-яка дія, яка направлена на підтримання сиситеми в стійкому стані і забезпечення її життєдіяльності.

Американські політологи Алмонд і Пауел виділяють наступні функції:

1. Функція політичної соціалізації заключається в прилученні індивіда до політичних цінностей, стандартів політичної поведінки, виробленні у нього лояльного відношення до інститутів влади.

2. Функція адаптації складається в політичному рекрутуванні – підготовці і відборі суб’єктів влади, здатних з допомогою ефективних засобів вирішувати актуальні проблеми суспільства.

3. Функція реагування забезпечує реакцію суспільства на імпульси, які ідуть як ззовні так і з середини системи

4. Екстракціона ф-я забезпечує отримання ресурсів із зовнішньої або внутрішньої економічної, природної або іншої сфери

5. Дистрибутивна забезпечує їх розподіл

6. Регулятиивна ф-я забезпечує управління суспільством.

12. Головні характеристики традиційних політичних систем

Існують різні типології політичних систем, виділені за типом політичної культури, домінуючої у суспільстві, і станом політичної структури. Одна з них розроблена Д.Алмондом і Д.Пауеллом. Залежно від ступеня структурної диференціації і секулярності, виділяють примітивні, традиційні і сучасні системи.

Традиційні політичні системи, спираючись на олігархічні форми правління, орієнтовані на нерівномірний розподіл економічних ресурсів і соціальних статусів.

Традиційні системи характеризуються слабкою диференціацією політичних структур і "культурою підпорядкування". Підкоряючись владі, людина очікує від неї благ, гарантій.

13. Громадянське суспільство: сутність та структурні елементи

Громадянське суспільство — це історичний тип у розвитку людського суспільства, його конкретна якісна характеристика; це сфера самовиявлення і реалізації потреб та інтересів вільних індивідів через систему відносин (економічних, соціальних, релігійних, національних, духовних, культурних). Структурними елементами цієї системи є організації (політичні партії, громадські об'єднання, асоціації) та різні об'єднання (професійні, творчі, спортивні, конфесійні тощо), що охоплюють всі сфери суспільного життя і є своєрідним регулятором свободи людини. громадянське суспільство — не сукупність ізольованих індивідів, а комплекс соціальних відносин, система суспільних інтересів (економічних, соціально-політичних, релігійних, духовних, сімейних, культурних та інших) та потреб членів суспільства. Це — сфера самовиявлення вільних громадян і добровільно сформованих асоціацій та організацій, обмежених відповідними законами від безпосереднього втручання та довічної регламентації діяльності громадян і організацій ­з боку державної влади. Такий підхід до аналізу громадянського суспільства дає можливість зробити висновок про те, що воно має відображати суспільні відносини, взаємозв'язок всіх сфер суспільного життя людини. У той же час громадянське суспільство — не будь-яке суспільство, а сукупний індивід, який виступає через систему різних асоціацій, об'єднань своєрідним регулятором свободи людини. Концептуальне вирішення проблеми розуміння сутності громадянського суспільства неможливе без аналізу його структури. Структуру громадянського суспільства можна подати у вигляді п'яти систем, які відповідають певним сферам його життєдіяльності: соціальної, економічної, політичної, духовно-культурної, інформаційної. Соціальна система — певна сукупність об'єктивно сформованих взаємозв'язків між ними, а саме: а) інститути сім'ї та відносини, що обумовлюють її існування; б) відносини, які відображають соціальну сутність людини (клуби, об'єднання); в) відносини, що виникають між соціальними спільнотами (групами, націями, расами тощо). Економічна система — це сукупність економічних інститутів і відносин, у які вступають люди у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання сукупного продукту, реалізації права власності. Структурними елементами економічної системи є: приватні господарства; акціонерні товариства; кооперативні господарства; фермерські господарства; індивідуальні, приватні підприємства громадян. Політична система — це сукупність цілісних саморегулюючих елементів: а) держава; б) політичні партії; в) суспільно-політичні рухи та відносини, що між ними виникають. Духовно-культурна система — це відносини між людьми, їх об'єднаннями, державою та суспільством у цілому стосовно духовно-культурних благ та різного роду матеріалізованих інституцій, через які реалізуються дані відносини, що пов'язані з освітою, наукою, культурою, релігією. Інформаційна система — це система, яка складається в результаті спілкування людей та через мас-медіа (підприємства, об'єднання, що здійснюють виробництво та випуск засобів масової інформації). Структурні елементи громадянського суспільства мають відповідати певним вимогам: 1. Економічна система діє за принципами самоорганізації, саморегулювання та самоуправління; 2. Соціальна система має чітко виражене структурне оформлення; 3. Політична система виступає, з одного боку, в формі механізму узгодження соціальних інтересів у суспільстві, а, з іншого — як найбільш повне вираження загального національного інтересу.