46. Осн. Тренди кліматич.Змін протягом мезозою.

В ранньому та середньому тріасі зберігався встановлений у пермі засушливий континентальний клімат (геократичний режим), спричинений процесами герцинського орогенезу. На континентах планети в цей час переважали рівнинні ландшафти, за виключенням Монголії, Китаю, Індокитаю і заходу Північної Америки. Пустинні умови панували на значній частині Північної Америки, в Європі, Північній Африці, Аравії, Ірані, Середній і Центральній Азії, на більшій частині Південної Америки і в Північній Австралії. Рівномірно-вологі умови в ранньому і середньому тріасі. Загальна кількість атмосферних опадів в пустинних областях заледве досягала 150-200 мм/рік, у рівномірно-зволожених - перевищувала 1500 мм. В пізньому тріасі почалась гумідизація клімату, що було пов'язане з розвитком морських трансгресій. Гумідизація продовжувалась і в ранній та середній юрі. Встановлюється таласократичний режим. В пізній юрі спостерігається загальна аридизація клімату, викликана, тектонічними рухами невадійської фази мезозойського орогенезу. У крейдовому періоді при збереженні таласократичного режиму і порівняно теплих умов спостерігались незначні сезонні коливання температур. У зв'язку із похолоданнями в середній і пізній крейді розширились пояси субтропічного і помірного кліматів. В пізній крейді спостерігалась нова арідизація клімату і подальша його термічна диференціація. В цілому ж клімати мезозою були слабо диференційованими. Виділяються для мезозою лише два термічних типи клімату: тропічний і бореальний. Тропічний був близьким до відповідного сучасного, а бореальний був ослабленим тропічним.Середньорічні температури тропічного клімату не виходили за межі 28-25 ºС, тоді як в бореальному коливались у межах 12-24 ºС. Атмосфера мезозою містила більше пари води та вуглекислого газу, ніж кайнозойська, а відношення СО2:О2 періодично змінювалось, зростаючи в арідні епохи і падаючи в гумідні. Загальна ж тенденція еволюції клімату виявилась у певному похолоданні й посиленні сонячності.

47. Осн. етапи розв.РОСЛИН.світу МЕЗОЗОЮ. Сприятливі кліматичні умови, які встановилися у мезозойській ері, особливо в юрському і крейдовому періодах, спричинили бурхливий розвиток органічного світу морів і континентів. На суші серед рослин панівне становище займали голонасінні. Особливого поширення набули гінкгові - великі дерева висотою до 30м. Розвивались хвойні, - секвойя, сосна, ялина. Важливе значення мали цикадові і бенетитові, які вимерли в кінці крейди. Для ранньої та середньої юри виділяють у Євразії три флористичні області: 1) Сибірська, або зона хвойно-гінкгових лісів, 2) Перехідна, або зона змішаних цикадофіто-хвойно-гінкгових лісів, 3) Південна, або зона максимального розвитку цикадових, теплолюбивих папоротей, бенетитових, хвощових, рідше гінкгових, хвойних. В кінці юрського періоду появляються, а в кінці крейди уже починають відігравати провідну роль серед наземної рослинності покритонасінні, або квіткові рослини (починається кайнофітна ера розвитку рослин). В крейді поширені такі їх представники як магнолії, лаври, платани, троходендрони, евкаліпти, дуби. Покритонасінні були більш пристосованими до умов континентального клімату, що у кінцевому наслідку дозволило їм витіснити вологолюбивих папоротей, гінкгових та інших голонасінних рослин.

48. Осн. етапи розв. ТВ..світу МЕЗОЗОЮ. Органічний світ мезозойської ери сильно відрізняється від палеозойської. На зміну вимерлим в пермі палеозойським групам з'явилися нові - мезозойські. Із морських безхребетних в мезозої найбільш відомі головоногі молюски-амоніти та белемніти. Крім них, розвивались двостулкові і черевоногі молюски, корали, губки, морські їжаки, найпростіші. На шельфах морів, починаючи з середини юрського періоду, виділяються дві зоогеографічні провінції: тропічна, або середземноморська і кореальна. Амфібії у мезозої були доживаючими формами, які були витіснені з суші і морів рептиліями. Останні стегоцефали вимерли в кінці тріасу. Мезозой інколи називають "віком рептилій", які панували тоді на суші, в морях і в повітрі.Розвивались три вітки рептилій: наземна (динозаври), водна (мезозаври, плезіозаври, крокодили, іхтіозаври і ін.) і повітряна (крилаті ящери). Динозаври були найбільшими тваринами за всю історію Землі - хижі і травоїдні форми; Птахотазові динозаври ділились на групи: птахоногі динозаври, стегозаври (панцирні динозаври) і рогаті динозаври-зауролофи, ігуанодони і качконосі динозаври. Найбільшими хижаками за всю історію Землі були представники ящеротазових - і тарбозавр, крейдові форми. Серед водних рептилій найбільш відомі плезіозаври та іхтіозаври. У юрському і крейдовому періодах ящери завоювали і повітряний простір - рамфорінх, птеродактиль та птеранодон. Рептилії у мезозої дали початок птахам і ссавцям. У крейдовому періоді жили вже і нові птахи, близькі до сучасних - іхтіорніс і гесперорніс. Перші ссавці, відомі з тріасу. З середини крейдового періоду відбувались суттєві зміни у складі органічного світу Землі. Проходило так зване, "велике вимирання" організмів, в морях вимерли амоніти, які на цей час досягали гігантських розмірів, щезла величезна більшість рептилій, зокрема їх водні форми (за окремими винятками), крилаті ящери, динозаври. З середини крейдового періоду відбувались суттєві зміни у складі органічного світу Землі. Проходило так зване, "велике вимирання" організмів. На значних просторах планети зникли голонасінні, витіснені покритонасінними.

49.Вимирання видів на межі МЕЗОЗОЮ й КАЙНОЗОЮ. Кре́йдове вимира́ння — велике вимирання, що сталося наприкінці крейдяного періоду, близько 65 мільйонів років тому. Немає єдиного погляду, чи було це вимирання поступовим або раптовим.На значних просторах планети зникли голонасінні, витіснені покритонасінними, в морях вимерли амоніти, які на цей час досягали гігантських розмірів, щезла величезна більшість рептилій, зокрема їх водні форми (за окремими винятками), крилаті ящери, динозаври. Всього загинуло 16% родин морських тварин (47% родів морських тварин) і 18% родин сухопутних хребетних. Однак більшість рослин і тварин пережила цей період. Наприклад, не вимерли сухопутні плазуни, такі як змії, черепахи, ящірки та водні плазуни, такі як крокодили. Вижили найближчі родичі амонітів — наутілуси, а також птахи, ссавці, корали і наземні рослини. Найбільш відомі версії вимирання динозаврів. Досить поширена гіпотеза, що причини вимирання динозаврів подіями мезозойського орогенезу, які призвели до зміни кліматичних умов на Землі і характеру рослинності. Осушились величезні території з м'якою і соковитою травою, на зміну якій прийшли сухі, жорсткі рослини. Травоїдним ящерам почало не вистачати їжі, крім цього зуби їх не були пристосовані до нової їжі. Вимирання травоїдних форм потягнуло за собою і зникнення хижих ящерів. До цього додалось похолодання клімату, що згубно впливало на холоднокровних ящерів. АБО Падіння астероїда — одина з найпоширеніших версій, вибух наднової зірки або близький гамма-спалах, Зіткнення Землі з кометою, Посилення вулканічної активності- зміна газового складу атмосфери; парниковий ефект, викликаний викидом вуглекислого газу при виверженнях; зміна освітленості Землі через викиди вулканічного попелу (вулканічна зима). Різке зниження рівня моря, що відбулося в останній фазі крейдяного періоду.

50.Палеогеогр та палеоеколог особлив. ПАЛЕОЦЕНУ. Палеоцен ознаменував собою початок кайнозойської ери. Материки все ще знаходилися в русі, Гондвана продовжував розколюватися на частини. Південна Америка виявилася тепер повністю відрізаною від решти світу. Африка, Індія та Австралія ще далі відсунулися одне від одного. Протягом усього палеоцену Австралія розташовувалася поблизу Антарктиди. Рівень моря знизився, і в багатьох районах земної кулі виникли нові ділянки суш. На суші починався століття ссавців. З'явилися гризуни і комахоїдні, "планують" ссавці і ранні примати. Були серед них і великі тварини, як хижі, так і травоїдні. У морях на зміну морським рептиліям прийшли нові види хижих кісткових риб і акул. Виникли нові різновиди двостулкових молюсків і форамініфер. Продовжували поширюватися всі нові види квіткових рослин і запилюють їх комах. РОСЛИНИ:МАГНОЛІЯ,ТЮЛЬП.ДЕРВЕО,ЛОТОС,ТАКСОДІУМ,АРАУКАРІЇ,ВЕЛЬВІЧ,ЕФЕДРА,БЕРЕЗА,ДУБ

51. Палеогеогр та палеоеколог о-ті ЕОЦЕНУ. Еоцен - геологічна епоха палеогенового періоду . Від 55 до 38 млн.р.т. В еоцені основні масиви суші почали потроху приймати положення, близьке до того, як у наші дні. Значна частина суші була як і раніше розділена на гігантські острови, оскільки величезні материки продовжували віддалятися один від одного. Південна Америка втратила зв'язок з Антарктидою, а Індія перемістилася ближче до Азії. На початку еоцену Антарктида й Австралія все ще розташовувалися поруч, але надалі почали розходитися. Північна Америка і Європа також розділилися, при цьому виникли нові гірські ланцюги. Море затопило частину суші. Клімат повсюдно був теплим або помірним. Більшу частину покривала буйна тропічна рослинність, а великі райони поросли густими заболоченими лісами. На суші з'явилися летючі миші, лемури, довгоп'ята; предки нинішніх слонів, коней, корів, свиней, тапірів, носорогів і оленів; інші великі травоїдні. Інші ссавці, типу китів і сирен, повернулися у водне середовище. Збільшилося число видів прісноводних кісткових риб. Еволюціонували й інші групи тварин, у тому числі мурахи і бджоли, шпаки і пінгвіни, гігантські нелітаючі птахи, кроти, верблюди, кролики і полівки, кішки, собаки і ведмеді. У багатьох частинах світу виростали ліси з пишною рослинністю, в помірних широтах росли пальми, розвитком тропічної рослинності.