- •Тема 1. Поняття
- •1. Предмет римського приватного права
- •2. Рецепція римського права
- •3. Значення римського приватного права для сучасного правника
- •4. Поняття та види джерел права
- •5. Звичаєве право і закон
- •6. Едикти магістратів
- •Тема 2. Особи -учасники цивільних відносин
- •1. Поняття суб'єкта права і правоздатності
- •2. Правове становище римських громадян
- •6. Правове становище колонів
- •7. Юридичні особи в римському приватному праві
- •Тема 3. Сімейні правовідносини
- •1. Сім'я. Агнатська і когнатська сім'я
- •2. Шлюб та його види
- •3. Правові відносини подружжя
- •4. Правові відносини батьків і дітей
- •Завдання для самоконтролю
- •Тема 4. Цивільний процес
- •1. Виникнення державного розгляду цивільних справ
- •3. Поняття та види позовів
- •4. Особливі засоби преторського захисту
- •5. Позовна давність
- •Тема 5. Речове право
- •1. Права речові і зобов'язальні
- •2. Поняття та види речей
- •3. Володіння
- •4. Права на чужі речі
- •Тема 6. Право власності
- •1. Право власності
- •3. Захист права власності
- •Тема 7. Зобов'язальне право
- •1. Поняття зобов'язання
- •4. Виконання зобов'язань
- •5. Наслідки невиконання зобов'язань
- •6. Забезпечення зобов'язань
- •Тема 8. Договори
- •1. Поняття і види договорів
- •2. Умови дійсності договорів
- •3. Зміст договору
- •4. Укладення договору
- •5. Реальні контракти
- •6. Консенсуальні контракти
- •7. Безіменні контракти
- •8. Зобов'язання з ніби-договорів, з деліктів та з ніби-деліктів
- •Тема 9. Спадкове право
- •2. Спадкування за законом
- •3. Спадкування за заповітом
- •4. Прийняття спадщини
- •5. Легати і фщеікоміси
Тема 5. Речове право
План
Права речові і зобов'язальні.
Поняття та види речей.
Володіння.
Права на чужі речі.
Мета та завдання розділу: показати, що цивільно-правові відносини виникають, в основному, з приводу речей, майна, тому питання розподілу майна, перерозподілу, а також захисту майнових прав є головною метою цивільного права.
Методичні рекомендації щодо вивчення навчального матеріалу
Необхідно зазначити, що вчення про речі виникло тому, що була потреба узаконити привласнення майна, юридично захищати право володіти, користуватися та розпоряджатися майном.
1. Права речові і зобов'язальні
У стародавньому римському праві речові та зобов'язальні права розмежовувалися за допомогою позовів, розмежування саме речових і зобов'язальних прав тоді було відсутнє, воно розроблено юристами пізніших часів. Речовий позов застосовувався, якщо спір виникав з приводу права на річ, особистий позов - якщо приводом для спору були правові чи фактичні дії іншої особи.
Речове право - це таке право особи на річ, яке дає його носієві можливість безпосереднього впливу дією на неї. До речових прав відносяться: 1) володіння; 2) право власності; 3) сервітути та інші права на чужу річ. Речове право мало абсолютний захист - абсолютно проти всіх, проти будь-кого (немає значення злодія чи добросовісного володільця), хто порушує речове право конкретної особи.
Зобов'язальне право - це право вимагати від іншої особи надання речі чи виконання певної дії (або утримання від дії), якщо безпосереднього права на річ немає. Зобов'язальне право мало відносний захист — захист відносно конкретної особи, яка взяла на себе зобов'язання. Зобов'язальні права виникають з договорів та інших правомірних дій та деліктів (неправомірних дій). Тим самим зобов'язальні права поділяються на: 1) договірне право; 2) деліктне право та інші зобов'язання, які виникають з позадоговірних правомірних дій.
Як правило, речові права строками не обмежуються, набуваються назавжди (до фізичного знищення речі або поки власник речового
38
права не зробить поступку на користь іншого власника) і носять постійний характер. Загублена або украдена річ юридично продовжує перебувати у власності попереднього власника, навіть після завершення строку позовної давності. Усі зобов'язальні правові відносини тимчасові, розраховані на певний строк. Права, які витікають з цих зобов'язань, припиняються разом з припиненням зобов'язань (орендна плата). Стягувати борг можна тільки з самого боржника (чи його законного спадкоємця), а не з третіх осіб - самостійних у господарському відношенні родичів, друзів тощо. Речові права за своїм об'ємом значно ширші, ніж зобов'язальні, оскільки зміст речових прав встановлюється законом, а зобов'язальних - договором.
2. Поняття та види речей
Річ - це частина природи, яка становить певну цінність для свого володільця чи власника. Це може бути об'єкт, створений природою (вода, дикий мед), або те, що створено працею людини з сировинного матеріалу (цегла, мебля). Поняття "річ" і "товар" не є тотожними. Товаром може бути і те, чого в природі поки що не існує (не виготовлена продукція).
Поділ речей. Манціпні речі - речі, що вимагають виконання спеціальних формальних обрядів при їх відчуженні, засоби виробництва, ті предмети, які становили економічну основу суспільства: земля, раби, робоча худоба, земельні сервітути тощо. Перехід майнових прав міг здійснюватися лише через манципацію - обряд з виконанням певних ритуальних дій у присутності 5-7 свідків. Неманціпні речі - це предмети споживання.
Тілесні і безтілесні речі - це поділ за матеріальним тілом. Тілесних речей можна торкнутися. Безтілесні - це ті, що містяться тільки у праві та не мають у власному сенсі матеріального змісту — авторське, спадкове тощо. Можна "продати безтілесне", а також захистити його від посягань третіх осіб (наприклад, покарати плагіатора).
Речі рухомі і нерухомі Нерухомі речі - це: а) земля, будівлі, дороги тощо; б) надра, а також повітряний простір над земельною ділянкою; в) усе, створене чужою працею на землі власника (будинок юридично належав власнику земельної ділянки, аналогічно - засіяне не-власником поле тощо), це не тільки земля, але й ті речі, для яких зміна місця без пошкодження була неможливою. Всі інші речі — рухомі.
Речі складні і прості Проста річ - та, усі частини якої створюють щось фізично зв'язане й однорідне. Частини цієї речі неістотні і не мають самостійного значення (статуя, картина, кінь). Складні речі створені зі штучно з'єднаних різнорідних речей, які утворюють між
39
собою зв'язок і мають спільну назву (ткацький станок). Окремі елементи такої речі не могли належати різним особам.
Речі подільні і неподільні. Подільні - це речі, які після поділення не змінюють ні свого роду, ні цінності. Кожна частина після такого поділу становить окреме ціле, тільки в меншому об'ємі (пляшка вина, бочка меду). Подільними вважалися також земельні ділянки і навіть будинки - по вертикалі. Неподільні - це речі, які при розділенні на окремі частини втрачають значну частину своєї цінності або й усю цінність (золотий ланцюжок тощо). Розділ згаданої речі може бути лише уявним; частини, що утворюються при такому поділі, називаються ідеальними частинами або ідеальними долями, поділу підлягає не річ, а її цінність.
Речі споживчі і неспоживчі. Споживчі - це речі, які при користуванні знищуються або значно зменшуються. Неспоживчі речі зношуються поступово або не втрачають цінність взагалі (будівля, колодязь). Зрозуміло, що позики (позичка) речі споживної (мішок борошна) і неспоживної (плуг) суттєво відрізняються між собою за способами повернення, мішок борошна повертається не той самий, а інший, з такими ж саме ознаками.
Речі, визначені родовими ознаками, та індивідуальні. Речі родові в обороті індивідуальної цінності не мають. Оцінка їх йде на вагу, міру, число, наприклад, зерно, раби-будівельники - це замінимі речі. Речі, наділені індивідуальними ознаками (раб-гладіатор), категоріями ваги, міри, числа, визначити неможливо (однак це не заважає за кожного раба-гладіатора давати свою ціну). Цей поділ мав принципово важливе значення при питанні про відшкодування випадкової загибелі речі. Існувало правило "рід не гине", тобто річ з родовими ознаками можна замінити. Ризик випадкової загибелі родової речі лежав на зберігачеві, а індивідуальної речі - на її власникові.
Витрати - будь-які затрати на річ. Серед них виділяли витрати необхідні - ті, без яких річ не може існувати (наприклад, харчування раба чи худоби); корисні - ті, які поліпшують річ, збільшують її цінність; витрати, зроблені заради примхи. При позовах про повернення речі добросовісний і недобросовісний володільці несли різну відповідальність, відповідно, ті чи інші витрати підлягали або не підлягали компенсації.
Речі в обороті та речі, вилучені з обороту. Речі в обороті могли бути предметом приватної власності й угод, вилучені з обороту - відповідно, ні. До останніх належали, по-перше, речі, присвячені богам (храми, олтарі), або ті, що перебували під заступництвом богів (кладовища, храми); по-друге, речі спільного користування (дороги, школи, ринки тощо).
40
Майно — сукупність цивільних прав і обов'язків, актив і пасив, вимоги і борги, що належали одній особі. Це було важливо при прийнятті спадщини, адже за римським приватним правом "умирає людина, а не борг".
Головні та побічні речі. Головні - це ті речі, які дають назву цілому. Побічні - залежать від головної і підпорядковуються юридичному становищу останньої (наприклад, при купівлі-продажу, успадкуванні і т.д.). До побічних відносяться: частини речі, приналежності, плоди і витрати. Приналежність - це річ, пов'язана з головною не фізично, а економічно - замок і ключ. Усі правові відносини, встановлені на головну річ, як правило, поширюються і на приналежність. Разом з тим, оскільки приналежність може існувати самостійно, вона може бути і предметом самостійних прав на неї.
Плоди виникають у ході експлуатації речі та поділяються на натуральні (фрукти, потомство тварин і рабів) та цивільні, набуті шляхом господарської діяльності (орендна плата).