- •Тема 1. Поняття
- •1. Предмет римського приватного права
- •2. Рецепція римського права
- •3. Значення римського приватного права для сучасного правника
- •4. Поняття та види джерел права
- •5. Звичаєве право і закон
- •6. Едикти магістратів
- •Тема 2. Особи -учасники цивільних відносин
- •1. Поняття суб'єкта права і правоздатності
- •2. Правове становище римських громадян
- •6. Правове становище колонів
- •7. Юридичні особи в римському приватному праві
- •Тема 3. Сімейні правовідносини
- •1. Сім'я. Агнатська і когнатська сім'я
- •2. Шлюб та його види
- •3. Правові відносини подружжя
- •4. Правові відносини батьків і дітей
- •Завдання для самоконтролю
- •Тема 4. Цивільний процес
- •1. Виникнення державного розгляду цивільних справ
- •3. Поняття та види позовів
- •4. Особливі засоби преторського захисту
- •5. Позовна давність
- •Тема 5. Речове право
- •1. Права речові і зобов'язальні
- •2. Поняття та види речей
- •3. Володіння
- •4. Права на чужі речі
- •Тема 6. Право власності
- •1. Право власності
- •3. Захист права власності
- •Тема 7. Зобов'язальне право
- •1. Поняття зобов'язання
- •4. Виконання зобов'язань
- •5. Наслідки невиконання зобов'язань
- •6. Забезпечення зобов'язань
- •Тема 8. Договори
- •1. Поняття і види договорів
- •2. Умови дійсності договорів
- •3. Зміст договору
- •4. Укладення договору
- •5. Реальні контракти
- •6. Консенсуальні контракти
- •7. Безіменні контракти
- •8. Зобов'язання з ніби-договорів, з деліктів та з ніби-деліктів
- •Тема 9. Спадкове право
- •2. Спадкування за законом
- •3. Спадкування за заповітом
- •4. Прийняття спадщини
- •5. Легати і фщеікоміси
Тема 7. Зобов'язальне право
План
Поняття зобов'язання.
Основи виникнення зобов'язань.
Сторони в зобов'язанні.
Виконання зобов'язань.
Наслідки невиконання зобов'язань.
Забезпечення зобов'язань.
Припинення зобов'язань, крім виконання.
Мета та завдання розділу: показати велике значення, яке надавали стародавні римські юристи правовому регулюванню взаємовідносин учасників товарообміну, тому вони встановлювали їх учасникам певні права та обов'язки.
Методичні рекомендації щодо вивчення навчального матеріалу
Необхідно зазначити, що вчення про зобов'язання виникло тому, що була суспільна потреба узаконити динаміку цивільних правовідносин з метою зобов'язати боржника виконати зобов'язання.
1. Поняття зобов'язання
Зобов'язання - це правові обмеження, що змушують боржника виконати певні дії, зробити, дати, надати послугу, а кредитор має право це вимагати. Зобов'язальне право регулює відносини у сфері виробництва та цивільного обігу. Предметом зобов'язального права є певна поведінка зобов'язаної особи, її позитивні або негативні (тобто утримання від якоїсь дії) дії. За невиконання зобов'язання вільну людину заковували у кайдани, це боргове рабство, яке пізніше було скасоване.
Предметом зобов'язання виступає дія, яка має юридичне значення і породжує правові наслідки.
Двосторонні зобов'язання - якщо кожна сторона володіє певними правами і несе відповідні обов'язки (купівля-продаж, міна, позичка тощо). У синалагматичних зобов'язаннях права й обов'язки розподіляються рівномірно.
Натуральні зобов 'язання - ті, що не мали з боку держави позовного захисту (фідуціарний правочин, якщо мінує строк позовної давності тощо), залишався лише моральний обов'язок боржника, його ділова репутація тощо.
52
53
2. ОСНОВИ ВИНИКНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
Зобов'язання виникає з певних юридичних фактів. Факт- це дійсна, не видумана подія. Факти, що мають юридичне значення і породжують певні правові наслідки, називаються юридичними. В свою чергу, факти поділяються на події і дії. Події-це ті факти, які наступають незалежно від волі людини, - шторм, природна смерть людини, землетрус. Дії - це факти, які наступають з волі людей, можуть носити як правомірний (договір, розлучення тощо), так і протиправний характер (делікт).
Правочин - це правомірні дії, спрямовані на досягнення певного правового результату (на виникнення, зміну чи припинення прав і обов'язків). Як правило, встановлення прав і обов'язків сторін при укладенні більшості правочинів відбуваються у відповідності з їх волею і бажанням. Такі правочини називаються двосторонніми. Правочин, укладений без згоди чи проти волі іншої сторони (під погрозою застосування насильства), вважається недійсним. Можливі односторонні правочини (заповіт).
Підставою виникнення зобов 'язань служать юридичні факти: а) договір; б) ніби-договір; в) правопорушення; в) ніби-правопорушення.
Договірне цивільне правопорушення - цивільне правопорушення, яке порушує договір (наприклад, прострочення виконання).
Недоговірний делікт - це цивільне правопорушення, яке порушує права особи, з якою порушник у договірних відносинах не перебуває (пошкодження майна). Неправомірні дії прийнято поділяти на три типи: а) злочини; б) проступки; в) цивільні правопорушення. Зобов'язання могли виникати не лише з договорів, але й з неправомірних дій- особа, яка завдала матеріальних чи моральних збитків іншій, зобов'язана відшкодувати їх.
3. СТОРОНИ В ЗОБОВ'ЯЗАННІ
Приватне право розрізняло дольові і солідарні зобов 'язання, активні і пасивні. Наприклад, дольове пасивне зобов 'язання - кілька боржників одного кредитора відповідають кожний за свою частку боргу. Дольове солідарне зобов 'язання - з кредитором домовлено, що спільний борг він має право стягнути з будь-кого з боржників на свій розсуд (такий боржник мав право регресного позову до інших). У певних випадках кожний з боржників мав виконати усе зобов'язання у повному об'ємі (при злочині). Дольовим активним зобов'язанням називалося те, у якому кожний з кредиторів міг стягнути з спільного боржника лише свою належну частку боргу; активним солідарним - у якому кожний з кредиторів міг стягнути з боржника усю суму боргу, щоб
54
потім розрахуватися з іншими, відповідно до їх частки. При солідарному правочині кредитор міг висунути позов і стягнути усю масу боргу з найбільш платоспроможного з боржників, полишивши їм надалі розбиратися між собою. Презумпцією було те, що угода вважається дольовою, а солідарною вона буде лише у тому випадку, коли це спеціально встановлено законом (у деліктних зобов'язаннях) або укладеним договором.
Заміна сторін у зобов 'язанні
Новація - обновлення зобов'язання, новий договір відміняв старий без зміни сторін договору.
За погодженням з боржником кредитор укладав з третьою особою угоду, якою передавав їй своє право вимоги до боржника. Цесія -перевід боргу або поступка кредитором свого права третій особі шляхом призначення її своїм представником. Боржника лише ставили до відома, засоби забезпечення старого договору при цьому зберігалися. Цесія укладалася як з волі кредитора, так і по судовому рішенню чи на вимогу закону.
Цесія не застосовувалася, якщо: а) вимога носила чисто особистий характер (стягнення аліментів); б) при спірних вимогах (боржник оспорює борг); в) при передачі вимоги більш впливовій особі; г) опікуваному - на опікуна. При переводі боргу на нову особу вимагалася безумовна згода нового кредитора. Перевід боргу (цесія) міг здійснюватися і з ініціативи боржника, який підшукав би кредитору платоспроможну особу, що погоджувалася узяти на себе вказаний борг.
Вимоги до цесії:
а) прийняття чужого боргу із сторони того, хто приймає, було добро вільним;
б) той, хто приймає борг, повинен бути стороннім, не родичем креди тора;
в) перевід повинен здійснюватися юридично оформленою угодою.