12.2.3. Змішана система регулювання макроекономіки.

Ідеологія неокласичного синтезу тобто оптимального поєднання теорії Кейнса і прихильників неоконсерватизму, став американський економіст Поль Самуельсон.

Перш, ніж неокласичний синтезу було досягнуто, в суперечках з'ясували переваги ринкового та державного регулятора. Дослідження показали, що ці механізми по - різному проявляють себе, по-друге, при різних економічних ситуаціях (попередня або подальша реакція на зміну макроекономіки, реакції на зовнішні впливи, ставлення до некомерційних проектів, до структурних перетворень; реакція на споживчий попит; вплив на ефективне підприємництво). Також по-різному ринкові і державний регулятори використовується на різних рівнях національного господарства: в мікроекономіці, мезосистемах, державному секторі. З'єднання ринкового і державного регуляторів дозволяє отримати такий механізм макроекономічне регулювання, який поєднує стабільність і силу державного впливу з гнучкістю ринкового механізму. Завдяки цьому досягається ефективність господарського розвитку, вирівнювання доходів населення (соціально - економічна ефективність), досягнення збалансування макроекономічного попиту і макроекономічної пропозиції. Змішана система управління економікою означає єдиний органічний механізм, в якому немає переважання або однобокого використання тільки ринкового або лише державного регулювання. У практиці державної діяльності промислово розвинених країн Заходу використовуються різні поєднання ринкового та державного важелів управління, наприклад, в США державне регулювання зведене до мінімуму, а в Японії, Швеції, Австрії, Німеччини навпаки, домінує державне регулювання.

Втручання держави в процес регулювання макроекономіки призводить до виникнення нових, циклічних потоків на макрорівні. Основні циклічні потоки між приватними домашніми господарствами і фірмами, які сформувалися на мікрорівні, на макрорівні доповнюються потоками ресурсів товарів і послуг, по-перше, між приватними домашніми господарствами і державою, по-друге, між фірмами і державою, по-третє, між державою і домашніми господарствами та фірмами. Циклічні потоки, що виникають на макрорівні, за своїм економічним змістом представляють вторинний перерозподіл доходів суспільства через державний механізм, а також соціальні фонди. Відзначимо, що ці потоки носять циклічний характер, тобто представляють постійний кругообіг матеріально - речових і фінансових ресурсів і свідчать про зростання ролі державного сектора економіки.

12.3.Командно-адміністративне управління та проблеми його реформування.

Командно-адміністративне управління формується за абсолютної державної монополії, період державного соціалізму і означає, що державна бюрократична машина, по-перше, здійснює контроль за виробництвом та розподілом усіх вироблених у суспільстві благ, по-друге, регулювання відбувається по вертикалі з одного центру, по - третє, керування здійснюється, в основному, через систему адміністративно-приказних методів.

Ринкове реформування постсоціалістичної економіки неминуче викликає реформування системи, адміністративно-командного управління. У зв'язку з цим перед суспільством постає цілий ряд складних проблем.

Перш за все, необхідно визначити механізм макроекономічного регулювання, наприклад, перевага може бути віддана ліберальній моделі, де домінує ринковий механізм саморегулювання, державному регулятору з більш-менш сильними повноваженнями і, нарешті, може бути використана добре зарекомендована в практиці промислово - розвинених країн система змішаного регулювання макроекономіки. Досвід показує, що ті країни, які обрали для себе останній варіант макроекономічного регулювання, змогли досягти найбільших успіхів.

Наступною важливою проблемою, яка стоїть при реформуванні командного адміністративної системи, є обмеження державної бюрократії та боротьба з корупцією.

Реформуються економіка, повинна нестерпенно перетворювати на соціально орієнтовану ринкову економіку, таким чином, виникає проблема пошуку таких ефективних способів та інструментів регулювання, які могли б сприяти такому перетворенню. Одним з найважливіших важелів виступає створення системи правового регулювання, яка, по-перше, дозволила б здійснити ефективну підприємницьку діяльність, по-друге, давала б гарантії стабільності економічних відносин, по-третє, сприяла б вдосконалення соціальної політики.