14.2. Суб'єкти міжнародної економіки.

Суб'єкти міжнародної економіка це :

1) держави;

2) регіональні інтеграційні блоки, тобто економічні об'єднання держав;

3) фірми, перш за все, міжнародні;

4) міжнародні економічні організації.

Розглянемо їх більш докладно.

1) З точки зору соціально - економічно розвитку країни світу поділяються на 3 групи: економічного розвитку (ПРС), країни, що розвиваються (РС) і країни з перехідною економікою (СПЕ).

1. Економічно розвинені країни.

1. Велика вісімка - США, Японія, Великобританія, Італія, Франція, Канада, Німеччина і Росія.

Ця група країн виділяється високим валовим національним продуктом (ВНП), питома вага якого у світовому господарстві зростає. Так, ВНП тільки США, Канади та Японія в 1999р. прогнозується в розмірі 41% У розвинених країнах прибуток на душу населення склав 30,5 тис.. дол. і прогнозується на рівні 73ис. дол. До 2010 р. Країни «Великої вісімки» зосередили у своїх руках 60% промислового виробництва, 40% торговельного обороту, вони є основними інвесторами та кредиторами, «законодавцями мод» у галузі науково - технічного прогресу, економіки і політики основними інвесторами та кредиторами, «законодавцями мод» у галузі науково - технічного прогресу, економіки і політики.

2. Малі високорозвинені країни Західної Європи (ВНП на душу населення перевищує 30 тис.. дол.): Швейцарія, Норвегія Люксембург, Данія, Швеція, Бельгія, Нідерланди, Фінляндія, Австрія. Ці країни увійшли до числа розвинутих завдяки високому ступеню експортного своєї промислової продукції (понад 50%), її якості, інтенсифікації сільського господарства, яка зробила цю продукцію конкурентоспроможною на європейському та світовому ринках.

Країни середнього рівня розвитку ВНП на душу населення від 10 до 25 тис.. дол.): Іспанія, Ісландія, Ірландія, Португалія, Греція, ПАР, Австралія, Туреччина, Ізраїль, Нова Зеландія. Деякі з них, наприклад Австралія, ПАР, Ізраїль, Нова Зеландія, називаються) «країнами переселенського капіталізму», так як під час їх освоєння мешканцями Старого Світу тут панували первісні відносини, а переселенці привезли і впровадили капіталістичні у вигляді гірничодобувної промисловості у ПАР і Австралії або інтенсивного тваринництва на «шіпстейшінгах» (овечих фермах) в Австралії та Новій Зеландії.

II. Країни, що розвиваються.

Порівняння розвинених країн і країн, що розвиваються за основними показниками якості життя (ВНП на душу населення та середня тривалість життя) показує величезний розрив між державами:

- ВНП на душу населення: розвинені країни - 30 тис. дол., що розвиваються, - від 2 до 5 тис. дол. слаборозвинені країни - 900 дол.;

- Середня тривалість життя: розвинені країни - 75 років, що розвиваються - 61 рік, слаборозвинені країни -50 років.

За низкою показників країни, що розвиваються лідирують: за території, чисельності населення, наявність природних ресурсів, виробництва сільськогосподарської продукції.

1. Країни, що розвивають великий потенціал (входять у першу десятку країн світу за чисельністю населення, території, забезпеченості багатьма видами природних ресурсів): Індія, Бразилія, Саудівська Аравія, Мексика. У цих країн є сприятливі передумови для переходу у вищу групу за умови структурної перебудови економіки та інтенсивного ведення господарства.

2. Нові Індустріальні Країни (НІК): Тайвань, Гонконг (тепер частина Китаю на правах вільної економічної зони), Сінгапур та Республіка Корея відомі під назвою «чотирьох маленьких тигрів» (або «драконів») Південно-Східної Азії. До них часто зараховують також Малайзію, країни «великого потенціалу» - Мексику, Бразилію та Аргентину. Нові Індустріальні країни відрізняються більш високими темпами розвитку в порівнянні з більшістю країн, що розвиваються та багатьма розвиненими країнами. З виробництва деяких видів промислової продукції, у тому числі наукомісткої, НІК займають провідні позиції у світовій економіці. Високими темпами розвивається експорт взуття »одягу, текстилю, побутової техніки, легкових автомобілів. При цьому НІК не тільки знайшли свою нішу в міжнародному поділі праці. Але й потіснили деякі розвинуті країни.

Широкий розвиток в НІС отримали верстатобудування, а також авіа- та ракетобудуванні. Гонконг займає провідне місце у світі за виробництвом одягу, радіоприймачів, телефонів; Тайвань - моніторів, швейних машин; Південна Корея - телевізорів, аудіо - та відеокасет; Сінгапур - магнітних дисководів для комп'ютерів. НІК є найбільшими виробниками суден (Південна Корея, Бразилія, Тайвань), морських бурильних установок (Сінгапур), легкових автомобілів (Республіка Корея, Бразилія, Мексика), відеомагнітофонів (Республіка Корея, Сінгапур).

Транснаціональні корпорації: ведучих країн світу на першому етапі розвитку нових індустріальних країн зіграли в них вирішальну роль. Першими в економіку НІК прийшли ТНК. Контрольовані американським капіталом. Вони створювали у цих країнах філії, вкладали кошти у видобувну та обробну промисловість. Це дало НІК додаткову можливість прогресу в сучасну техніку, новітні технології, освоїти іноземні інвестиції. На території НІС створювалися експортно-виробничі зони 4 центри виробництва взуття, одягу, електронних виробів, деталей та комплектуючих. Експорт продукції з економічних зон є основним джерелом валютних надходжень для нових індустріальних країн.