Розділ 2. Мікроекономіка

Тема 7. Соціально-економічні основи підприємницької діяльності(с.38-44) План

1. Мікроекономіка: зміст і сучасні особливості.

2. Поняття підприємництва та його основні види.

3. Управління підприємництвом. Менеджмент.

4. Створення нової вартості. Поняття собівартості, вартості, валового прибутку.

5. Відтворення індивідуального капіталу.

Питання 1. Мікроекономіка: зміст і сучасні особливості.

Сучасна національна економіка ділитися на мікро-, мезо-, макрорівні.

Мікрорівень національного господарства, що отримав назву мікроекономіки, формується на базі приватної власності і конкуренції і в наш час представлений домашніми господарствами та дрібними підприємствами різних форм власності. Мікроекономіка є фундаментом сучасного національного господарства, оскільки 60-80% суб'єктів підприємництва відносяться саме до малого бізнесу. Сучасний малий бізнес тяжіє до сфери послуг. Малі фірми є мобільними, гнучкими, завдяки тому, що випускають продукцію невеликими партіями, орієнтуються на певний сегмент споживачів, спираються на нові науково-технічні ідеї; малі фірми отримують державну підтримку. У рамках національного господарства здійснюються постійні циклічні потоки товарів, послуг і факторів виробництва, з одного боку, і грошей - з іншого, між суб'єктами мікроекономіки. При цьому кожен суб'єкт кожен суб'єкт виступає як продавцем, так і покупцем (приватні домашні господарства виступають продавцями на ринку факторів виробництва, пропонуючи робочу силу, капітал і землю, і покупцями на ринку товарів і послуг і, навпаки, фірми є продавцями товарів і послуг, Покупцями факторів виробництва). Циклічні потоки між суб'єктами мікроекономіки забезпечують безперервність процесу суспільного виробництва.

Питання 2. Поняття підприємництва та його основні види.

Під підприємництвом розуміють таку господарську діяльність, яка заснована на ризику підприємця, його господарської самостійності й економічної відповідальності. Зазвичай для підприємництва необхідні:

- засоби виробництва;

- робоча сила або праця;

-сам підприємець, який виконує об'єднання ресурсів, постійне їхнє відновлення, раціональну організацію виробничого процесу та забезпечення ефективності процесу виробництва.

Підприємництво за масштабами підрозділяють на:

- індивідуальне (Ця інформація базується на приватній власності);

- колективне (засноване на спільній частковій або спільної власності);

За характером діяльності підприємництво буває:

- некомерційними, тобто що не передбачають отримання прибутку;

- комерційним і підрозділяються на:

а) виробничий бізнес;

б) невиробничий бізнес;

в) бізнес у сфері торгівлі;

г) бізнес у сфері послуг.

У теперішній час у зв'язку із зростанням масштабів і ускладненням підприємницької діяльності особливу роль отримує управління фірмою.

Питання 3. Управління підприємництвом. Менеджмент.

Якщо на початкових етапах розвитку капіталізму власник засобів виробництва сам здійснює процес управління (під «управлінням» розуміють сукупність способів, методів, прийомів, інструментів для раціональної організації процесу виробництва), то в теперішній час функції управління все більшою мірою визначаються від власності. З'явився цілий загін управлінців, які займаються об'єднанням засобів виробництва і праці, підбором і розстановкою кадрів, вирішенням проблем фінансування виробництва, збутової політикою і рекламою і т.п. тому виник особливий напрямок теорії і практики управління, що отримав назву менеджмент. Менеджмент підрозділяється на основні види:

-виробничий менеджмент, завданням якого є забезпечення засобами виробництва і робочою силою і ефективна організація виробничої діяльності;

-фінансовий менеджмент, який здійснює забезпечення виробництва фінансовими ресурсами, Формування оптимального інвестиційного портфеля (вкладення капіталу підприємства для одержання доходів - реалізується у формі пакетів акцій, облігацій і т.п.), планування і розподіл прибутку;

-маркетинговий менеджмент - це певний напрям менеджменту, пов'язаний з іміджем фірми на ринку. Це вид менеджменту пов'язаний з плануванням продукції і цін, забезпечує доставку продукції до споживача (оптимальний канал збуту), просування продукції на ринок (зв'язки з громадськістю, презентації, участь у виставках і ярмарках).

Питання 4. Створення нової вартості. Поняття собівартості, вартості, валового прибутку.

Комерційне підприємництво передбачає отримання прибутку, тобто це означає, що початковий капітал, авансовані підприємцем і вкладений їм сферу виробництва, після реалізації товару повертається у нього в більшому обсязі, тобто, процес створення нової вартості показаний схемою:

Д-Т-Д;

Д-початковий авансовані капітал у грошовій формі;

Т-капітал у товарній формі, який після реалізації продукції повертається до підприємця в більшому обсязі - Д = Д Δd,

Д - капітал у грошовій формі (виручка від реалізації продукції). Для того щоб зрозуміти, як відбувається процес створення нової вартості, розглянемо його докладніше. Спочатку підприємець, маючи капітал у грошовій формі, авансує його на купівлю необхідних факторів виробництва (засобів виробництва і робочої сили), тобто у сфері поводження капітал з грошової форми переходить у товарну (Г-Т). У процесі виробництва капітал переходить із товарної у виробничу форму, тут відбувається свідомість нового продукту у вартості якого міститься не тільки авансований капітал, а й додана вартість. Такий товар, створений у сфері виробництва - Т - потім знову надходить у сферу обігу і в результаті продажу на ринку переходить з товарної в грошову форму (Т - Д). Процес створення нової вартості можна представити в наступному вигляді:

СП

Д-Т ... П … Т-Д ...

Рс

Наш підприємець авансує капітал у грошовій формі на придбання засобів виробництва і робочої сили. Витрати виробництва в грошовій формі є собівартість товару. Зазвичай витрати виробництва (валові або загальні), пов'язані з випуском всього обсягу продукції позначають - ТЗ; при цьому вони включають постійні витрати - FC і змінні витрати - VC, тобто

ТС = FC VC

Постійні витрати (непрямі) не залежать від обсягу продукції, що випускається, в їх структури входять:

- витрати на придбання засобів праці;

- витрати на утримання управлінського персоналу;

- витрати на комунальні, орендні, лізингові, процентні платежі;

- витрати на страхування майна.

Змінні витрати (прямі), залежать від кількості продукції, що випускається, до їх складу входять:

-зарплата найманих робітників;

-витрати на матеріали, сировину, енергію;

-витрати на соціальне, медичне страхування.

Собівартість товару, або витрати являють собою тільки частина вартості товару. Цей капітал, який був авансований предпреніамтелем на придбання економічних ресурсів.

На засоби виробництва і робочу силу. У процесі виробництва створюється товар, вартість якого виражається:

W = cvm,

Де W-вартість товару;

c-витрати постійного капіталу, або минулої праці, здійснений у засобах виробництва;

v-змінний капітал або витрати на придбання робочої сили;

m-додатковий продукт.

У структурі вартості чітко видно:

-собівартість товару (cv);

-додатковий продукт, в якому міститься прибуток.

У структурі вартості чітко видно:

-витрати минулої праці (с);

-новостворена, або додана вартість (vm).

У процесі реалізації товару на стадії звернення підприємець отримує виручку у грошовій формі, або загальний (валовий) дохід. На ринку товар набуває ціну, яка може бути нижче собівартості; дорівнює собівартості; вище собівартості, але нижче вартості; дорівнює вартості і вище вартості.

Ц5

прибавочний продукт ц4

ц3 вартість

собівартість ц1 ц2

У процесі реалізації товарів на ринку валової, або загальний дохід підприємця (TR) визначається наступним чином:

TR = P * Q,

де Р-ринкова ціна товару;

Q-обсяг продукції, що випускається.

Різниця між валовим, або загальним доходом (TR) і валових, або загальними витратами (TC)

Являє собою валовий прибуток (ВП):

ВП = TR-TC

Валовий прибуток являє собою виражений у грошовій формі додатковий продукт, саме він є основною метою розвитку та вдосконалення підприємництва. У структурі валового прибутку можна виділить наступні елементи: земельну ренту, позичковий відсоток, чистий прибуток.

ВП = земельна рента, позиковий відсоток, чистий прибуток,

де земельна рента являє собою дохід власника землі; позиковий відсоток - дохід власника позикового капіталу; чистий прибуток-дохід підприємця.

Джерела утворення валового прибутку лежать у сфері виробництва (за рахунок скорочення витрат і підвищення ефективності використання основних виробничих факторів), тому що вона створюється в процесі виробництва, Оскільки є грошовим виразом додаткового продукту; джерелом отримання ВП є сфера обігу, тут додатковий продукт з товарної форми переходить у грошову і залежно від рівня ринкової ціни (Ц1-Ц5) буде змінюватися обсяг валового прибутку. Валовий прибуток може бути негативною (ВП <0), нульовий (ВП = 0), можливі надприбутки.

В залежності від таких факторів, як монополізація ринку, нечесна конкуренція, державне регулювання ціноутворення, рівень цін, а отже, і величина валового прибутку може істотно зміняться, відхиляючись від величини додаткового продукту. Підприємець прагне максималізувати рівень ВП, оскільки прибуток відіграє найважливішу роль в ринковій економіці.

Для індивідуального підприємця рівень прибутку свідчить про результативність підприємницької діяльності. Часто використовують показник норми прибутку (Р '), який розраховується як відношення валового прибутку до всього авансованих капіталом (К) і обчислюється у відсотках:

Р '= ВП / К * 100%

або інакше:

Р '= m / (cv) * 100%

Показник норми прибутку дозволяє визначити, наскільки ефективно використовується авансовані капітали, тобто, яка частка отриманого прибутку по відношенню до суми витрат.

Для суспільства в цілому функції прибутку полягають у тому, що:

-стимулюється ріст продуктивності суспільної праці;

-здійснюється раціональний розподіл ресурсів у системі національної економіки і, отже, максимальне задоволення громадських потреб;

-прибуток виступає критерієм ефективності і джерелом розширеного відтворення.

Питання 5. Відтворення індивідуального капіталу.

Індивідуальний капітал, авансований підприємцем на купівлю виробничих факторів, що знаходиться в безперервному русі. У процесі кругообігу капітал послідовно проходить: сферу обігу, сферу виробництва, сферу обігу. При цьому капітал послідовно переходить з однієї форми в іншу: з грошової форми в товарну, потім у продуктивну, в товарну і знову в грошову (см.схему):

СП

… Д – Т Рс - … п … - Т’ – Д’…

Сфера обігу сфера виробництва сфера обігу

Постійно повторюється процес кругообігу індивідуального капіталу називається оборотом.

Відтворення індивідуального капіталу може здійснюватися на простій і розширеній основі:

-при простому відтворенні обсяги випуску продукції, капіталу і прибутку повторюються в незмінному масштабі;

-при розширеному відтворенні, що є найбільш характерним для капіталізму, частина отриманого прибутку підприємець знову інвестує на придбання додаткових факторів виробництва, отже, виробництво має зростаючі масштаби. Збільшення суми авансованих капіталу породжує зростання обсягу продукції, що випускається і збільшення маси прибутку. Розширене відтворення здійснюється за рахунок накопичення. Під накопиченням розуміють процес зростання вартості вкладених у виробництво факторів. Зазвичай накопичення здійснюється за трьома основними напрямками:

1) як виробниче нагромадження, що йде на збільшення основних виробничих фондів;

2) як невиробниче накопичення йде на об'єкти соціально-культурного призначення;

3) збільшення кількості робочої сили і на перепідготовку кадрів.

Сучасне виробництво під впливом НТР має якісну специфіку процесу накопичення. Ця специфіка пов'язана з розширенням вкладень на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи впровадження нової техніки і технології.