3. Організація праці на підприємстві: зміст і основні фактори, динаміка.

Організація праці— це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об'єктивною необхідністю і невід'ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

Організація праці на підприємстві охоплює такі основні напрями:

• поділ і кооперація праці, що передбачають науково обгрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об'єднання працівників у виробничі колективи;

• організація і обслуговування робочих місць, що сприяють раціональному використанню робочого часу;

• нормування праці, що передбачає визначення норм затрат праці виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва;

• організація підбору персоналу та його розвиток, тобто — планування персоналу, профорієнтація і профвідбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар'єри тощо;

• оптимізація режимів праці і відпочинку, встановлення найбільш раціонального чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість максимально сприяти досягненню високої працездатності протягом робочого часу;

• раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду. Раціональним вважається такий спосіб роботи, який забезпечує мінімальні затрати часу;

• поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а також формування системи охорони і безпеки праці;

• зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності працівників;

• мотивація й оплата праці.

Організація праці на підприємствах, в окремих галузях виробництва здійснюється в конкретних формах, різноманітність яких залежить від таких основних чинників: рівня науково-технічного прогресу, системи організації виробництва; психологічних факторів Особливостей екологічного середовища; а також від низки чинників, умовлених характером завдань, які вирішуються в різних ланках системи управління. Організація праці змінюється, вдосконалюється залежно від зміни цих чинників.

4. Характеристика основних трудових показників.

В умовах конкуренції ефективність діяльності підприємства стає вирішальним чинником не лише розвитку, а навіть і виживання. У зв’язку із цим суттєво зростає значення усіх факторів, які впливають як на результати праці окремих працівників, так і на ефективність функціонування всього виробництва.

 Термін „організація” вживається у кількох значеннях.

Перше значення – це внутрішня упорядкованість, узгодженість взаємодії відносно окремих частин цілого.

У цьому розумінні організація праці на підприємстві – це система виробничих взаємозв’язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює певний порядок здійснення трудового процесу.

 Друге значення терміна „організація” – це сукупність процесів чи дій, що призводять до утворення та удосконалення зв’язків між частинами цілого, тобто це дія, функція управління.

У цьому значенні організація праці на підприємстві – це сукупність процесів і дій щодо установлення й удосконалення порядку здійснення трудового процесу і пов’язаних із ним взаємозв’язків працівників між собою та із засобами виробництва.

 Третє значення терміна „організація” – це об’єднання людей, що разом реалізують певну програму або мету і діють на основі установлених правил і процедур. У цьому значенні термін „організація” є синонімом слів „господарюючий суб’єкт” і „підприємство” з відтінком нематеріальної сфери діяльності такого підприємства.

 Зміст організації праці залежно від поставлених завдань включає наступні елементи:

1)           поділ і кооперування праці, що передбачає розподіл працівників за систематизованими трудовими функціями, машинами, механізмами, робочими місцями, а також відповідне групування працівників у колективи;

2)           нормування праці, що передбачає визначення норм праці;

3)           організація і обслуговування робочих місць, що включає їх раціональне планування і оснащення згідно з антропометричними і фізіологічними даними та естетичними смаками людини; ефективну систему обслуговування робочих місць; атестацію робочих місць;

4)           організація добору персоналу та його розвиток, що включає визначення потреби у персоналі, профвідбір, наймання та адаптацію, розробку концепції розвитку персоналу;

5)           покращання умов праці, що передбачає усунення надлишкових фізичних, психологічних та емоційних навантажень, естетику виробництва, формування системи безпеки і охорони праці;

6)           ефективне використання робочого часу, оптимізація режимів праці і відпочинку;

7)           раціоналізація трудових процесів, впровадження оптимальних прийомів і методів праці;

8)           мотивація праці;

9)           зміцнення дисципліни праці.

 На різних підприємствах організація праці здійснюється у різноманітних формах. Серед основних факторів, що спричиняють цю різноманітність, слід виділити наступні:

•         науково-технічний розвиток, систематичне удосконалення техніки і технології;

•         система організації виробництва;

•         психофізіологічні фактори і особливості екологічного середовища;

•         фактори, пов’язані з характером завдань, які вирішуються на різних ділянках системи управління виробництвом.

 Завдання організації праці, які вирішуються на різних рівнях, подані у табл.16.1.

Таблиця 16.1

Завдання організації праці

 

Рівні	Завдання організації праці
Макроекономічний рівень	1)     Відвернення економічних і соціальних втрат. 2)     Забезпечення ефективного використання людських ресурсів суспільства. 3)     Регулювання співвідношень чисельності зайнятих у галузях матеріального і нематеріального виробництва. 4)     Перерозподіл працівників між видами економічної діяльності. 5)     Раціональне розміщення ресурсів між регіонами країни тощо.
Мікроекономічний рівень	1)     Правильна розстановка працівників на підприємстві на основі раціонального поділу праці та суміщення професій, спеціалізації та розширення зон обслуговування. 2)     Кооперування при забезпеченні необхідної пропорційності трудових витрат на взаємопов’язаних ділянках виробництва.
Робоче місце	1)     Запровадження раціональних прийомів та методів праці. 2)     Раціональне планування робочих місць з урахуванням ергономічних вимог, вимог безпеки та гігієни праці. 3)     Своєчасне та повне забезпечення робочих місць необхідними засобами та предметами праці. 4)     Створення сприятливих санітарно-гігієнічних та естетичних умов праці.