2. Регулятивний капітал банку: призначення та порядок визначення

Одним з найважливіших показників діяльності банків є регулятивний капітал. Його призначення – покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків. Він є базою для розрахунку економічних нормативів.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу та розраховується за формулою:

РК = ОК + ДК - В

ОК – основний капітал;

ДК – додатковий капітал;

В – відрахування.

Основний капітал вважається більш незмінним, і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал немає стійкого характеру, а його розмір піддається змінам.

Елементи основного капіталу такі:

• статутний капітал;

• розкриті резерви;

• очікувані (можливі) збитки за невиконаними зобов’язаннями контрагентів.

Додатковий капітал складається з таких елементів:

- резерви під стандартну заборгованість інших банків;

- резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків:

- нерозподілений прибуток минулих років;

- прибуток звітного року, що очікує затвердження:

- результат переоцінки основних засобів;

- прибуток поточного року, зменшений на суму неотриманих нарахованих доходів;

- субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал), з метою підвищення капіталізації;

- нерозподілений прибуток минулих років:

- прибуток звітного року, що очікує затвердження.

Загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 % основного капіталу. Розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу.

Регулятивний капітал виступає відкоригованою частиною фінансового капіталу, яка найменше підлягає змінам і може гарантувати покриття негативних наслідків різноманітних ризиків та захист інтересів вкладників.

3. Економічні нормативи капіталу банку

До першої групи економічних нормативів – нормативів капіталу – входять три нормативи:

Н1 – мінімальний розмір регулятивного капіталу банку – установлює НБУ обов’язковий норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (H1) для всіх банків, якого вони зобов’язані дотримуватися. Розмір регулятивного капіталу не може бути менший ніж його статутний капітал;

Н2 – норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) – відображає здатність банку своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається за формулою:

– регулятивний капітал банку;

– сумарні активи;

– позабалансові інструменти, зважені за ступенем кредитного ризику;

– сума створених відповідних резервів за активними операціями.

Нормативне значення нормативу діючих банків – не менше 10 %.

Н3 – норматив адекватності основного капіталу – встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків. Показник адекватності основного капіталу банку розраховується за формулою:

– основний капітал банку;

– сумарні активи.

Нормативне значення нормативу має бути не меншим за 4%.