6. Нормативи інвестування

З метою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю банків, а саме за прямими інвестиціями, НБУ установлює нормативи інвестування.

Н11 – норматив інвестування в цінні папери окремо зa кожною установою – встановлюється для обмеження ризику, пов’язаного з операціями вкладання коштів банку до статутних капіталів установ, що може призвести до втрати капіталу банку, і визначається за формулою:

– розмір коштів, які інвестуються на придбання акцій окремо за кожною установою.

Оптимальне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15%.

Н12 – норматив загальної суми інвестування – встановлюється для обмеження ризику, пов’язаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних капіталів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку. Норматив визначається за формулою:

– сума коштів, які інвестуються на придбання акцій будь-якої юридичної особи.

Оптимальне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 %.

Тема 13. Рейтингові системи оцінки банків

План

1. Суть, значення, становлення цілісної системи рейтингів.

2. Види рейтингів банків.

3. Рейтингова оцінка загального стану та стабільності банківської системи "CAMELS".

1. Суть, значення, становлення цілісної системи рейтингів

У банківській системі рейтинг – це встановлення узагальнюючої оцінки фінансового стану банку за стандартизованою системою показників, що дозволяє розглядати усі банки з єдиної точки зору.

Шляхом рейтингових оцінок досягається відкритість фінансового ринку для його учасників.

В Україні проблеми становлення цілісної системи рейтингів та їх публікування пов’язані з:

- відсутністю належного фінансового законодавства про банківську діяльність та функціонування інфраструктури ринку інформаційних послуг;

• відсутністю законодавчого визначення замовників на рейтингову інформацію та відповідальності за несвоєчасне подання достовірних звітних даних для встановлення рейтингів;

- недостатніми напрацюваннями власних методик рейтингів, обмеженою та слабкою їх апробацією, невисокою довірою до них з боку користувачів аналітичної інформації, відсутністю належних умов для застосування відпрацьованих рейтингових методик високорозвинених країн;

- проблемністю створення рейтинговими агентствами власної достовірної інформаційної бази про банки;

- відсутністю підтримки з боку НБУ та інших державних структур і їх сприяння становленню інфраструктури ринку інформаційних послуг.

2. Види рейтингів банків

У міжнародній практиці існують такі типи узагальненої оцінки діяльності банків:

1) за призначенням: уніфіковані та диференційовані;

2) за методом вирахування: номерний; бальний; індексний.

3) з точки зору характеристики фінансової діяльності: оцінка кількісних (об’ємних) показників та оцінка якісних показників.

Метою оцінки кількісних параметрів банку є визначення масштабів розвитку діяльності окремих банків та банківської системи загалом. Даний критерій оцінки зумовлений потребою суспільства знати рівень, розвитку банківської системи країни як віддзеркалення розвитку її економіки.

До числа об’ємних показників можна віднести: обсяги сумарних активів, виданих кредитів, залучених депозитів, власного консолідованого баланcy. Даний рейтинг за інформацією доступний для аналітичного використання широкими колами зацікавлених осіб.