2.4. Показники використання основних фондів

Для характеристики стану і використання ОФ підприємства застосовується чотири групи показників:

• показники технічного стану та руху ОФ;

• показники завантаження ОФ;

• показники технічного оснащення підприємства;

• показники ефективності використання ОФ.

Технічний стан та рух ОФ характеризують такі коефіцієнти:

а)коефіцієнт зносу ОФ (К_зн) :

К_зн = С_зн : В_п ;

б)коефіцієнт придатності ОФ (К_прид):

К_прид = В_з : В_п ,

де В_з – залишкова вартість ОФ, грн.

в) коефіцієнт оновлення ОФ (К_он) :

К_он = В_над : В^к..р._о.ф ;

г)коефіцієнт вибуття ОФ (К_виб):

К_виб = В_виб : В^п..р._о.ф .

Показники завантаження ОФ підприємства поділяють на показники екстенсивного та інтенсивного використання ОФ.

Показники екстенсивного завантаження обладнання обчислюються як відношення фактичного відпрацьованого фонду часу до загального фонду часу (календарного, режимного, планового). Також використовують коефіцієнт змінності роботи обладнання, який визначається як:

К_зм = МЗ : МД, або К_зм = ФРЧ_д : ФРЧ¹_д ,

де МЗ – кількість відпрацьованих протягом певного періоду машино-змін;

МД – кількість відпрацьованих протягом певного періоду машино-днів;

ФРЧ_д – дійсний фонд робочого часу всього обладнання, годин;

ФРЧ¹_д – дійсний фонд робочого часу всього обладнання при однозмінній роботі, годин.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (К_інт)обчислюється як відношення фактичної продуктивності одиниці обладнання до планової.

К_інт = t_ф.і : t_н.і ,

де t_ф.і – фактично витрачений час на обробку і-ої деталі, н-годин.;

t_н.і - нормативний час на обробку і-ої деталі, н-годин.

До показників технічного оснащення підприємства належать такі:

а) фондооснащеність (Ф_осн), яка відображає частину загальної вартості ОФ, що припадає на одиницю основного обладнання:

Ф_осн = В^с.р_о.ф. : n_обл ,

де n_обл – облікова кількість устаткування на підприємстві, що має найбільшу частку;

б) фондоозброєність (Ф_озбр) характеризує ступінь озброєності одного промислово виробничого персоналу (ПВП) фондами:

Ф_озбр = В^с.р_о.ф. : Човп ,

де Човп – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб.

в) Рівень механізації праці (М_озбр)

М_озбр = Т^м _пр : Т_пр ,

де Т^м_пр - кількість люд.-годин, витрачених робітниками на механізованих роботах з виробництва продукції, люд.-годин.;

Т_пр – загальна трудомісткість виробленої продукції, люд.-годин.

г) Енергоозброєність ( Е_озбр)

Е_озбр = W_енерг : Чпвп

де W_енерг - сумарна потужність електродвигунів обладнання на підприємстві, кВт/год.

До показників, що характеризують рівень ефективності використання ОФ належать такі:

1. фондовіддача (ФВ)

ФВ = Q : В^с.р _{о.ф. ,}

де Q – річний обсяг випуску продукції підприємства у вартісному виразі, грн..

2. Фондомісткість (ФМ)

ФМ = В^с.р _о.ф. : Q ,

3. Рентабельність, фондорентабельність основних фондів (R_оф)

R_оф = П : В^с.р _о.ф. ,

де П – прибуток, отриманий підприємством за рік.

Головна ознака підвищення рівня ефективного використання основних фондів будь-яких підприємств — зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції ;м наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного Тюку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устатку­вання впродовж доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого — від ступеня викорис­тання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного наванта­ження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи:

І) збільшення екстенсивного завантаження;

2) підвищення інтенсивного навантаження.

Великий резерв збільшення продуктивної роботи виробни­чого устаткування — максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного впродовж доби устаткування часто сягає 15—20 % загального його парку, а внутрішньозмінні простої становлять 10—15 % робочого часу. Це спричиняєть­ся: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; недостатньою кількістю робітників певних професій; перебоями в забезпеченні і робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектую­чими виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами та ін.

Для підприємств низки галузей індустрії, та передусім машинобудування, надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устат­кування.

Екстенсивне завантаження засобів праці можна поліпшити шляхом зниження частки недіючого устаткування, а також виведенням з експлуатації зайвого і неефективно використову­ваного устаткування.

Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткуван­ня на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; впровадженню гнучких, потокових і роторно-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання високопродуктивного автоматизованого устаткування. За свідченням спеціальних досліджень, на під­приємствах машинобудування виготовлення конструктивно й технологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпе­чує підвищення навантаження устаткування на 20—30%.

Суттєві резерви екстенсивного та інтенсивного використан­ня основних фондів можна реалізувати за допомогою освоєння у найбільш стислі терміни проектних показників, впроваджен­ня нових технологічних агрегатів і ліній.

Для поліпшення використання основних фондів важливе значення має також впровадження на підприємствах достатніх економічних стимулів, які спонукали б працівників підпри­ємств до найраціональнішої експлуатації та належного збері­гання основних фондів.