31.Гайдамацький Рух на Правобережній Україні у XVIII ст.

Посилення феодального і національно-релігійного гніту викликало в Україні хвилю повстань. На початку XVIII ст. виникла нова форма антифео-дальної боротьби – гайдамацький рух. Серед гайдамаків були козацька голота, селяни, міщани, православне духовенство.Загони гайдамаків діяли на всій території Правобережжя і користувалися широкою підтримкою населення.Повсталі боролися за захист прав православної віри, відновлення козацьких вольностей, звільнення від шляхетсько-магнатської залежності. Причинами посилення антифеодальної боротьби народних мас у першій половині ХVIII ст. було: посилення польсько-шляхетського гноблення, що супроводжувалося збільшення панщини, розмірів натуральної та грошової ренти скорочення селянського землеволодіння; посилення жорстокості у становленні поміщиків до селян; національно-релігійний гніт, утиски прав українства Правобережжя.За своїм характером селянсько-козацькі рухи були: національно визвольними, антифеодальними. Рушійними силами цих рухів були: селянство, козацтво, міщанство, робітничі люди, православне духовенство.

Повсталі боролися за відновлення козацьких вольностей,визволення від шляхетсько-магнатської залежності, за права православної церкви.

Протест проти польсько-шляхетського гніту на Правобережній Україні та західноукраїнських землях набрав форм гайдамацького та опришківського рухів. Гайдамацький рух - національно-визвольний рух проти польського гніту на Правобережній Україні, що виник на початку ХVIII ст. на Волині та Західному Поділлі. А з другої чверті ХVIII ст. він розгорнувся на Київщині і Брацлавщині. Гайдамацькі загони формувалися у неприступних місцях Правобережної України і Запоріжжя. Там вони створювали табори, де формували нові гайдамацькі загони,зберігали зброю та провіант. Здійснювали походи гайдамаки навесні і діяли до осені. Гайдамацький загін нараховував 200-300 повстанців. Напади заздалегідь готували. Гайдамаки руйнували маєтки польських магнатів та шляхти, палили і захоплювали їх майно, знищували архіви та документи на власність, розправлялися з шляхтою. До гайдамацьких загонів входили козаки , селяни, міщани. Гайдамацький рух тривав протягом 20-70 рр. XVIII ст. і в різні періоди охоплював територію Київщини, Брацлавщини, Поділля, Волині, Чигиринщини, Смілянщини. На чолі гайдамацьких загонів у різні часи стояли: Грива, Моторний, Чалий, Писаренко, Вечірка та ін. Перше велике гайдамацьке повстання відбулося в Правобережній Україні в 1734 р., яке очолив сотник Верлан. Повстанці оволоділи Вінницею та рядом інших міст. Нове велике повстання вибухнуло навесні 1750 р. З нього почалася нова хвиля визвольного руху. Тоді десятки загонів, очолювані сміливими й винахідливими проводирями Марком Мамаєм, Мартином Теслею та ін. Діяли в багатьох районах Правобережжя.

У першій половині XVIII ст. на Прикарпатті діяли повстанські загони під назвою "опришків". В 1738-1745рр. їх очолював Олекса Довбуш. Загін Довбуша налічував 30-50 чоловік. Опорним пунктом загону була Чорногора Карпатах. Захоплене у панів, лихварів, купців майно Довбуш роздавав бідним. Всі спроби шляхти знищити загін Довбуша протягом семи років не мали успіху. Загинув він від руки зрадника. Про Довбуша складено багато народних пісень і переказів. Його ім'ям названа печера на г. Говерла, скеля поблизу Яремча. Образ народного героя відтвореній у літературі, мистецтві, музиці, кіно. Поляки навіть після трагічної загибелі Довбуша не змогли придушити цей рух. Загін вірного побратима О.Довбуша - Василя Баюрака кілька років громив шляхту й орендарів у Галичині, Північній Буковині і Закарпатті. Після смерті В.Баюрака опришків очолив Іван Бойчук.