- •1.Періодизація Історії України
- •2.Палеоліт на території сучасної України
- •3.Мезоліт на території сучасної України.
- •4.Неоліт і становлення аграрного сусп.-ва на території України.
- •5.Населення території України в енеоліті та бронзовому віці.
- •6/7.Кочовники раннього залізного віку в Північному Причорномор’ї. Антична цивілізація.
- •8.Етногенез українців.
- •9.Східно-словянські племена у V-IX ст. Н.Е.
- •10.Утворення державності у східних слов’ян.
- •11.Обєднання східнослов’янських племен київськими князями.
- •12.Запровадження християнства на Русі.
- •13.Взаємини Русі зі степовими кочовиками у IX – XIII ст..
- •14.Русь в добу удільної роздробленості (XII-1пол. XiiIст.)
- •15.Галицько-Волинське князівство в кінці XII – 1 пол.XIV ст.
- •16.Монгольська навала на Русь та її наслідки.
- •17.Польсько-Литовська експансія на укр..Землі у XIV ст.
- •18.Кримське ханство:утворення,історичний розвиток,роль в історії України.
- •19.Українське козацтво у XV-XVIII ст. Запорізькі Січі.
- •20.Становище укр. Земель у складі вкл у XIV-1 пол xvIст.
- •21.Становище укр.Земель у складі Польського королівства з XIV до 1 пол XVI ст.
- •22.Люблінська унія та її наслідки для українських земель.
- •23.Берестейська церковна унія і її значення в історіі України.
- •24. Селянсько-козацькі повстання кінця хvi – 1 пол хvii ст.
- •25.Причини Української національно-визвольної війни сер xviIст.
- •26.Періодизація Української національно-визвольної війни сер xviIст.
- •27.Формування української державності впродовж Української національно-визвольної війни сер xviIст.
- •28.Політичне становище Гетьманщини у складі Московської держави впродовж 2пол xviIст.
- •29.Доба Руїни,причини, наслідки
- •30.Політика російського уряду щодо автономії українських земель у XVIII ст.
- •31.Гайдамацький Рух на Правобережній Україні у XVIII ст.
- •32.Українське національне відродження XIX ст. : сутність і періодизація
- •33. Кирило-Мефодіївське товариство
- •34.Громадівський рух 2 пол XIX ст.
- •35.Громадсько-культурний рух у Західній Україні в 1 пол XIX ст. «Руська Трійця»
- •36.Революція 1848-1849 рр. В Австрійській імперії та її вплив на розвиток державності укр. Нац. Руху.
- •37. «Народовці» та «москвофіли» в суспільно-політичному житті зх України 2 пол XIX ст.
- •38.Промисловий переворот та особливості становлення індустріального суспільства в українських землях (2пол XIX-1пол XX ст.)
- •39. Україна у і світовій війні
- •40. Політика Центральної Ради. Утворення Україн. Народ. Республіки.
- •41.Українська держава гетьмана п. Скоропадського.
- •42. Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр
- •43.Встановлення Радянської влади в Україні.
- •44. Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки.
- •45. Політика «українізації» в Радян. Україні
- •46. Індустріалізації в Радянській Україні.
- •47. Колективізація сільськ. Господарства в Україні. Голодомор 32-33 рр
- •48*53.Сталінський тоталітарний режим в Україні.
- •50 Приєднання західноукраїнських земель до срср у 1939—1940 рр.Встановлення тотал сталінськ режиму в Західн Україні
- •51. Нацистський окупаційний режим в Україні в 1941—1944 рр.
- •52. Рух Опору проти німецьк. Окупантів та їхніх союзників на території Україні в роки Другої світової війни.
- •53 Боротьба сталінськ тоталітарн режиму з укр. Націон – визвольн рухом в іі полов 40-поч 50-х років хх ст..
- •54. Українські дисиденти
- •55.Наростання кризових явищ у суспільн та економічн житті Українськ рср 60 х -і полов 80-х років хх ст..
- •59.Економічна криза в Україні після розвалу Радянського союзу та шляхи її подолання.
- •60. Помаранчева Революція
37. «Народовці» та «москвофіли» в суспільно-політичному житті зх України 2 пол XIX ст.
Проти цього економічного, політичного і духовного наступу поляків українцям доводилося вести оборонну війну, відстоювати свої позиції і здобувати нові.Поразка революції 1848 р. призвела до упаду політичної активності всіх соціальних і нац. груп в Австрійській імперії. Українці були розчаровані невдячністю австрійського уряду і його небажанням виконати їхні скромні вимоги щодо розділу Галичини на Сх і Зх у відповідь на свою лояльність. Після того як у 1851 р. розпалася Головна Руська Рада, політичне життя в Галичині завмерло майже на десятиріччя.Поряд з цим розчарування в здобутках національного руху 1848-1849 pp.,необхідність боротьби з польськими колоніальними намірами і намаганнями зміцнило москвофільський рух. *Москвофіли з´явилися на початку 40-х років,їх керівництво перебувало у складі церковної верхівки, частина якої стала орієнтуватися на могутню Росію,пропагувати необхідність приєднання до неї української частини Галичини. Замість творення власного письменства і культури на основі народної мови вони вимагали прийняти готову розвинену рос. мову з її худ.літ.У цьому їх підтримували слов´янофільські кола Росії.Вони надсилали москвофілам літературу, запевняли в необхідності об´єднання усіх руських племен. Ці українські консервативні кола,які отримали назву «твердих русинів», або москвофілів, в дійсності не вірили у власні сили, можливості свого народу, від якого були далекі. Вони не надавали селянам ніякої допомоги у важкій соціальній боротьбі із залишками кріпосництва, не використовували можливостей для подальшого розвитку і розповсюдження української культури. Москвофіли не зуміли створити чіткої програми політичної діяльності, не використали парламентську трибуну для захисту інтересів українців. У кінці 60-х років, після угоди Польщі з Австрією, коли стало остаточно зрозуміло, що уряд нічого не зробить для задоволення прохань українців, москвофіли виявилися у стані відчаю, їх рух розколовся на кілька частин. Одна проголосила себе повністю росіянами, а їхня газета «Слово» заговорила про національну єдність з російським народом. Цей розвал москвофільського руху привів до створення нової течії в українському громадському житті, що отримала назву *народовської. До нового руху входили молоді учителі, юристи, письменники, студенти. На перших етапах своєї діяльності вони ставили за мету розвивати в дусі національного відродження культурницьку роботу, продовжуючи напрям Маркіяна Шашкевнча.Організаційним центром руху були журнали «Вечорниці», «Мета», «Нива», «Русалка», які через брак коштів не були довгожителями, але актуально, життєво ставлячи проблеми культурного розвитку народу, знаходили широкий відгук у громадськості,особливо серед молоді,їх підтримували студентські і учнівські організації, які звалися Громадами. Громади мали характер освітніх організацій: збирали бібліотеки, передплачували газети, проводили лекції та дискусії з літератури та історії, вечори, концерти, створювали хори. Члени Громад носили козацький одяг та високі смушеві шапки. В 60-х роках в літературному органі народовців «Правді», створеному за значної фінансової підтримки українців з Наддніпрянщини, письменники І. Нечуй-Левицький, П. Куліш та інші, як і західноукраїнські літератори, друкували свої літературні твори, і «Правда» стала органом всеукраїнського єднання. Створювалися культурницькі товариства: «Руська бесіда», що займалася справами театру, «Просвіта», яка видавала популярну літературу, організовувала читальні, охопивши широкі кола селянства. У 1873 р. за допомоги меценатів з Наддніпрянщини організовується товариство імені Т. Г. Шевченка, яке мало своєю метою підтримувати розвиток укр. худ. літ. Народовці вели дискусії з москвофілами з питань мови,правопису, але не ставили завдань піднесення політичного,економічного життя народу, не вчили українців користуватися конституційними свободами і правами у боротьбі з польськими і австрійськими органами влади, чиновниками та поміщиками.Рух народовців у 60-70-х роках характеризувався обмеженістю, консервативністю в політичних питаннях, звужувався лише до окремих проблем Галичини (так зване рутенство). Тому і політична активність мас була надзвичайно низькою, проявом чого була поразка українців на виборах до галицького сейму, коли вони провели всього двох своїх депутатів. Решта депутатських місць була захоплена поляками, які твердили, що лише вони представляють всю Галичину. Новий напрям діяльності вони починають, користуючись конституційними правами, із створення політичних газет «Батьківщина» та «Діло». Перша вважалася органом селян, друга — інтелігенції. «Діло» — найкрупніша, найстаріша і найавторитетніша щоденна газета в історії Галичини. Першим її редактором був один із авторитетних публіцистів і політиків, організатор культурного процесу в Галичині В.Барвінський, який підтримував постійні контакти з Костомаровим та Драгомановим. Він започаткував виважений, об´єктивний курс газети, її тісний зв´язок з конкретними економічними справами народу. Поряд з цим народовці запроваджують ефективний метод зміцнення зв´язків з масами — селянські віча (величезні мітинги), на яких обговорювалися проблеми суспільно-політичного і соціально-економічного розвитку Галичини та приймалися важливі рішення.