42. Типи переносу мінеральної речовини вітром, відстані та особливості переносу.

Основними причинами виникнення вітрів є: розподіл та препад тиску та Т.,рельєф, розподіл материків та океанів. Матер переноситься декількома шляхами: волочінням, прекочуванням, сальтацією, в завислому стані. В завислому стані преноситься тільки пил. Тільки в окремих випадках сильні вітри виносять мілкі піщані зерна. Пил та пісок по – різному ведуть себе під час переносу. Алевритові зерна ( пил) переносяться вітром на висоті декількох сотень метрів та транспорт на великі відтані. Зерна піску переносятся поблизу поверхні землі шаром пот до 2 м. пил – десятки тисяч км, піщаний – 10 – 100 км, валуни – 10 км, крупні валуни –в зоні дії ураганів.

Перенос сплсобом сальтаціїі волочіння здійснюється тільки для піску. Перенос шляхом сальтації поляга в тому що окремі зерна здійснюють стрибки окремої довжини. Під час сальтації, падаючи зерна, вдаряються в поверню піску під незначним кутом, вибиваючи деякі зерна вверх. При кожному ударі падаючого зерна декілька зерен підштовхуються вперд.

43. Форми поверхні при еоловому переносі

Рівна піщана поверхня, по якій переміщується в роцесі сальтації піщаний матеріал, являться не стійкою формою. Різні мілкі нерівності мають тенденцію до збільшення, що приводить до появи еолових знаків брижі. Рост амплітуди знаків брижі обмежений вивіюванням зеренз гребнів. При великій інтенсивності відкладів, знаки брижі зникають. Однією з поширених форм поверхні, також є ггряди. Вони висотою приблизно 60 см, включають в себе дрібний гравій та пісок. Бархани утворюютьс при наявності пухких відкладів. При змінв сили вітру та при зміні напрямку вітру пісок, який вивіюється з проміжків між крупними частинками, зосереджується на присутніх тут ділянках піщаної поверхні завдяки приторможуванню потоку воздуху. Пстійні слабкі вітри поповнюють запас піску на дифляційній поверхні. Ак виникають бархани. Дюни – особлива форма вони моуть формуватися і в позаридному кліматі. Це дифляційна форма характерна для дифляційних пустель.

44. Перенос матеріалу береговими хвилями та течіями.

Перенос в водомах ( моря та океани) здійснюється хвилями та течіями, для того щоб здійснювався перенос необхідно щоб дно було недалеко. Пернос речовини в тонкому чи завислому стані транспортується на всій площі акватоію. Тра – ння уламкового матеріалу хвилями відбуваються тільки в р – нах з неначною глибиною. Базис дії хвиль та глибина де є рухи води, нижче базису хвиль, як правило т – ння не відбувається. Глибина базису дії хвиль = довжині хвиль ( до 400 м в океанах – тобто н таку глубину взмучується осадок. У внутрішніх морях довжини хвиль у 2 рази менші, тому базис обмежений такою глубиною. При хвильових рухах води, якщо берег пологий, то хвилі транспортують берегом більше мтеріалу ніж транспортують в море, тому що швидкість і сила зворотнього потоку більша. На берегу , біля урізу води утв насип ( крупнозернистий) – береговим валом. Вздовж берегові течії потраплянні хвиль ід кутом до берегу, зявл горизонт складова хвилі.яка призводить до вздовжберегової течії. Макс швидкість течії буде на гребнях валів. Шв взловж берегових течій для внутр морів – перші 10тки м за добу. Для океанів – 1-3 км.

За походженням є вітрові, меридіальні, глибинні, стокові та суспензійні течії.

Вітрові- течії, які утв в океанах за рахунок постійних вітрів. Глибинні – утв внаслідок занурення суцільних холодних аркт та анаркт вод, та розтікання їх до екватору, внаслідок обертання ці течії прибули до СХ околиць континентів.

Стокові – виникли при різній солоності вод у різних водоймах.

Суспензійні – вони виникли скрізь на конт схилах, де на шельфах накоп велика к – ть уламкового матеріалу.