- •Зона осадкоутворення , басейн осадкоутворення , обстановка
- •Алохтонний та автохтонний аутигенний матеріал осадків
- •Типи механічного роздроблення гірських порід
- •Температурне вивітрювання та його особливості
- •Десквамація
- •Морозне вивітрювання та його особливості.
- •Особливості структури води в різних агрегатних станах та її щільність при різних температурах.
- •Кристалізаційне вивітрювання
- •Механічне вивітрювання
- •Кислотно лужний покажчик водного середовища та його фізична суть
- •Хімічне вивітрювання та його причини.
- •Напрямок процесів хімічного вивітрювання.
- •Фактори, що сприяють інтенсивному хімічному вивітрюванню.
- •Реакції хімічного вивітрювання з прикладами.
- •Окислення. Окисно-відновний потенціал.
- •Гідратація. Приклади різних типів гідратації
- •Розчинення та особливості цього процесу
- •Реакція гідролізу
- •Гальміроліз. Реакції гальміролізу з прикладами.
- •Кори вивітрювання, їх типи.
- •Фактори , що сплияють формуванню потужних кір вивітрювання
- •Ряди рухливості елементів при змиві
- •Ряди стійкості мінералів до руйнування
- •Колоїди, розмір колоїдних часток.
- •Типи колоїдів.
- •Типи золів
- •Електричні заряди колоїдних часток як причина їх відносної стабільності (знаходження колоїдних часток у розчині)
- •Коагуляція колоїдів та причини коагуляції
- •36. Ознаки природних мінеральних колоїдів
- •Склад уламкових часток що транспортуються водними потоками
- •40. Групи різних сполук на шляхах переносу
- •41. Донні форми та відповідні текстури осадових порід, що утврються під час транспортування уламків водними потоками.
- •42. Типи переносу мінеральної речовини вітром, відстані та особливості переносу.
- •43. Форми поверхні при еоловому переносі
- •44. Перенос матеріалу береговими хвилями та течіями.
- •45.Перенос матеріалу каламутними потоками , типи шаруватості осадку
- •46. Перенос матеріалу льодом та його особливості
- •47.Типи осадових порід,що утворюються при переносі льодом
- •48. Різні типи мінеральної речовини та способи її осаджування
- •49. Фазова диференціація речовини в кінцевих водоймищах стоку
Фактори , що сплияють формуванню потужних кір вивітрювання
Інтенсивність процесів вивітрювання залежить від кліматичної обстановки (волога, температура, тиск). В областях полярного та нівального (холодного) клімату, де переважає морознее вивітрювання При теплому кліматі з помірною вологістю, тобто гумідному (вологому), потужність глинистої зони зростає до 15-25 м за рахунок хімічних перетворень мінеральної речовини В умовах спекотного та вологого клімату тропіків і субтропіків потужність кори вивітрювання досягає 40-60 м.
У льодовому, високогірному та азидному типі седиментогенезу формується фізичний елювій, що являє собою розвали кам’яних брил чи утворює камяні пустелі. Інколи тут формуються зони конденсації чи перловій – що утворився в результаті концентрації грубоуламкового матеріалу при вивітрюванні тонко уламкового, глинистого. Потужність фізичного елювію 50-60 м. При переході до гумідного помірного типу в зоні тундр зона вивітрювання складається з дезінтегрованих порід та тонкого шару підзолистиз грунтів. В зоні помірного гумідного клімату кора вивітрювання досить розвинута, на слабо дезінтегрованих матер.породах залягає шар глин гідрослюдисто-монтморилонітових, що переходить в каолінітовий шар з вмитими в нього гідрооксидами заліза у вигляді плям і гнізд, ці вмиті сполуки в глинисті горизонти назив. – ілювієм. На каолінітовому шарі формуються грунти – справжній підзол(дуже дрібний кварцовий пісок з частками каолініту). При переході зони лісів у степову зону кора вивітрювання буде аналогічною зоні лісів, але з меншою потужністю (10-15 м)., відрізняється лише типом грунтового шару – чорноземи (потужність до 1 м). Потужність кори вивітрювання зменшується із зменшенням кількості опадів. Кора вивітрювання в аридній зоні представлена фізичним елювієм. Утворюються панцири карбонатні, галоїдні у вигляді кірок чи представлені у вигляді «пустельної засмаги» з оксиду марганцю чи заліза. Всі ці речовини підіймаються по капілярам на поверхню, потім випаровуються і осаджуються. Грунти в пустелях не утворюються. У вологих тропіках утворюються потужні кори вивітрювання (глибина 100-150 м), що сильно розвинута і представлена всіма зонами стадійного розкладу силікатів.
Механічній денудації за Страховим притаманний зональний характер, пояси помірного вологого клімату мають слабку, помірну денудацію, пояси теплого клімату з річними ізобарами +10 відрізняється сильним та дуже сильним механічним змивом. Хоча змив збільшується при гірському розчленованому рельєфі.
Температурний режим иа кількість атмосферних опадів грає величезну роль при механічному змиві, але в межах кожної кліматичної зони денудація контролюється рельєфом. Інтенсивність хімічного вивітрювання в тропічному кліматі при рівнинному рельєфі в 20-40 разів більша, ніж в помірному кліматі, в той час, як інтенсивність механічної денудації в тропіках більше в 5-10 разів. Страхов робить висновок, що з посиленням механічної денудації посилюється і хімічна денудація. В рівнинних річках хімічна денудація перевищує механічну незалежно від клімату, в гірських навпаки, але загальна залежність зберігається. Після гороутворення абсолютно посилюється денудація хімічна і механічна, лише швидкість механічної більше хімічної. В епохи пенепленізації значно знижувалась в абсолютних масах не лише механічна, а й хімічна денудація.