Трематодози

Гельмінти поділяються на 2 основних типа: тип плоскі і круглі черви. Тип плоскі черви налічує близько 7 300 видів і поділяється на 3 класи: війчасті, сисуни, стьожкові черви.

Трематоди (сисуни) – гельмінти невеликих розмірів (від 1-2 мм до кількох см). Форма тіла нагадує листок або ланцет. Органи фіксації – присоски: ротовий на передньому кінці оточує ротовий отвір і черевний на черевному боці для прикріплення. Через наявність двох присосків сисунів називають дворотами. Триматоди – біогельмінти, більшість з них гермафродити.

Захворювання, які викликають трематоди називають трематодозами.

Опісторхоз

(син.: хвороба Виноградова; лат. – opistorchosis) – хронічна інвазійна хвороба, для якої характерна сенсибілізація організму з переважним ураженням печінки та підшлункової залози.

Актуальність. Опісторхоз має регіональне поширення. Ендемічними територіями є Об-Іртиський басейн, куди входять 15 країв і областей Росії та Казахстану. Другий ендемічний район – басейн Дніпра та його притоків (Псьол, Сула, Сейм та ін.) Найбільш уражене населення Сумської, Полтавської та Чернігівської областей. Третій басейн за ураженістю – Волго-Камський.

Хвороба має важкий перебіг, нерідко стає хронічною, через що хворі змушені тривалий час лікуватися, втрачають працездатність. Тривале носійство збудника інвазії сприяє поширенню опісторхозу.

Етіологія. Збудник – Opistorchis felineus вперше був виявлений у кішок у 1884 р., а у людини – у 1891р. в Омські, чому і отримав таку назви – кошачий, сибірський.

Паразит має ланцетоподібне тіло довжиною 4-13 мм, жовтувато-сірого чи блідо-жовтого кольору. Гілки кишечнику іноді наповнені жовчю або кров’ю. У передній частині тіла має 2 присоски. Одразу за черевним присоском розміщена розгалужена матка з масою яєць. У задній частині тіла розташовані два розеткоподібні сім’яники – один чотирилопатевий, другий п’ятилопатовий.

Статевий отвір відкривається попереду черевної присоски. За одну добу одна особина гельмінта виділяє до 900 яєць. Яйця дрібні,довжиною до 26-30 мкм, овальної форми, злегка асиметричні (нагадують насіння сонячника), сірувато-жовтуватого кольору (майже безбарвні), мають кришечку на злегка звуженому кінці.

Життєвий цикл. Для розвитку опісторхіса потрібно кілька живителів.

Кінцевим хазяїном є людина, кішки, собаки, свині та ін. м’ясоїдні тварини, у яких у жовчних протоках, жовчному міхурі, протоках підшлункової залози паразитують статевозрілі гельмінти. Вони виділяють у навколишнє середовище яйця, в яких міститься личинка (мірацидій), що вкрита війками і потрапляють у водойм. Там їх проковтують молюски роду Bithynia, які є першим проміжним хазяїном. У просвіті кишок молюска мірацидій виходить з яйця і через стінку кишки проникає в тканини молюска, де перетворюється на редії, які розмножуються партогенетичним шляхом, утворюючи хвостаті личинки – церкарії. Цей цикл триває 4-6 міс. Розвинуті церкарії виходять у воду і швидко проникають через шкіру в тіло іншого проміжного хазяїна – карпові риби. У м’язах риби церкарії інцистуються і перетворюються на метацеркаріїв, які стають інвазивними через 6 тиж.

З сирою або погано провареною чи просмаженою рибою метацеркарії потрапляють у кишки людини або тварин, де і мігрують звільняються від цисти і мігрують жовчною протокою у жовчний міхур і печінку. Через 3-4 тиж вони стають статевозрілими і починають виділяти яйця. Яйця, які не потрапили в прісноводні водойми, не розвиваються і гинуть.

Сприйнятливість досить висока. У ендемічних осередках ураженість може досягти 50-70%.

Імунітет не залишається. Можливі реінвазії.

Джерело збудника. Кінцевий хазяїн – людини та м’ясоїдні тварини, які виділяють не інвазійні яйця. Виділення яєць починається в середньому через 1 міс після зараження і триває протьогом усього періоду хвороби (10-15 років). Зараження відбувається при вживанні карпових риб. У басейнах річок Дніпра, Десни, Ворскли церкарії виявляють у 1,5% молюсків, а ураженість карпових риб метацеркаріями становить 3-18%.

Механізм передачі здійснюється оральним шляхом – при вживанні сирої, малосолоної, свіжопров’яленої, свіжозамороженої, недостатньо термічно обробленої риби.

Патогенез. В основі патогенезу гострої фази лежить сенсибілізувальний вплив антигенів гельмінтів у мігруючий стадії. У цей період хвороби алергійний механізм відіграє основну роль у процесі морфо функціональних змін в органах і системах.

У хронічній фазі велику роль відіграє механічна дія гельмінтів (роль алергійного чинника проявляється меншою мірою). Через скупчення паразитів створюються перешкоди для відтоку жовчі і секрету підшлункової залози, внаслідок чого розвивається запальний процес у печінці та підшлунковій залозі.

Клініка Інкубаційний період 20-30 діб.

На ранній стадії опісторхозу вже через 2-4 тиж після вживання риби з’являється гостра алергічна реакція: підвищення Т до 38*С, головні, м’язові болі, біль в суглобах, свербляча шкірна висипка, астматичний бронхіт, збільшення лімфатичних вузлів.

У пізній стадії (хронічна фаза) спостерігається ураження жовчовидільної системи – біль в епігастрії та правому підребер’ї, часті рідкі випорожнення, збільшуються печінка і жовчний міхур, розвиваються симптоми ураження печінки, жовчних шляхів і підшлункової залози, функціональні порушення нервової системи.